Відмова від шаблонів: нові стандарти доказування у практиці Верховного Суду

Вступ: Чому ці рішення формують нову реальність для юристів

Сучасна судова практика переживає період інтенсивної трансформації, де формальний підхід до норм права поступається місцем глибинному аналізу суті правовідносин. Аналізуючи масив рішень Верховного Суду за останні роки, ми бачимо чітку тенденцію: судді відмовляються від шаблонних рішень і вимагають від адвокатів бездоганної процесуальної точності та зміни звичних алгоритмів доказування.

Статистика розгляду справ у досліджуваних категоріях яскраво ілюструє цю динаміку. Якщо у 2023 році відсоток задоволених касаційних скарг становив лише 35% (з 20 ключових рішень ВС), а у 2024 році впав до 32% (з 62 рішень), то у 2025-2026 роках ситуація кардинально змінилася. У 2025 році задоволено 65% скарг (із 151 рішення), а неповні дані 2026 року показують 59% задоволених вимог (із 37 рішень). Цей стрибок свідчить про те, що Верховний Суд почав активно виправляти помилки апеляційних інстанцій, які продовжували судити "по-старому", ігноруючи нові економічні та воєнні реалії.

Що об'єднує три справи, які ми розглядаємо у цьому огляді? Справа про банкрутство фізичної особи (№ 916/4323/23), справа про стягнення боргу з підприємства на окупованій території (№ 905/238/23) та трудовий спір щодо скорочення штату (№ 361/1159/24) на перший погляд здаються абсолютно різними. Проте їх об'єднує єдиний лейтмотив: Верховний Суд карає за юридичну лінь та формалізм.

Банк не може просто стягнути борг за договором, якщо закон визнає його нікчемним через окупацію — потрібно змінювати предмет позову на кондикцію. Роботодавець не може формально відправити працівника шукати вакансії на сайті — потрібна персональна пропозиція. А кредитори не можуть блокувати реструктуризацію боржника лише через те, що він має мінімальний дохід або його родичі прописані за іншою адресою.

Для адвоката, який сьогодні готує позов чи клопотання, ці три рішення є своєрідним "червоним прапорцем": старі шаблони з правових баз більше не працюють. Розберемо кожну позицію детально, щоб зрозуміти, як адаптувати свою стратегію.

Справа 1: Гнучкість у банкрутстві та захист єдиного житла (№ 916/4323/23)

Правова позиція

У справах про неплатоспроможність за спрощеною процедурою поняття «відсутність фінансових можливостей» не означає повну відсутність доходів у боржника, а встановлення мінімального платежу є законним інструментом компромісу. Крім того, реєстрація членів сім'ї за іншими адресами не спростовує статусу іпотечного майна як єдиного житла, якщо не доведено наявність іншого житла у їхній власності.

Обставини справи

Боржник (ОСОБА_1) ініціював процедуру неплатоспроможності. Основна проблема — валютний кредит, забезпечений іпотекою єдиного житла. Суд першої інстанції відкрив провадження і, врахувавши реальний стан боржника, встановив мінімальний щомісячний платіж у розмірі 8 000 грн. Апеляційний суд, застосувавши формальний підхід, скасував це рішення. Аргументи апеляції були класичними для кредиторів: боржник має певний дохід (а отже, не є повністю неплатоспроможним), а площа будинку перевищує ліміти для пільг. Крім того, родичі боржника були зареєстровані за іншими адресами. Верховний Суд скасував постанову апеляції та підтримав боржника, залишивши в силі ухвалу першої інстанції.

Аргументація суду

Верховний Суд здійснив глибоке тлумачення п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), який регулює спрощену процедуру для валютних іпотечних кредитів.

1. *Щодо фінансового стану:* Суд відійшов від чорно-білого сприйняття платоспроможності.

Наявність у боржника певного доходу не виключає застосування норми про «відсутність фінансових можливостей» для виконання стандартних умов.

Встановлення мінімального платежу — це не порушення прав кредитора, а законний механізм досягнення балансу. Суд визнав, що краще отримувати реальний посильний платіж, ніж заганяти боржника у глухий кут нездійсненних вимог.

1. *Щодо єдиного житла:* Це ключовий момент для адвокатів боржників. Суд розмежував поняття "реєстрація" (прописка) та "власність". Факт реєстрації членів сім'ї за іншими адресами автоматично не позбавляє іпотечне майно статусу єдиного місця проживання. Тягар доказування перекладається на кредитора: щоб спростувати цей статус, кредитор повинен довести наявність іншого житла саме на праві власності, а не просто факт прописки в гуртожитку чи в орендованій квартирі.

Наслідки для практики та межі застосування

Ця позиція є рятівним колом для боржників з невеликим офіційним доходом. Проте, аналіз пов'язаних справ показує, що Верховний Суд не роздає індульгенції всім підряд. Головна умова застосування цієї лояльної позиції — добросовісність боржника (ст. 123, 124, 126, 130 КУзПБ).

• У справах № 904/3275/23 та № 922/1259/24 суд відмовив у компромісах, оскільки боржники приховували майно членів сім'ї та ігнорували засідання.
• У справі № 910/4014/22 суд визнав недобросовісною спробу боржника списати 99% боргу без реальних заходів погашення (план реструктуризації має бути економічно обґрунтованим).

*Висновок для адвоката:* Готуючи заяву про неплатоспроможність, ви можете просити встановлення мінімального платежу навіть за наявності доходу, але ви зобов'язані розкрити всі карти. Приховування навіть дрібного активу знищить вашу стратегію, і суд застосує жорсткий підхід з пов'язаних справ.

Справа 2: Процесуальна пастка у спорах з підприємствами на ТОТ (№ 905/238/23)

Правова позиція

Правочини, стороною яких є суб'єкт господарювання з податковою адресою на тимчасово окупованій території, є нікчемними в силу закону, і виконання їх умов не підлягає судовому захисту. Для повернення коштів кредитор не може вимагати виконання умов договору, а повинен заявляти вимоги про застосування наслідків недійсності правочину або повернення безпідставно набутого майна.

Обставини справи

АТ «ПУМБ» намагалося стягнути понад 3,3 млн грн боргу за кредитним договором 2012 року з ТОВ «Українські промислові ресурси» та поручителя. Суди всіх інстанцій, включно з Верховним Судом, відмовили банку. Причина — відповідач має податкову адресу в м. Донецьк (тимчасово окупована територія). Банк наполягав на стягненні боргу саме шляхом виконання умов додаткових угод до договору.

Аргументація суду

Верховний Суд застосував ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції Закону № 1618-IX). Закон імперативно визначає, що правочини з суб'єктами господарювання на ТОТ є нікчемними.

Банк намагався врятувати ситуацію, посилаючись на абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України (можливість визнання нікчемного правочину дійсним судом). Проте ВС категорично відрізав цей шлях: на такі угоди ця норма не поширюється.

Статус територій як тимчасово окупованих є триваючим станом, а державна політика спрямована на захист суверенітету. Оскільки додаткові угоди є нікчемними, банк не мав права вимагати їх виконання.

Суд прямо вказав на фатальну процесуальну помилку юристів банку: вони обрали неправильний спосіб захисту. Замість позову про стягнення заборгованості за договором (ст. 526, 1054 ЦК України), необхідно було заявляти вимоги про повернення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України — кондикція) або застосування наслідків недійсності правочину (ст. 216 ЦК України — реституція). Оскільки позивач предмет позову не змінював, суд не міг самостійно вийти за межі вимог і правомірно відмовив у позові повністю.

Наслідки для практики та межі застосування

Це рішення — справжній землетрус для банківського сектору та B2B кредиторів. Воно означає, що ви не можете стягнути договірні проценти, пеню чи штрафи з підприємства, зареєстрованого на ТОТ. Ви можете повернути лише тіло кредиту (через ст. 1212 або 216 ЦК України).

Важливо розрізняти суб'єктний склад. Як свідчать справи № 486/2149/25, № 465/7723/25, № 177/280/26, це правило стосується саме *суб'єктів господарювання*. У спорах з фізичними особами (звичайними споживачами), які залишилися на ТОТ, обмеження ст. 13 Закону № 1618-IX не застосовуються, договори є дійсними, і банки успішно стягують борги за загальними правилами зобов'язального права.

*Висновок для адвоката:* Перед подачею позову про стягнення боргу обов'язково перевіряйте податкову адресу юридичної особи-відповідача. Якщо це ТОТ — забудьте про шаблонний позов з розрахунком пені. Формулюйте вимоги виключно через інститут безпідставно збереженого майна або реституції.

Справа 3: Ілюзія вибору при скороченні та пастка середнього заробітку (№ 361/1159/24)

Правова позиція

При звільненні працівника за скороченням штату роботодавець зобов'язаний персонально запропонувати йому всі наявні вакансії протягом усього періоду попередження; рекомендація самостійно стежити за вакансіями на сайті не є належним виконанням вимог ст. 49-2 КЗпП України. Крім того, за відсутності у працівника відпрацьованих днів у розрахунковому періоді, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з його посадового окладу, а не з попередніх виплат.

Обставини справи

Начальницю відділу внутрішнього аудиту АТ «Укрзалізниця» звільнили за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (ліквідація департаменту). Вона оскаржила звільнення. Роботодавець захищався тим, що вакансії були у відкритому доступі на сайті компанії. Апеляційний суд поновив працівницю і стягнув 966 405,84 грн за вимушений прогул. Верховний Суд погодився з незаконністю звільнення, але "зрізав" суму стягнення до 617 956,24 грн через помилку в розрахунку.

Аргументація суду

1. *Щодо процедури звільнення:* ВС розтлумачив ст. 49-2 КЗпП максимально на користь працівника. Обов'язок працевлаштування вважається виконаним лише тоді, коли роботодавець *персонально* пропонує працівнику *всі* вакантні посади, що з'являються з моменту попередження до дня звільнення.

Пропозиція роботодавця працівнику самостійно відслідковувати вакансії на офіційному сайті компанії перекладає обов'язок з роботодавця на працівника, що є прямим порушенням ст. 49-2 КЗпП.

Цю позицію підсилюють справи № 760/24350/21 та № 357/9295/21, які підтверджують, що приховування навіть тимчасових чи нижчеоплачуваних вакансій тягне за собою безумовне поновлення на роботі.

1. *Щодо фінансової частини (ст. 235 КЗпП):* Тут суд став на бік роботодавця (в частині математики). Оскільки у позивачки не було жодного фактично відпрацьованого дня в розрахунковому періоді (останні 2 місяці перед звільненням), суд застосував спеціальний порядок Порядку № 100. Розрахунок середнього заробітку має здійснюватися виключно з "голого" посадового окладу (33 403 грн), ігноруючи будь-які премії, надбавки чи інші виплати, які працівник отримував раніше.

Наслідки для практики

Для юрисконсультів компаній це сигнал переглянути HR-процедури. Відписка у стилі "вакансії доступні на внутрішньому порталі" гарантовано призведе до програшу в суді.

Для адвокатів працівників це попередження щодо формування позовних вимог. Якщо ви завищите суму вимушеного прогулу, включивши туди премії за періоди, коли працівник фактично не працював (наприклад, був у простої чи відпустці за власний рахунок перед звільненням), суд самостійно перерахує суму за окладом, що може розчарувати клієнта.

Підсумкова таблиця: Зміна правозастосовної практики

Алгоритм дій для адвоката на основі нових правових позицій

Щоб уникнути процесуальних пасток та ефективно захистити клієнта, імплементуйте у свою роботу наступний алгоритм:

1. На етапі підготовки позову про стягнення заборгованості (B2B):

• Перевірте податкову адресу боржника-юридичної особи на момент укладення правочину та на поточну дату.
• Якщо адреса підпадає під дію Закону № 1618-IX (ТОТ), негайно змінюйте правову природу позову. Не посилайтеся на договір. Формулюйте вимоги за ст. 1212 ЦК України як повернення безпідставно набутого майна.
• Попередьте клієнта, що стягнути штрафні санкції та договірні проценти буде неможливо.

1. На етапі супроводу процедури скорочення штату (для роботодавця):

• Створіть реєстр усіх вакансій (включно з декретними та тимчасовими посадами) з моменту видачі наказу про попередження до дня звільнення.
• Підготуйте персональні письмові повідомлення під підпис для кожного працівника, що скорочується.
• Ніколи не використовуйте у відзивах на позов аргумент "працівник міг сам знайти вакансію на сайті".

1. На етапі розрахунку позовних вимог у трудових спорах (для працівника):

• Проаналізуйте табель обліку робочого часу за останні 2 місяці перед звільненням.
• Якщо фактично відпрацьованих днів немає, не витрачайте час на збір довідок про премії за минулі роки. Рахуйте суму вимушеного прогулу виключно з розміру посадового окладу, встановленого штатним розписом.

1. На етапі підготовки заяви про неплатоспроможність фізичної особи:

• Проведіть жорсткий аудит майна клієнта та його подружжя. Пам'ятайте: суд простить низький дохід, але не простить недобросовісність (приховування активів).
• Якщо родичі зареєстровані за іншою адресою, заздалегідь підготуйте витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують, що у них немає іншого житла на праві власності.
• У плані реструктуризації обґрунтовуйте мінімальний щомісячний платіж реальними витратами на життя, посилаючись на позицію ВС у справі № 916/4323/23 як на інструмент справедливого балансу інтересів.

Висновок

Верховний Суд надсилає професійній спільноті чіткий сигнал: якість правосуддя залежить від якості процесуальної роботи адвокатів. Суд готовий захищати слабшу сторону (боржника перед банком, працівника перед корпорацією), але лише за умови, що правова позиція вибудована на правильних нормах матеріального права, а не на застарілих шаблонах. Уважність до деталей, правильний вибір способу захисту та абсолютна добросовісність — ось три кити, на яких сьогодні тримається успішна судова практика.