Чому суд завжди дублює статті та забирає 100% майна

«...обвинувачений добровільно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах РФ, отримав зброю та був зарахований до складу мотострілецького підрозділу.»

Судова практика за темами

Цей рядок із вироку Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 08.04.2026 у справі 212/1949/26 став типовим фіналом для громадян, які вирішили змінити присягу. На перший погляд, ситуація максимально проста: людина взяла до рук ворожу зброю, пішла воювати проти ЗСУ і потрапила в полон. Але за цією простотою ховається жорсткий алгоритм правосуддя, який не залишає жодних шансів на збереження активів чи зменшення строку.

Історія ОСОБА_5 розвивалася стрімко. Контракт із російською армією він підписав 27.10.2025. Вже в грудні його кинули в бій біля села Пазено на Донеччині, де українські військові зупинили його кар'єру штурмовика. У суді він повністю визнав провину та розкаявся. Суддя врахував це як обставину, що пом'якшує покарання, проте вирок виявився безальтернативним — 15 років ув'язнення.

Подвійний удар: зрада плюс колабораціонізм

Парадокс у тому, що дії одного підсудного суди масово кваліфікують одразу за двома надтяжкими статтями. Йдеться про ч. 2 ст. 111 (державна зрада) та ч. 7 ст. 111-1 КК України (колабораційна діяльність). Чому система працює саме так і не обмежується чимось одним?

Справжній сенс такого дублювання полягає у фіксації різних об'єктів посягання. Державна зрада карає за сам факт переходу на бік ворога в умовах воєнного стану. Натомість колабораційна діяльність деталізує форму цієї зради — добровільну участь у збройних формуваннях держави-агресора. Захист часто намагається довести, що підсудний діяв під примусом. Наприклад, у справі 229/4991/24 обвинувачений запевняв, що його змусили воювати. Проте суд відхилив ці аргументи, вказавши на свідомий виїзд з України до РФ під час повномасштабного вторгнення та добровільне звернення до військового комісаріату.

Слідчі експерименти, протоколи огляду інтернет-ресурсів та сам факт тривалої служби повністю руйнують лінію захисту про примусову мобілізацію. Визнавши вину за обома статтями, суд застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим (ст. 70 КК України). У результаті обвинувачений отримує фіксовані 15 років позбавлення волі.

Ціна питання: повна ліквідація активів

Державна зрада — це не лише втрата волі, а й гарантоване фінансове обнулення. Санкції обох згаданих статей передбачають обов'язкову конфіскацію майна. Переходячи лінію фронту, людина безповоротно втрачає всі свої статки.

Держава не просто ізолює злочинця, вона поповнює бюджет за рахунок його активів. Усі збереження, нерухомість, транспортні засоби та кошти на банківських рахунках стягуються в дохід України. У справі 208/4215/25 Заводський районний суд м. Кам'янського прямо вказав на конфіскацію як додаткове покарання через корисливий мотив — отримання грошових виплат від РФ за підписання контракту.

Несподівано, але навіть щире каяття чи активне сприяння слідству не здатні врятувати майно. Суд може врахувати їх при визначенні основного строку або утриматися від призначення довічного ув'язнення, але конфіскація залишається імперативною вимогою закону.

Конвеєр правосуддя: як працює система

У частині подібних справ щодо переходу на бік ворога суди демонструють стовідсотковий обвинувальний ухил. Практика сформувала залізобетонний підхід, де алгоритм дій є незмінним, незалежно від того, де саме підсудний підписав контракт — у Сімферополі, Луганську чи на території РФ.

Цей масив рішень дозволяє виділити чіткий практичний блок, за яким рухається кожне кримінальне провадження цієї категорії:

1. Фіксація злочину та вирок. Процес починається з укладення контракту (як 27.10.2025 у справі 212/1949/26), продовжується участю в боях і завершується швидким судовим розглядом після взяття в полон. Суди визнають належними доказами протоколи впізнання за фотознімками свідками-військовослужбовцями ЗСУ.
2. Оскарження. Засуджений має стандартні 30 днів на подання апеляційної скарги з моменту проголошення вироку. Це базова вимога ст. 395 КПК України.
3. Виконання (Майновий аспект). Після набрання вироком законної сили негайно стартує процедура стягнення. Відбувається арешт рахунків, реалізація нерухомості та передача 100% виявлених активів державі.

Ігноруючи невідворотність майнової відповідальності за ст. 111 та ст. 111-1 КК України, ви ризикуєте не лише провести наступні півтора десятиліття за ґратами, але й залишити свою родину без жодних засобів до існування через тотальну конфіскацію всіх сімейних активів, записаних на ваше ім'я.