Суворий стандарт доказування: Верховний Суд вимагає лише документи

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції підписало низку додаткових угод з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», якими ціна за одиницю електроенергії була збільшена на 78,89%. Згодом держава звернулася до суду з вимогою визнати ці угоди недійсними та повернути переплачені кошти. Ці три справи об'єднує жорсткий підхід Верховного Суду до оцінки первинної доказової бази. Незалежно від того, чи йдеться про стягнення безпідставно збережених коштів, отримання процесуальних пільг або скасування податкових санкцій, загальні твердження сторін більше не працюють. Вектор змінився на користь виключно документального підтвердження кожного факту, що вимагає від позивача чи прокурора ретельної підготовки доказів ще на етапі формування позовних вимог.

АТ «Дніпропетровськгаз» vs 1,2 млн грн судового збору

У справі № 904/5502/25 Антимонопольний комітет України звернувся з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про стягнення штрафу та пені у загальному розмірі 78 950 420 грн. Після повного задоволення позову Господарським судом, відповідач подав апеляційну скаргу, яку було залишено без руху через несплату судового збору у розмірі 1 271 760 грн. Відповідач просив звільнити його від сплати, посилаючись на збитковість, арешт рахунків та воєнні дії.

Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду про повернення скарги без змін. Суд вказав, що застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» не є безумовним обов'язком при розгляді клопотань юридичних осіб. Сама лише заява про збитковість чи воєнні дії без надання належних фінансових доказів (зокрема, балансу та відомостей про активи) не є підставою для звільнення від сплати збору. Касаційний суд наголосив, що повернення апеляційної скарги не порушує право на доступ до правосуддя, оскільки відповідач може звернутися повторно після усунення недоліків.

Раніше Касаційний суд міг більш гнучко оцінювати вплив форс-мажорних обставин на процесуальні обов'язки сторін, проте тепер підхід вимагає суворої фінансової звітності. Було достатньо послатися на загальновідомі факти ускладнень — стало обов'язковим розкриття повної картини активів підприємства.

Для прокурора або позивача (у цьому випадку — АМКУ) така позиція дає чіткий інструмент протидії затягуванню процесу. Якщо опонент подає клопотання про відстрочення або звільнення від судового збору, стратегія захисту має будуватися на вимозі витребувати первинні бухгалтерські документи. Підтвердженням такого суворого підходу до процесуальних обов'язків є також справа № 160/18988/23, де суд правомірно повернув скаргу через відправку документів нереєстрованою кур'єрською службою (ст. 169, 295 КАС України). Цікаво, що у справі № 910/9619/23 суд визнав порушенням (ст. 310 ГПК України) неврахування воєнного стану при зменшенні штрафних санкцій (ст. 551 ЦК України), що показує чітку межу: воєнний стан може впливати на матеріальну відповідальність, але не звільняє від процесуального обов'язку доказування майнового стану.

За останні роки практика склалась так, що загальний відсоток задоволених касаційних скарг у подібних категоріях зростає: торік цей показник склав 50% (11097 рішень ВС), тоді як три роки тому задовольнялося лише 27% (3233 рішень ВС).

ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ч. 5 ст. 41 Закону про закупівлі

У справі № 916/2036/24 розглядалася типова схема збільшення ціни у публічних закупівлях. Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося з позовом до ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів. Протягом року сторони підписали низку угод, якими ціна за одиницю товару була збільшена на 78,89%, а обсяги постачання зменшені.

Верховний Суд підтримав висновки попередніх інстанцій про задоволення позову, зазначивши, що оспорювані угоди порушують ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Суд встановив, що надані відповідачем довідки Торгово-промислової палати (ТПП) не містили належного обґрунтування коливання цін, а систематичне укладення таких угод є наслідком недобросовісної практики постачальника. Після визнання угод недійсними правова підстава для утримання переплати відпала, тому кошти підлягають стягненню за ст. 1212 ЦК України. Доводи відповідача про заборону суперечливої поведінки суд відхилив, констатувавши, що захист порушених прав через визнання правочину недійсним не є зловживанням.

