Фабула
Колишній суддя Господарського суду Дніпропетровської області звернувся до суду з вимогою стягнути недоплачену суддівську винагороду за період з 2020 по 2025 рік. Причиною недоплат стали карантинні обмеження, запроваджені навесні 2020 року, через які зарплати чиновників та суддів урізали до десяти мінімальних заробітних плат. Справа розглядалася у Третьому апеляційному адміністративному суді, де позивач вимагав від свого колишнього місця роботи та Державної судової адміністрації України компенсувати понад мільйон гривень.
Позиція позивача
- Обмеження суддівської винагороди, встановлені статтею 29 Закону про Державний бюджет на 2020 рік, є неконституційними.
- Розмір виплат суддям регулюється виключно профільним Законом про судоустрій і статус суддів, а не тимчасовим бюджетним законодавством.
- Держава повинна компенсувати всі недоотримані кошти за період з 2020 по 2025 рік, оскільки порушення прав позивача, на його думку, тривало в часі.
Позиція відповідача
- Господарський суд Дніпропетровської області стверджував, що діяв виключно в межах закону та наявного на той момент фінансування.
- Державна судова адміністрація України зазначала, що як головний розпорядник коштів не мала відповідних бюджетних асигнувань для виплати винагороди в повному обсязі.
- Відповідачі наполягали, що за відсутності виділених державою грошей здійснити перерахунок технічно неможливо.
Рішення суду
Третій апеляційний адміністративний суд у справі 160/10768/25 від 17 березня 2026 року залишив рішення першої інстанції без змін, задовольнивши позов частково.
- Суд визнав протиправними дії щодо обмеження винагороди, але виключно за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року.
- Судді відмовили у стягненні коштів за інші періоди, оскільки дія неконституційної норми обмежувалася саме конкретними карантинними місяцями 2020 року.
- Колегія суддів категорично відхилила аргумент про відсутність грошей на рахунках.
Відсутність бюджетних асигнувань не звільняє державу від обов'язку виплачувати суддям винагороду в повному обсязі, оскільки це є конституційною гарантією.
| Заявлена сума до стягнення | Присуджена сума до стягнення |
|---|---|
| 1762768,57 грн | 262685,62 грн |
Значення
Ця справа демонструє важливу еволюцію судової практики у спорах про карантинне урізання зарплат. Якщо проаналізувати подібні справи 2024 року, наприклад 320/9343/20 чи 120/5248/20-а, Верховний Суд масово повертав їх на новий розгляд. Тоді касаційна інстанція вимагала від судів ретельно досліджувати бухгалтерію: чи дійсно Державна судова адміністрація не виділяла гроші місцевим судам, роблячи акцент на кошторисах.
Проте рішення 2026 року, зокрема у цій справі та подібних справах 640/35576/21 і 640/31391/21, фіксують остаточну зміну підходу. Тепер апеляційні суди формують чіткий прецедент: внутрішні фінансові проблеми Державної судової адміністрації не стосуються судді. Конституційний Суд України у рішенні №10-р/2020 визнав обмеження неконституційними, і цього факту достатньо для стягнення боргу.
Головний висновок для подібних спорів полягає у тому, що спеціальний закон завжди має беззаперечний пріоритет над законом про бюджет. Держава не може економити на гарантіях незалежності судової гілки влади, прикриваючись пандеміями чи порожніми рахунками, а всі недоплачені за чотири місяці 2020 року кошти суди зобов'язують виплатити до копійки.