Визнання вини не означає автоматичного програшу у справах про СЗЧ та крадіжки

У 60% із понад 94 тисяч кримінальних проваджень суди ухвалюють обвинувальні вироки, що підтверджує масове використання спрощеної процедури розгляду в умовах воєнного стану.

СЗЧ як тригер: чому другий шанс закінчується крадіжкою

*Ставлю собі питання*: чому місцеві суди масово генерують однотипні вироки щодо військовослужбовців? Базова справа 642/566/26 розкриває типовий сценарій. Раніше судимий чоловік, умовно-достроково звільнений для проходження служби, 19.05.2025 самовільно залишив частину, а 19.10.2025 вчинив крадіжку телевізора вартістю 16 968,03 грн.

*Парадокс у тому*, що майновий злочин стає логічним наслідком залишення служби: особа опиняється в тилу без фінансового забезпечення і швидко повертається до звичного кримінального ремесла. Замість складного доказування умислу на тривале ухилення від служби, сторона обвинувачення використовує банальну крадіжку як якірний епізод. Це змушує підсудного швидко йти на компроміс.

Процесуальна капітуляція чи прагматичний розрахунок

*На перший погляд*, беззаперечне підтвердження фактів в суді виглядає як повна відмова від захисту. Проте аналіз рішень *змінює оптику* — це єдиний тверезий розрахунок для мінімізації строку. Судді Холодногірського райсуду м. Харкова у вироку прямо фіксують вплив цієї тактики на розгляд справи:

«У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину, у зв'язку з чим суд застосував ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом».

У справі 953/1033/26 прокурор підтримав обвинувачення за ст. 407 КК та ст. 185 КК щодо серійних крадіжок техніки. Захист обрав шлях співпраці, що дозволило поглинути менш суворе покарання більш суворим за правилами ст. 70 КК, отримавши остаточні 5 років 1 місяць. Схожа ситуація розглядалася у справі 569/3841/26, де суд врахував рецидив і негативну характеристику. Завдяки відмові від дослідження доказів строк склав 7 років позбавлення волі за сукупністю вироків.

Винятки з правил: коли можливий іспитовий строк

Чи завжди залишення частини із наступною крадіжкою гарантує реальне позбавлення волі? Справа 193/744/25 показує альтернативний шлях. Кулеметник-розвідник проник до будинку та викрав майно на суму 11 191,60 грн. Завдяки добровільному відшкодуванню шкоди (ст. 66 КК) та відсутності попередніх судимостей, суд призначив 5 років ув'язнення, але звільнив особу від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік (ст. 75 КК, ст. 76 КК). Доля речових доказів вирішувалася відповідно до ст. 100 КПК.

Практичні кроки та стратегії захисту

Вибір лінії захисту в таких провадженнях зводиться до двох базових сценаріїв:

1. Оцінка обтяжуючих факторів: Перевірити наявність рецидиву згідно зі ст. 67 КК. У справі 641/10115/25 саме численні попередні судимості стали вирішальними для призначення реального покарання.
2. Аналіз стадії злочину: У разі невдалої спроби викрасти майно (як у справі 643/15788/25, де підсудний розбив двері магазину молотком), кваліфікація відбувається за загальними положеннями відповідного кодексу.
3. Застосування ст. 349 КПК:

Ігноруючи ризики сукупності злочинів при залишенні місця служби, ви ризикуєте отримати максимальний строк реального ув'язнення через неможливість застосування іспитового строку для осіб із невідбутим покаранням.