Ця справа
Уявіть ситуацію: ви довго судилися з роботодавцем за невиплачену індексацію зарплати чи грошового забезпечення. Виграли. Суд зобов'язав установу нарахувати вам гроші. Але коли приходить виплата, ви бачите смішну суму, бо бухгалтер використав застарілий прожитковий мінімум або неправильний базовий місяць. Ви знову йдете до суду, а апеляція закриває справу зі словами: "Ми вже це розглядали, спір тотожний".
Саме це сталося у справі № 520/34023/24, яку Касаційний адміністративний суд Верховного Суду розглянув 19 березня 2026 року. Позивач оскаржував дії університету щодо невірного розрахунку індексації-різниці за 2018-2021 роки. Апеляційний суд закрив провадження, пославшись на попередню справу між тими ж сторонами. Проте Верховний Суд скасував це рішення і повернув справу на розгляд, вказавши на фундаментальну помилку суддів нижчих інстанцій.
Як вирішували раніше: пастка тотожних позовів
Аналіз судового реєстру показує, що це не поодинокий випадок, а масова проблема, особливо у справах військовослужбовців та держслужбовців. Суди апеляційної інстанції регулярно застосовують пункт 4 частини 1 статті 238 КАС України (закриття провадження через наявність рішення у тотожному спорі), щойно бачать тих самих сторін і слово "індексація".
Наприклад:
- У справі № 420/14249/23 колишній військовий намагався стягнути недоплачену індексацію за два періоди. Апеляція закрила справу.
- У справі № 520/22702/24 позивач оскаржував неправильне обчислення фіксованої суми індексації-різниці. Суди знову назвали позов тотожним попередньому.
- У справі № 160/14836/22 спір стосувався визначення базового місяця (січень 2008 року), і знову апеляція відмовилася розглядати справу по суті.
У всіх цих випадках суди йшли шляхом найменшого опору, ігноруючи суть нових позовних вимог.
Що змінилось: позиція Верховного Суду
Верховний Суд у справі № 520/34023/24 та низці подібних рішень чітко розмежував два різних юридичних поняття.
Попередня справа стосувалася права на індексацію, тоді як поточна справа стосується правильності конкретного розрахунку суми індексації, проведеного відповідачем на виконання попереднього рішення. Оскільки предмети та підстави позовів не є повністю тотожними, підстави для закриття провадження відсутні.
Для наочності, суд сформував такий підхід до розмежування позовів:
| Критерій | Позов №1 (Базовий) | Позов №2 (Похідний) |
|---|---|---|
| Суть вимоги | Визнання бездіяльності протиправною | Оскарження арифметики та алгоритму |
| Предмет доказування | Наявність самого права на виплату | Правильність застосованих коефіцієнтів |
| Результат | Зобов'язання нарахувати кошти | Стягнення конкретної недоплаченої суми |
Тобто, якщо у першій справі суд просто сказав "виплатіть", але не досліджував механізм розрахунку (наприклад, не встановлював конкретний базовий місяць, як у справі № 420/3133/22, або актуальний прожитковий мінімум, як у справі № 520/20969/25), то працівник має повне право подати новий позов щодо правильності цих обчислень.
Тренд
Ця судова практика формує позитивний тренд для працівників та військовослужбовців. Вона ламає схему, за якою державні органи чи військові частини формально виконували рішення суду, виплачуючи мізерні суми через маніпуляції з базовими місяцями чи прожитковими мінімумами.
Головні висновки для практики:
- Оскарження дій роботодавця на етапі виконання попереднього рішення суду — це самостійний спір.
- Якщо ви не згодні з арифметикою нарахувань, ви не обмежені попереднім судовим рішенням, якщо в ньому не був прописаний детальний алгоритм розрахунку.
- Суди нижчих інстанцій більше не зможуть автоматично закривати такі справи, прикриваючись "тотожністю", і будуть змушені перевіряти бухгалтерські розрахунки по суті.