Порівняно з постановою у справі № 910/9880/23, на яку посилався відповідач, суд закрив касаційне провадження в цій частині через неподібність правовідносин. Це свідчить про те, що кожна справа про стягнення безпідставно збережених коштів вимагає індивідуального аналізу економічного обґрунтування ціни.

Алгоритм доказування для прокурора або позивача у справах про стягнення переплати за ст. 1212 ЦК України виглядає так:

1. Довести факт перевищення 10-відсоткового порогу зміни ціни, встановленого ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
2. Спростувати доказову силу довідок ТПП, вказавши на відсутність у них конкретного економічного розрахунку коливання ринкових цін саме у період між укладенням угод.
3. Довести систематичність дій постачальника як ознаку недобросовісної практики.
4. Обґрунтувати перехід до застосування ст. 1212 ЦК України через відпадіння правової підстави (недійсність додаткових угод).

Ця позиція підсилюється низкою інших рішень. У справі № 916/3362/24 суд також вказав на відсутність належного підтвердження коливання ціни, а у справі № 916/3015/23 підтвердив, що збільшення ціни більше ніж на 10% суперечить імперативним нормам та нівелює результати торгів.

ФОП ОСОБА_1 проти штрафу 1,6 млн грн за фактичну перевірку

У справі № 420/36506/24 ФОП ОСОБА_1 оскаржив податкові повідомлення-рішення (ППР) ГУ ДПС в Одеській області. За результатами фактичної перевірки податковий орган нарахував штрафи на 1 692 567,50 грн за нібито неведення обліку товарних запасів та ненадання документів, а також застосував підвищений штраф у розмірі 2040 грн.

Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду про скасування ППР без змін. Суд вказав, що позивач належним чином надав форму обліку товарних запасів, яка відображала наявність товару згідно з договором комісії. Вимогу податківців надати банківські виписки та накладні саме під час фактичної перевірки суд визнав надмірною, оскільки ці документи не стосуються безпосередньо обліку товарів у місці їх продажу. Щодо штрафу в подвійному розмірі (2040 грн), суд зазначив, що така санкція потребує доведення факту повторності порушення протягом року, чого податковий орган не зробив.

У попередніх позиціях контролюючих органів часто простежувалася тенденція до витребування максимально широкого кола фінансових документів під час будь-яких контрольних заходів, проте прецедентно суд обмежив ці вимоги предметом конкретного виду перевірки. Фактична перевірка стосується наявності товару та розрахункових операцій на місці, а не повного фінансового аудиту.

Для адвоката, який захищає бізнес від подібних санкцій, ключовим є перенесення тягаря доказування на суб'єкта владних повноважень. Стратегія захисту, підтверджена справою № 420/36506/24, полягає у наступному:

• Надати суду форму обліку товарних запасів (зокрема, за договором комісії), щоб нівелювати базове звинувачення у неведенні обліку.
• Заявити про вихід податкового органу за межі предмета фактичної перевірки при витребуванні банківських виписок.
• Вимагати від відповідача надати докази повторності порушення протягом року для скасування підвищених штрафів.

Пріоритет належних первинних документів над припущеннями податківців також підтверджується справами № 815/2217/16 та № 815/3110/16, де суди скасували ППР через недоведеність порушень з боку ФОП. А у справі № 420/11790/22 суд скасував штрафи за формальні недоліки, такі як відсутність назви господарської одиниці у чеках.

Зміна стандартів доказування: план для клієнта

Аналіз наведених рішень показує єдину лінію Верховного Суду: формальні посилання на обставини чи загальні довідки більше не визнаються достатніми доказами. Суд вимагає прямого документального зв'язку між заявленою обставиною та її економічним або юридичним наслідком.

Успіх у подібних справах залежить від того, наскільки швидко адвокат зможе зібрати первинну документацію та відсікти надмірні або необґрунтовані вимоги опонентів. Замість того, щоб покладатися на загальні принципи права чи форс-мажорні обставини, фокус має бути зміщений на сувору бухгалтерську та договірну дисципліну. Правова позиція остаточно закріпила правило: відсутність первинного документа означає відсутність права на захист або пільгу.