Чи законно депонувати виплати військового через СЗЧ та блокувати мільйон гривень

Де гроші військового під час СЗЧ? У справі 500/1349/26 Тернопільський окружний адміністративний суд стягнув 72 993,98 грн задепонованого забезпечення, але відмовив у виплаті мільйона.

На перший погляд, ситуація виглядає як суто технічна затримка фінансової служби. Військова частина чесно нарахувала позивачу виплати за серпень та вересень 2025 року. Проте замість переказу на банківську картку бійця, фінансисти відправили кошти на рахунок Державної казначейської служби України. Офіційна причина — відсутність військовослужбовця у розташуванні частини для особистого отримання грошей.

Депозитний тупик: як нарахувати кошти і не віддати їх

Парадокс у тому, що держава визнає борг, фіксує його в розрахункових листах, але фізично блокує доступ до грошей без жодних законних підстав для такої паузи. Відповідач у суді наполягав, що для отримання задепонованих коштів боєць мусить особисто повернутися в частину. Суд у цій справі змінює оптику на проблему зупинки виплат.

Суддя проаналізував ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і чітко розмежував періоди служби. Припинення нарахувань з моменту самовільного залишення частини (СЗЧ) є правомірним. Але ті гроші, які військовослужбовець заробив за період фактичного несення служби до вчинення правопорушення, підлягають обов'язковій виплаті.

«Суд дійшов висновку, що депонування вже нарахованих сум є протиправним, оскільки чинне законодавство не містить такої підстави для затримки виплат».

У підсумку суд визнав дії фінансової служби незаконними та зобов'язав виплатити 70 967,74 грн додаткової винагороди (за п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України №168) та 2 026,24 грн основного грошового забезпечення. Головна правова позиція тут однозначна: факт нарахування коштів із подальшим їх депонуванням у ДКСУ не звільняє частину від обов’язку фактичної виплати.

Мільйонна винагорода: коли кримінал руйнує право на виплату

Якщо із задепонованою зарплатою суд розібрався на користь позивача, то вимога про стягнення 985 000,00 грн одноразової винагороди за Постановою КМУ №153 отримала кардинально іншу оцінку. Позивач вимагав ці кошти як учасник експериментального проекту. Суд відмовив, кваліфікувавши вимогу як передчасну.

Звучить дивно, але відкрите кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України автоматично ставить під сумнів дотримання умов контракту. Суд роз'яснив: право на перегляд питання щодо виплати мільйона виникне у позивача лише у разі закриття кримінального провадження або винесення виправдувального вироку.

Порівняння з паралельною практикою показує, наскільки прискіпливо суди оцінюють критерії Постанови №153. Наприклад, у справі 200/2445/26 суд повністю відмовив у виплаті мільйона гривень, оскільки позивач уклав контракт ще у травні 2021 року, а звільнився до набрання чинності постановою. Експериментальний проект розрахований виключно на осіб, призваних після 24.02.2022.

Натомість формалізм військових частин іноді переходить розумні межі, і тоді суди стають на захист бійців. У справі 620/3246/26 командування відмовило військовослужбовцю у виплаті 1 000 000 грн через внутрішню довідку про відсутність днів бойового стажу. Суд задовольнив позов, вказавши, що регулярне отримання 100 000 грн за Постановою №168 вже є належним доказом участі в боях. Схожа логіка спрацювала і в справі 340/5148/25, де суд зобов'язав виплатити винагороду звільненому в запас снайперу, проігнорувавши відмову частини через відсутність поданого під час служби рапорту. Проте, якщо військова частина діє чітко за процедурою і рапорт ще розглядається вищим командуванням, суд відмовить у позові через відсутність складу правопорушення, як це сталося у справі 280/10321/25.

Практичні кроки для юриста

Що робити адвокату, коли клієнт стикається з блокуванням суми у 1 057 993,98 грн через депонування або формальні відмови командування?

1. Зібрати доказову базу. Отримайте витяг з наказу про призначення/звільнення, довідку про проходження служби, розрахункові листи (де зафіксовано нарахування спірної суми) та офіційну відповідь ДКСУ або військової частини про депонування коштів.
2. Сформулювати позовні вимоги. Просіть суд визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати нарахованих сум та стягнути заборгованість у повному обсязі (відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
3. Обґрунтувати позицію. Посилайтесь на ст. 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також на відсутність процедури депонування коштів як законної підстави для затримки виплат.
4. Оцінити кримінальні ризики. Якщо щодо клієнта є відкрите провадження за ст. 407 КК України, вимогу про виплату винагороди за Постановою №153 доцільно відкласти до вирішення питання в межах кримінального процесу.

У частині подібних справ спостерігається висока частка відмов, що часто пов’язано з процедурними помилками позивачів або невідповідністю жорстким критеріям експериментальних проектів. Ціна питання у таких спорах робить їх критичними для бюджету військових частин. Залишається відкритим питання: чи не перетвориться практика зупинення цільових виплат через сам факт реєстрації кримінального провадження на інструмент фінансового тиску на військовослужбовців ще до доведення їхньої вини в суді?