Третій апеляційний адміністративний суд 14.04.2026 залишив у силі штраф на суму 1 456 383,25 грн для підприємства за порушення строків реєстрації.
Відсутність електронних квитанцій як вирок для позову
У межах справи 160/19872/25 платник намагався скасувати санкції через суд першої інстанції, проте отримав відмову, яку згодом підтвердила апеляція. Компанія будувала захист виключно на факті автоматичного зупинення реєстрації документів системою моніторингу податкової служби. З висоти досвіду можу підтвердити, що алгоритмічні обмеження часто паралізують роботу бізнесу, але сама по собі зупинка операції не анулює обов'язок платника діяти проактивно.
«Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що прострочення виникло не з його вини, а через автоматичне блокування податкових накладних контролюючим органом у зв'язку з набуттям підприємством статус[у ризикового]».
Апеляційний суд перевірив хронологію та з'ясував, що рішення про ризиковий статус позивача датоване 22.11.2024, тоді як більшість спірних накладних складалися значно раніше. Ця розбіжність у датах остаточно зруйнувала аргументацію підприємства щодо причинно-наслідкового зв'язку. Суд констатував повну відсутність первинних електронних квитанцій, які б доводили факт вчасної спроби відправити файли до системи.
Формування нового стандарту доказування
Типова помилка платників податків у таких суперечках полягає у пасивному очікуванні розблокування без формування належної доказової бази. Дослідження подібних спорів свідчить про те, що у частині податкових справ результат розгляду безпосередньо залежить від підтвердження активних дій компанії, спрямованих на подання пояснень. Звертаючись до справи 280/5580/24, бачимо, як суд 03.03.2026 визнав штраф правомірним згідно зі ст. 120-1 ПК саме через те, що позивач не надав доказів об'єктивної неможливості виконати свій обов'язок.
Додатковим фактором ризику стає спроба бізнесу посилатися на технічні збої чи зовнішні обставини як на універсальне виправдання. У справі 160/23847/23 апеляційна інстанція 27.03.2026 скасувала рішення на користь платника щодо штрафу у розмірі 240 838,14 грн. Судді підкреслили, що системний характер несвоєчасного подання сотень накладних протягом півроку виключає дію обставин непереборної сили, а обов'язок організувати податкову дисципліну лежить виключно на підприємстві. Скажу прямо, суди зараз вимагають документального сліду кожного кроку юриста чи бухгалтера.
Натомість успішний захист будується на строгій фіксації дат. У справі 320/37129/24 суд скасував штраф на суму 433 356,44 грн, бо компанія довела реєстрацію розрахунків коригування чітко протягом 18 днів після отримання їх від контрагента. Застосовуючи ст. 201 ПК, суд визнав дії платника правомірними. Вина залишається обов'язковим елементом складу правопорушення. Це правило підтвердив Верховний Суд у справі 320/32216/23, остаточно скасувавши штраф на 10 мільйонів гривень за помилкову накладну, яка була оперативно анульована за процедурою ст. 192 ПК у день її складання.
Процесуальні строки та план дій для компанії
Щоб уникнути фінансових стягнень через роботу алгоритмів податкового органу, підприємству необхідно діяти в межах суворих часових обмежень. Для захисту активів юристи мають орієнтуватися на такі базові процесуальні кроки:
- Строк на адміністративне оскарження ППР: становить 10 робочих днів, що настають за днем отримання рішення (зупиняє виконання грошового зобов'язання).
- Строк на звернення до суду: обмежується 6 місяцями з дня отримання ППР або 1 місяцем після завершення процедури адміністративного оскарження (за подання позову сплачується судовий збір, який повертається за правилами ст. 139 КАС у разі виграшу).
- Строк сплати штрафу: складає 10 робочих днів з дня узгодження податкового зобов'язання у випадках, якщо ППР не оскаржується.
Ця позиція формує новий підхід до оцінки обставин непереборної сили в податкових спорах, де технічне зупинення реєстрації більше не сприймається як підстава для безумовного звільнення від відповідальності.