Строки давності у медичних справах: яку редакцію ст. 49 КК застосовувати

Правова позиція та ключовий висновок Верховного Суду

Розгляд кримінальних проваджень щодо медичної недбалості (ст. 140 КК України) часто триває роками, що неминуче призводить до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.03.2026 у справі № 237/2797/16-к сформовано фундаментальний висновок щодо дії кримінального закону в часі при звільненні лікаря від покарання.

При звільненні медичного працівника від покарання за неналежне виконання професійних обов'язків через закінчення строків давності, суд імперативно зобов'язаний застосовувати ту редакцію статті 49 КК України, яка діяла на момент вчинення злочину, якщо вона є більш сприятливою для засудженого, гарантуючи принцип ретроактивності кримінального закону.

«При звільненні особи від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України) суд зобов'язаний застосовувати ту редакцію закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, якщо вона є більш сприятливою для засудженого, а не редакцію, чинну на момент ухвалення вироку.»

Шлях справи № 237/2797/16-к через інстанції

Предметом розгляду стало обвинувачення лікаря-невропатолога у неналежному виконанні професійних обов'язків, що призвело до смерті пацієнтки від прогресуючої пневмонії (діяння вчинено у 2014 році).

• Суд першої інстанції: Визнав лікаря винним за ч. 1 ст. 140 КК України. Суд встановив, що лікар не надав належної оцінки стану пацієнтки, не провів необхідних обстежень та не залучив профільних спеціалістів. Водночас суд звільнив засудженого від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, застосувавши поточну редакцію ст. 49 КК України (чинну на момент ухвалення вироку). Також суд стягнув 300 000 грн моральної шкоди на користь потерпілої сторони.
• Апеляційний суд: Залишив вирок суду першої інстанції без змін, погодившись із доведеністю вини та правильністю застосування норм матеріального права щодо звільнення від покарання.
• Касаційний кримінальний суд ВС: Частково задовольнив касаційну скаргу захисника. Суд погодився з висновками нижчих інстанцій щодо доведеності вини лікаря та наявності причинно-наслідкового зв'язку. Однак ККС ВС визнав помилковим застосування судами редакції ст. 49 КК України, чинної на момент вироку. Суд змінив судові рішення, вказавши на необхідність застосування редакції 2014 року, яка була більш сприятливою для засудженого. Вирок в частині стягнення 300 000 грн моральної шкоди залишено без змін.

Аргументи сторін у касаційному провадженні

Позиція обвинувачення та потерпілих (Найсильніший аргумент ЗА):

Бездіяльність лікаря, яка виражається в ігноруванні медичних протоколів (непроведення необхідних обстежень, незалучення профільних спеціалістів, неналежна оцінка стану), є достатньою для доведення об'єктивної сторони злочину за ст. 140 КК України. Прокурор стверджував, що саме ці порушення унеможливили встановлення правильного діагнозу та призвели до прогресування пневмонії, що формує прямий причинно-наслідковий зв'язок зі смертю пацієнтки.

Позиція сторони захисту (Найсильніший аргумент ПРОТИ):

Захисник засудженого наполягав на відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями невропатолога та смертю від пневмонії. Захист вказував на неповноту дослідження доказів, упередженість апеляційного суду та порушення процедури відновлення матеріалів справи. Ключовим матеріально-правовим аргументом стало неправильне застосування судами ст. 49 КК України — ігнорування ст. 5 КК України щодо зворотної дії закону в часі.

Чому касація не погодилась з нижчими інстанціями (в частині ст. 49 КК)

Верховний Суд чітко розмежував питання доведеності вини та процедури звільнення від покарання.

Щодо вини, ККС ВС підтримав суди попередніх інстанцій. Невиконання вимог клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги утворює об'єктивну сторону злочину за ст. 140 КК України.

Однак касаційна інстанція виявила істотне порушення вимог кримінального закону. Суди застосували редакцію ст. 49 КК України, яка діяла на час постановлення вироку. Верховний Суд наголосив, що відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Оскільки редакція ст. 49 КК України станом на 2014 рік містила більш сприятливі умови для особи (зокрема, щодо перебігу строків давності), суди були зобов'язані застосувати саме її.

Аналітичний огляд судової практики: Прецедент та Відлуння

Аналіз релевантної судової практики демонструє сталі підходи Верховного Суду до справ про медичну недбалість, де ключовим фактором є встановлення причинного зв'язку через призму медичних протоколів.

Статистика розгляду справ за ст. 140 КК України

У категорії справ щодо неналежного виконання професійних обов'язків медичним працівником проаналізовано 5 релевантних проваджень. Результати розгляду касаційних скарг захисту:

• Відмовлено у задоволенні — 2 (40%)
• Задоволено частково/змінено рішення — 2 (40%)
• Задоволено повністю (скасовано вирок/виправдано) — 1 (20%)

Тренд за 2024–2026 роки демонструє 0% повністю задоволених скарг на обвинувальні вироки (з 5 рішень ВС), що свідчить про сталу практику залишення в силі обвинувальних вироків судами касаційної інстанції за умови належної доведеності медичної недбалості висновками комісійних судово-медичних експертиз.

Алгоритм дій для адвоката (Чек-лист для підготовки клопотання/касаційної скарги)

На основі правової позиції у справі № 237/2797/16-к та аналізу подібних справ, адвокату, який здійснює захист медичного працівника, рекомендовано наступний алгоритм:

1. Аудит медичної документації та протоколів МОЗ. Зіставте кожну дію лікаря з чинними на момент події клінічними маршрутами пацієнта та стандартами лікування. Обвинувачення завжди будується на розбіжностях між записами в історії хвороби та вимогами протоколу.
2. Аналіз об'єктивних факторів (розрив причинного зв'язку). Використовуйте позицію ВС у справі № 569/14238/16-к. Ставте перед експертами запитання: "Чи мав патологічний процес блискавичний/незворотний характер?", "Чи були патологічні зміни сформовані до моменту звернення до обвинуваченого лікаря?". Якщо відповідь "так" — причинний зв'язок виключається.
3. Хронологічний аналіз кримінального закону (ст. 49, ст. 5 КК). Якщо наближаються строки давності (або вже спливли), підніміть редакцію ст. 49 КК України, яка діяла в день вчинення інкримінованого діяння.
4. Порівняння редакцій закону. Зіставте історичну редакцію з поточною. Визначте, яка з них передбачає менші строки давності, м'якші умови їх переривання або зупинення.
5. Формування клопотання про звільнення від покарання. У клопотанні обов'язково посилайтеся на ч. 2 ст. 4, ст. 5 КК України та постанову ВС у справі № 237/2797/16-к. Вимагайте застосування саме тієї редакції, яка є найбільш сприятливою для вашого клієнта.
6. Мінімізація цивільного позову. Пам'ятайте, що звільнення від покарання за ст. 49 КК України є нереабілітуючою підставою. Як свідчить справа № 237/2797/16-к, суд залишить в силі стягнення моральної шкоди (у даному випадку — 300 000 грн). Готуйте заперечення на цивільний позов незалежно від перспектив закриття справи за строками давності, акцентуючи на співмірності та практиці ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції.