Розслідування щодо побиття заявниць тривало понад два роки, проте слідчі так і не звернули увагу на одне слово в матеріалах справи.
Шановні колеги, звертаю вашу увагу на фундаментальний зсув у практиці Європейського суду з прав людини щодо стандартів доказування неефективності розслідування злочинів, вчинених правоохоронцями. У справі 29229/22, §§ 30, 34, 37, Суд визначив, що використання правоохоронцями зневажливої лексики в офіційних документах є самостійним індикатором дискримінаційного мотиву, ігнорування якого слідством автоматично перетворює розслідування на неефективне. Заявниці, жінки ромського походження, звернулися до ЄСПЛ через фізичне насильство та расистські образи під час затримання, а також через повну бездіяльність національних органів. Суд застосував жорстку логіку: спирання слідства виключно на запізнілі медичні звіти та версії самих поліцейських, за одночасного ігнорування доказів потерпілих, становить порушення статті 3 Конвенції у процесуальному аспекті.
Відтепер для адвоката, який готує клопотання чи скаргу на бездіяльність слідчого, відкривається новий інструмент: фіксація сленгу чи зневажливих термінів у первинних матеріалах (рапортах, протоколах) є достатньою підставою для руйнування версії слідства та доведення порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 3 Конвенції.
Ключовий висновок та зміщення фокусу доказування
ЄСПЛ зміщує фокус із суто фізичних наслідків насильства на документальну фіксацію упередженості. Офіційний документ поліції, який містить сленг або зневажливу лексику, стає головним доказом проти самої держави. У справі 29229/22, §§ 30, 34, від 26.03.2026 Суд констатував порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції (нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження), врахувавши характер травм, стать та вік заявниць. Проте найважливішим для нашої практики є висновок щодо процесуального аспекту та дискримінації.
«Використання поліцією в офіційних рапортах зневажливого терміну «tlupa» (зграя/купа) щодо заявниць прямо вказувало на упередженість правоохоронців, проте слідчі органи не вжили жодних заходів для перевірки етнічної ненависті як можливого мотиву».
Ця позиція розвиває та посилює підходи, закладені в попередніх рішеннях, де Суд неодноразово вказував на позитивний обов'язок держави розслідувати мотиви ненависті.
Відлуння в аналогічних справах
Як свідчить аналіз релевантної практики, національні органи влади систематично припускаються однієї помилки — вони розслідують лише «факт конфлікту», ігноруючи мотив.
| Номер справи | Дата рішення | Встановлені порушення | Сума компенсації |
|---|---|---|---|
| 29229/22, § 30 | 26.03.2026 | ст. 3, ст. 14+3 | Не присуджено |
| 25536/14, § 35 | 28.03.2017 | ст. 14+3 | 12 500 євро |
| 15250/02, § 30 | 13.12.2005 | ст. 3, ст. 14+3 | 10 000 євро |
| 48254/99, § 30 | 26.07.2007 | ст. 3, ст. 13, ст. 14+3 | Фінансова компенсація |
У справі 48254/99, § 30, від 26.07.2007 Суд вже звертав увагу на те, що тенденційні та дискримінаційні висловлювання прокурорів щодо етнічного походження заявника під час розслідування підривають довіру до правосуддя. Тоді розслідування також базувалося виключно на свідченнях причетних поліцейських.
Цікавим є розвиток концепції «асоціативної дискримінації» у справі 25536/14, § 35, від 28.03.2017. Влада Хорватії відмовилася розслідувати расистський мотив щодо заявниці, оскільки вона не мала ромського походження. Проте ЄСПЛ присудив їй 12 500 євро компенсації, наголосивши, що держава зобов'язана виявляти расистські мотиви, навіть якщо жертва лише має зв'язок із представником дискримінованої групи.
Водночас, у справі 46423/06, § 35, від 25.06.2009 Суд, хоч і визнав процесуальне порушення статті 3 через неефективність слідства, не знайшов доказів порушення статті 14, оскільки матеріали не містили явних маркерів расової ненависті. Рішення 26.03.2026 року у справі 29229/22, § 37, дає нам цей маркер — лексику в офіційних документах.
Статистика та тренди ЄСПЛ
Для розуміння загального контексту, варто поглянути на статистику розгляду подібних справ:
- Загальний тренд (2022–2026): Стійке зниження кількості рішень у цій категорії — з 228 справ у 2022 році до 112 у 2025 році (загалом 644 рішення за період).
- Аналіз релевантної вибірки (10 подібних справ):
- У 80% справ Суд констатував порушення ст. 3 Конвенції через жорстоке поводження та/або неефективне розслідування (зокрема, справи 40116/02, § 30, від 31.05.2007, де розслідування тривало 7 років, та 39272/98, § 35, від 04.12.2003, де Суд визнав застарілою вимогу доказування фізичного опору жертви).
- У 60% справ встановлено порушення ст. 14 у поєднанні зі ст. 3 через нездатність держави розслідувати расистські мотиви.
- Лише в 1 справі (46423/06) Суд не знайшов порушення ст. 14, попри наявність порушення ст. 3. Також у справі 55164/08, § 30, від 14.10.2010 Суд відхилив скаргу за ст. 14 через відсутність доказів системного характеру порушень, зосередившись на ст. 8 Конвенції.
Практичний блок — процесуальні ризики
Що означає ця правова позиція для щоденної роботи адвоката та слідчого? Спиратися на свідчення поліції як на єдине джерело істини — відтепер процесуальне табу.
Для слідчих та прокурорів (ДБР, ОГП): Закриття кримінального провадження щодо поліцейських, яке базується виключно на їхніх рапортах та запізнілих медичних висновках (з ігноруванням показів потерпілих), гарантовано призведе до програшу в ЄСПЛ. Держава не зможе виправдати тривалу бездіяльність, як це було у справі 40116/02, § 30.
Для адвокатів потерпілих: Якщо захист не зафіксує та не оскаржить наявність зневажливих термінів (расових, гендерних, етнічних) у первинних матеріалах поліції, буде втрачено можливість довести порушення статті 14 Конвенції. Як наслідок — втрата додаткової компенсації та неможливість вимагати перекваліфікації злочину на мотив ненависті.
Алгоритм дій для адвоката (Checklist)
Тепер національні суди (слідчі судді) зобов'язані скасовувати постанови про закриття проваджень, якщо слідчий не дав оцінки лексиці поліцейських. Щоб використати справу 29229/22, § 37, на свою користь, пропонуємо наступний алгоритм:
- Витребування та детальний аналіз первинних рапортів поліції про затримання, пояснень патрульних та записів з бодікамер на предмет наявності сленгу, зневажливих епітетів чи узагальнень щодо вразливих груп.
- Подання клопотання слідчому про проведення лінгвістичної експертизи виявлених висловлювань для встановлення їхньої дискримінаційної природи.
- У разі відмови або закриття провадження — подання скарги слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України. У скарзі необхідно прямо посилатися на справу 29229/22, § 34, аргументуючи, що наявність зневажливої лексики є маркером упередженості, який слідство проігнорувало, чим порушило процесуальний обов'язок за ст. 3 та ст. 14 Конвенції.
- Наголошення в суді на тому, що лексика могла бути тригером для застосування непропорційної сили до вразливої категорії осіб.
Очікуйте у наступні місяці розвиток практики в напрямку посилення вимог до лінгвістичного аналізу службової документації правоохоронних органів під час судового контролю за досудовим розслідуванням.