Невилучення відео з бодікамер поліції автоматично порушує ст. 3 Конвенції

За останні 5 років ЄСПЛ розглянув 644 справи щодо жорстокого поводження та ефективності розслідування, причому у 80% подібних кейсів суд констатує порушення з боку держави, хоча загальна кількість таких скарг демонструє стійку спадну динаміку (падіння на 85% — з 228 у 2022 році до 34 у 2026 році).

У рішенні від 26.03.2026 у справі 20901/19, §§ 16, 20, 23, Європейський суд з прав людини сформував фундаментальну правову позицію: ігнорування слідством записів з нагрудних камер усіх присутніх правоохоронців становить самостійне процесуальне порушення, а застосування сили до особи з очевидною інвалідністю є абсолютно надмірним. На національному рівні заявник стверджував, що поліцейські застосували до нього невиправдане насильство, тоді як представники держави (відповідач) заперечували це, спираючись на формальні рапорти та неможливість довести походження травм. Національні органи досудового розслідування та суди фактично стали на бік поліції, закривши провадження через «відсутність складу злочину». Проте ЄСПЛ категорично не погодився з висновками національних інстанцій, вказавши, що держава не виконала свій позитивний обов'язок, а слідство було поверхневим і не відповідало критеріям ефективності.

Ця стаття є практичним посібником для адвокатів щодо того, як використовувати нову практику ЄСПЛ для руйнування формальних постанов про закриття кримінальних проваджень щодо правоохоронців.

ДІАГНОЗ СИСТЕМИ: ФАБУЛА ТА СУТЬ ПОРУШЕННЯ

Справа 20901/19, § 16, стосується інциденту в темному під'їзді. Заявник, який мав порушення опорно-рухового апарату та пересувався за допомогою тростини, вступив у конфлікт із поліцією. Під час інциденту один з офіцерів штовхнув його, внаслідок чого чоловік впав і отримав травми.

Національне розслідування продемонструвало класичну «сліпу зону» правосуддя. Слідчі не допитали всіх присутніх на місці події офіцерів. Більше того, особу конкретного поліцейського, який здійснив поштовх, навіть не намагалися ідентифікувати. Найбільшим недоліком стало те, що слідство не вивчило відео з усіх нагрудних камер (бодікамер) патрульних. Національні суди проігнорували ці прогалини, що й стало підставою для звернення до ЄСПЛ.

СТАНДАРТ «ВРАЗЛИВОЇ ЖЕРТВИ»: НОВА ОПТИКА ЄСПЛ

У матеріальному аспекті статті 3 Конвенції ЄСПЛ застосував новий підхід до оцінки стандарту доказування. Уряд захищався тим, що через погане розслідування неможливо довести походження всіх травм заявника за стандартом «поза розумним сумнівом». Однак Суд змістив фокус із наслідків (травм) на саму дію та статус потерпілого.

«Сам факт застосування сили (штовхання) трьома тренованими поліцейськими до людини з очевидною інвалідністю був абсолютно надмірним. Оскільки заявник не становив жодної загрози, застосування сили не було суворо необхідним».

ЄСПЛ визнав це поводження таким, що принижує гідність. Для адвоката це означає: якщо ваш клієнт має очевидні ознаки вразливості (інвалідність, літній вік, безпорадний стан), сам факт застосування до нього фізичної сили (навіть без тяжких тілесних ушкоджень) вже є порушенням матеріального аспекту ст. 3 Конвенції.

ЦИФРОВІ ДОКАЗИ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ОБОВ'ЯЗОК

Рішення у справі 20901/19, § 20, змінює презумпцію щодо цифрових доказів. Відтепер невилучення або неповне вивчення відео з нагрудних камер трактується не просто як «недолік слідства», а як пряме порушення процесуального обов'язку держави. Якщо слідчий заявляє, що «камера була розряджена» або долучає відео лише з однієї камери з трьох, це автоматично робить розслідування неефективним у розумінні Конвенції.

СИНТЕЗ ПРЕЦЕДЕНТНОЇ ПРАКТИКИ: ВІДЛУННЯ СПРАВ-АНАЛОГІВ

Для посилення правової позиції в національних судах адвокату варто застосовувати комплексний підхід, порівнюючи нову справу з усталеною практикою ЄСПЛ.

Аналіз показує, що у справі 24857/03, § 25, держава змогла уникнути відповідальності за матеріальним аспектом ст. 3 Конвенції саме завдяки показанням незалежного свідка, які створили «розумний сумнів». Натомість у справі 20901/19, § 20, відсутність об'єктивних цифрових доказів (відео) зіграла проти держави.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЗАХИСТУ: ТАКТИКА РОБОТИ ЗІ СЛІДСТВОМ

На основі рішення 20901/19, § 23, адвокат має діяти на випередження. Якщо ваш клієнт постраждав від дій поліції, використовуйте наступний алгоритм:

1. Негайне клопотання про збереження цифрових доказів. У перші ж години подайте клопотання до ДБР (або іншого органу розслідування) про вилучення серверних записів з бодікамер УСІХ поліцейських, які перебували на місці події, а не лише тих, хто складав протокол.
2. Фіксація статусу вразливості. Долучіть до матеріалів кримінального провадження медичні довідки, посвідчення про інвалідність або інші документи, що підтверджують стан клієнта на момент інциденту.
3. Вимога ідентифікації. Подайте клопотання про проведення впізнання та допит абсолютно всіх правоохоронців, які фігурують у справі.
4. Оскарження бездіяльності до слідчого судді. Якщо слідчий відмовляє у вилученні відео або допиті, подавайте скаргу в порядку ст. 303 КПК України.

У скарзі до слідчого судді обов'язково посилайтеся на такі аргументи:

• Відповідно до справи 20901/19, § 23, невивчення відео з усіх нагрудних камер є порушенням процесуального аспекту ст. 3 Конвенції.
• Відповідно до справи 32704/04, § 16, держава несе відповідальність за нездатність захистити особу в безпорадному стані.
• Відповідно до справи 44256/06, § 20, розслідування має бути швидким, інакше закриття справи за строками давності призведе до констатації неефективності слідства.

Використання цієї практики дозволить адвокату не лише ефективно оскаржувати постанови про закриття кримінальних проваджень, але й формувати міцну базу для майбутнього звернення до ЄСПЛ та стягнення справедливої сатисфакції за неефективне розслідування.