Уявіть ситуацію: слідчі приходять з обшуком у приміщення. Вони чудово знають, що там працює адвокат, адже раніше самі надсилали йому туди листи. Але в офіційному реєстрі ця адреса не значиться як «адвокатське бюро». Чи дає це право правоохоронцям ігнорувати гарантії адвокатської діяльності, вилучати комп'ютери та читати клієнтське досьє, прикриваючись звичайною ухвалою слідчого судді?
Європейський суд з прав людини у свіжому рішенні від 31.03.2026 у справі № 12013/21 (*Z.G. проти Угорщини*, § 15, § 20) поставив крапку в конфлікті підходів: «формалізм національних реєстрів» проти «матеріальної суті адвокатської таємниці». Проведення обшуку та вилучення документів у фактичному приміщенні адвоката без спеціального попереднього судового дозволу становить порушення гарантій професійної таємниці, навіть якщо така локація формально не внесена до реєстру.
Позиція позивача
Заявник, практикуючий адвокат, став мішенню Національної податкової та митної адміністрації (NTCA), яка розслідувала фінансове шахрайство його клієнта. Під час обшуку слідчі вилучили понад 700 сторінок документів, скопіювали електронну переписку та дані з носіїв. Позивач стверджував, що такі дії є грубим втручанням у статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя та кореспонденції), оскільки правоохоронці отримали доступ до адвокатської таємниці без жодних спеціальних процесуальних запобіжників.
Контраргументи відповідача
Держава та національні суди зайняли суто формалістичну позицію. Їхній головний аргумент зводився до того, що приміщення не мало офіційного статусу «адвокатського бюро» у відповідних реєстрах. Отже, на думку влади, обшук був абсолютно законним, проводився як у звичайному приміщенні, і жодних специфічних гарантій захисту професійної таємниці дотримуватися не вимагалося.
Як суд розсудив
ЄСПЛ зруйнував цю формальну логіку. Суд нагадав, що поняття «житло» у розумінні статті 8 Конвенції має широке тлумачення і беззаперечно охоплює професійні офіси. Більше того, органи влади діяли недобросовісно: вони достеменно знали про статус заявника, оскільки раніше вели з ним офіційне листування саме за цією адресою.
Європейський суд у § 23 зазначив:
«Основна проблема полягала в тому, що обшук проводився без попереднього судового дозволу саме для цієї локації, оскільки влада стверджувала, що приміщення не було зареєстроване в офіційному реєстрі як «адвокатське б»
Втручання було визнано таким, що не відповідає критерію «згідно із законом», а заявнику присуджено компенсацію.
Найсильніший аргумент
Головним аргументом ЄСПЛ стала повна відсутність процесуальних фільтрів. Суд підкреслив, що під час обшуку не було незалежного спостерігача (представника ради адвокатів), ніхто не проводив попереднього сортування матеріалів для відділення клієнтської таємниці від предмету розслідування, а сам судовий наказ не містив жодних підозр щодо вчинення злочину самим адвокатом.
Цей прецедент є критично важливим для української правової системи, де слідчі судді часто демонструють надмірну лояльність до клопотань органів досудового розслідування. Практика свідчить про небезпечний тренд:
| Статистика проаналізованих рішень | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| Задоволено повністю (доступ до таємниць/документів) | 5 справ | 50% |
| Задоволено частково | 2 справи | 20% |
| Відмовлено у задоволенні | 2 справи | 20% |
| Повернуто матеріали | 1 справа | 10% |
Аналіз справ нижчих інстанцій (зокрема № 285/6667/25, № 573/139/26, № 285/1064/26, № 490/8393/25) показує, що у 100% кримінальних проваджень з вибірки суди задовольняють клопотання про тимчасовий доступ до речей, документів та банківської таємниці. Такий конвеєрний підхід, помножений на формалізм (як у справі угорського адвоката), створює ідеальні умови для незаконного втручання у професійні привілеї спецсуб'єктів.
До чого призводить ігнорування процедури, добре ілюструє практика Верховного Суду у суміжних галузях. Наприклад, у податковому спорі № 812/572/18 ВС чітко зазначив: якщо процедура (наказ про перевірку) була незаконною, то всі отримані результати втрачають юридичну силу і є недопустимими доказами. Ця ж логіка неминуче застосовуватиметься і до результатів «сліпих» обшуків у фактичних офісах адвокатів.
Практичний висновок
Ризики ігнорування позиції ЄСПЛ є колосальними. Якщо слідчі судді та органи досудового розслідування продовжать застосовувати суто формальний підхід, ігноруючи фактичний статус приміщення адвоката, це неминуче призведе до:
- Визнання всіх вилучених доказів (документів, електронної переписки) недопустимими в судах вищих інстанцій.
- Порушення права клієнтів на захист через розкриття адвокатської таємниці.
- Нових констатацій порушень статті 8 Конвенції з боку ЄСПЛ та стягнення компенсацій з державного бюджету України.
- Слідчим суддям необхідно ретельно перевіряти не лише витяги з реєстрів, а й фактичні обставини використання приміщень, щодо яких запитується дозвіл на обшук.
- Органам слідства слід залучати представників рад адвокатів регіонів навіть у випадках, коли приміщення формально не зареєстроване як робоче місце адвоката, але є обґрунтовані підстави вважати, що там зберігається адвокатська таємниця.
- Адвокатам варто активно використовувати рішення *Z.G. проти Угорщини* для визнання доказів недопустимими в порядку ст. 87 КПК України, якщо обшук відбувся без належних гарантій.