З обвинуваченого стягнуто 9805,40 грн за експертизу вироком від 24.04.2026.
Суд Основ’янського району Харкова у справі 646/7047/25 засудив колишнього правоохоронця. Вирок — 14 років тюрми з конфіскацією майна. Фігурант виїхав до РФ і переховується від українського слідства. Суд застосував процедуру спеціального судового провадження in absentia за правилами ст. 323 КПК. Насправді, фізична присутність підозрюваного в залі суду вже не потрібна. Знайдені службові документи з оригінальними підписами повністю вирішують долю людини. Такий підхід формує нову жорстку судову реальність у кримінальній юстиції.
«Встановлено, що у червні-вересні 2022 року, перебуваючи в окупованому м. Куп'янськ, обвинувачений добровільно погодився на посаду оперуповноваженого у незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної адміністрації».
Державна каральна система зараз працює як безперебійний конвеєр. За останні роки суди розглядають масив подібних проваджень щодо колаборантів. Більшість обвинувальних актів прогнозовано отримують позитивне рішення суду. Відсоток відмов з боку суддів залишається мінімальним. Без прикрас, виправдувальний вирок у таких справах є величезною рідкістю. Цей жорсткий статистичний тренд залишається максимально стабільним. Добровільне підписання процесуальних документів в окупації гарантовано перетворює підозрюваного на засудженого за статтею про колабораціонізм.
Паперовий доказ замінює людину
Очевидно для мене, академічна теорія доказування тут абсолютно мертва. На практиці працюють лише конкретні вироки та зібрані папери. У справах щодо ст. 111-1 КК головний свідок обвинувачення — це забутий архів окупантів. Відступати від цієї практики суди не збираються.
| Стандартний кримінальний процес | Справи про колабораціонізм in absentia |
|---|---|
| Змагальність сторін у залі суду | Фізична відсутність фігуранта (ст. 135 КПК) |
| Доведення добровільності через допит | Презумпція добровільності через підпис |
| Пошук мотиву вчинення злочину | Наявність трудового договору з ворогом |
Захист у цих заочних процесах виглядає суто номінальним інститутом. Державні адвокати стереотипно посилаються на формальну недоведеність вини. Вони послідовно заявляють про об'єктивну неможливість зв'язку з клієнтом. У справі 646/3226/24 захисник прямо вказував на неможливість особисто спростувати обвинувачення. Фігурант працював виконувачем обов'язків дільничного. Його діяльність полягала в охороні та конвоюванні затриманих мешканців в ізоляторі. Суд аргументи про можливий примус швидко відхилив. Судді кваліфікують послідовне виконання функцій як усвідомлене добровільне рішення. Покарання склало 12 років ув'язнення. Додатково стягнуто 6058,24 грн за проведення експертизи документів.
Аналогічна ситуація зафіксована у справі 646/5791/24. Чоловік влаштувався помічником слідчого до окупаційної поліції Куп'янська. Українські слідчі знайшли його оригінальну особову справу. Там зберігалися анкета, власноруч написана автобіографія та фотокартки. Захист просив повністю виправдати підсудного. Суд визнав вилучені папери належними доказами. Вирок — 12 років позбавлення волі. Строк відбування почне рахуватися з моменту затримання.
Якщо по суті, алгоритм гарантованого вироку виглядає так:
- Органи слідства швидко фіксують факт роботи на ворога.
- Правоохоронці збирають оригінальні паперові докази з підписами фігуранта.
- Зазвичай це трудові договори та незаконні процесуальні постанови.
- Після цього кримінальна справа швидко передається до суду.
- Більшість обвинувачених роками переховується на території Російської Федерації.
- Судовий розгляд проходить без їхньої участі.
- Судді безальтернативно виносять жорсткий обвинувальний вирок у справі.
- Майно засудженого обов'язково конфіскують на користь нашої держави.
Межі заочного засудження та експертиз
Експертиза почерку стала головним і часто єдиним інструментом обвинувачення. Вона юридично перекриває неможливість прямих допитів підозрюваного. У справі 646/8536/23 судили виконувача обов'язків інспектора дозвільної системи. Він забезпечував пропускний режим і вилучав мисливську зброю у цивільних. Докази базувались на знайдених табелях окупантів. Там зафіксовано відомості про виплату 90 000 рублів зарплати. Почеркознавча експертиза чітко підтвердила справжність залишених підписів. Захисник наполягав на відсутності міжнародного розшуку як перешкоді для суду. Суд ці доводи проігнорував, дав 13 років тюрми та стягнув 6692 грн судових витрат.
У справі 646/7302/24 суд призначив п'ять років ув'язнення. Засуджено помічника начальника територіального відділу окупаційної адміністрації. Він виконував розпорядчі функції та підписував акти списання пального. Вина повністю доведена експертизою №26. Витрати на залучення експерта склали 9087,36 грн. Обвинувачений був фізично відсутній на засіданнях. Суд прямо розцінив це як умисне ухилення від слідства. У підсумку накладено арешт на автомобіль CHEVROLET та майже п'ять гектарів землі.
Трапляються ще специфічніші доказові бази. Тернопільський суд у справі 607/4578/24 засудив «слідчого» з окупованого Генічеська. Фігурант проводив незаконні обшуки та вилучив чотири тонни пива у місцевих підприємців. Як слідство зібрало докази без доступу до території? Робочі документи окупаційної поліції помилково надходили на електронну пошту українського свідка. Плюс спрацював моніторинг соціальних мереж. Фігурант регулярно позував у формі російської поліції на відео в Telegram. Портретна експертиза назавжди закрила питання ідентифікації. Вирок — 15 років тюрми та 2389,80 грн витрат. Процедура ухвалення вироку згідно зі ст. 374 КПК дотримана повністю.
Суди системно ігнорують питання реального стану особи під час перебування в окупації. Добровільність дій беззаперечно презюмується самим фактом підписання кадрових паперів. Судді застосовують ст. 65-67 КК при призначенні покарання за найвищою планкою санкції. Проте залишається відкритим фундаментальне процесуальне питання: як заочно відрізнити добровільний підпис від підпису під загрозою розстрілу, коли єдиним свідком події є вилучений слідчим папірець?