Межі презумпцій та доказування: балансування газу, банкрутство і патенти

Стягнення 899 284 368,23 грн боргу за послуги балансування природного газу у справі № 914/2587/21 зупинилося перед жорстким процесуальним фільтром. Цей спір, разом із двома іншими нещодавніми рішеннями Верховного Суду, оприявнює чіткий вектор касаційної інстанції: формальні презумпції більше не рятують від слабкої доказової бази, а процесуальні диверсії жорстко блокуються. За останні роки статистика розгляду касаційних скарг суттєво змінилася: якщо з 3233 рішень ВС відсоток задоволених скарг становив лише 27%, то в актуальних умовах із 3676 рішень задоволено вже 51%. Проте ця математика працює лише для тих, хто розуміє межі компетенції кожної інстанції.

Аналіз трьох різних за предметом справ показує спільну проблему. Сторони намагаються використати інструменти матеріального чи процесуального права не за призначенням: касацію — для переоцінки фактів, презумпцію правомірності правочину — для легалізації фіктивного боргу, а зупинення провадження — для затягування патентного спору. З позиції захисту ці рішення дають чіткий інструментарій для відбиття необґрунтованих вимог.

Борг 899 млн грн за балансування газу vs межі касаційного перегляду

У справі № 914/2587/21 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» намагалося стягнути з АТ «Львівгаз» майже 900 мільйонів гривень за послуги балансування природного газу. Відповідач відповів зустрічним позовом про зобов'язання вчинити дії. Господарський суд Львівської області рішенням від 15 серпня 2022 року відмовив у задоволенні первісного позову, і апеляція цю позицію підтримала. Обидві сторони пішли в касацію, сподіваючись на перегляд фактичних обставин.

Справжній сенс касаційного фільтра розкривається саме в таких масштабних спорах. Верховний Суд застосував ст. 300 ГПК України, яка встановлює межі розгляду справи. Суд прямо вказав, що не має повноважень здійснювати переоцінку доказів або встановлювати нові обставини. Відповідно до ст. 309 ГПК України, якщо суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга залишається без задоволення. Застосувавши також ст. 301, 308, 314, 315 та 317 ГПК України, ВС залишив рішення без змін.

З точки зору захисту, ця справа є ідеальним прикладом побудови контраргументації в касації. Якщо ви виграли в апеляції, ваша головна лінія оборони — не занурюватися у повторний аналіз актів чи обсягів газу, а бити по процесуальній неспроможності скарги. Опонент просить переоцінити докази? Це пряме порушення ст. 300 ГПК України.

Для порівняння, у подібній справі № 914/2718/20 Верховний Суд виявив реальні порушення в оцінці доказів щодо стягнення 34 086 607,99 грн за негативні небаланси. Там суд застосував ст. 310 ГПК України, вказавши на необхідність перевірки фактичної закупівлі газу. Тобто касація втручається лише тоді, коли є процесуальний збій в оцінці, а не просто незгода сторони з висновками. У справах № 914/2351/19 (стягнення 504 144 524,47 грн) та № 914/2579/19 (понад 1,15 млрд грн) позови задовольнялися через визнання природи договору як послуг (ст. 901 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу»), що підтверджує: успіх залежить від правильної правової кваліфікації на стадії першої інстанції.

Насіння соняшнику на 207 млн грн та фіктивність за ст. 45 КУзПБ

На перший погляд, наявність підписаного договору поставки та видаткової накладної гарантує визнання кредиторських вимог. Проте у справі № 922/3865/24 ТОВ «Глобал Трейд Ко» отримало відмову у визнанні понад 207 млн грн боргу до ТОВ ВКП «Восток-Н» у межах процедури банкрутства.

Заявник приніс до суду первинні документи і посилався на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Відповідач та ініціюючий кредитор вдарили по найслабшому місцю — відсутності доказів реального виконання. Не було зареєстрованих податкових накладних (п. 201.7 ПКУ), операція не світилася у статистичній звітності, а головне — у боржника фізично не було потужностей для зберігання та транспортування такого гігантського обсягу насіння соняшнику.

Верховний Суд підтримав відмову, наголосивши на ключовому правилі: у справах про банкрутство діє «підвищений стандарт доказування» (ст. 1, ч. 1 ст. 45 КУзПБ). Для підтвердження вимог недостатньо паперів, потрібен «реальний рух активів» (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Оцінка здійснюється за жорсткими правилами ст. 73, 74, 76-79 ГПК України. Презумпція ст. 204 ЦК України не звільняє від обов'язку довести фактичне постачання. Крім того, суд відхилив клопотання про відкладення розгляду, спираючись на принцип права на справедливий суд та недопущення затягування (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Парадокс у тому, що кредитори продовжують нести в суди формальні накладні, ігноруючи зміну судової парадигми. Для адвоката, який захищає боржника або іншого кредитора від розмивання ліквідаційної маси, ця постанова — готовий алгоритм розгрому фіктивних вимог. Потрібно вимагати докази логістики, складських приміщень, податкового обліку. Цей підхід підтверджується і у справі № 908/2586/22, де суд відмовив через відсутність доказів фінансової спроможності постачальника. Натомість у справі № 910/20940/21 відмова базувалася на трансформації зобов'язань (ст. 599 ЦК України), а у справі № 910/9235/24 — на безспірності вимог за судовим рішенням (ст. 39 КУзПБ).

Препарат «Паскаль, ТН» і презумпція чинності патенту в апеляції

У сфері інтелектуальної власності процесуальні диверсії є класикою жанру. У справі № 910/14889/24 компанія «Сінгента Кроп Протекшн АГ» захищала свій винахід за патентом № 99816, вимагаючи скасувати реєстрацію препарату-конкурента «Паскаль, ТН». Після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення, опоненти ініціювали новий судовий процес — про визнання цього патенту недійсним. На цій підставі апеляційний суд зупинив провадження.

Звучить дивно, але апеляція фактично заблокувала захист чинного права лише через факт подання нового позову опонентом. Верховний Суд скасував цю ухвалу. Суд розтлумачив, що п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України дозволяє зупинення виключно за умови «об'єктивної неможливості» розгляду. Оскільки діє презумпція чинності патенту (ч. 3 ст. 418 ЦК України, ч. 1, 2, 5 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), апеляція мала розглядати справу за наявними доказами. Необґрунтоване зупинення порушує розумні строки, тому справу повернули для продовження розгляду (ч. 6 ст. 310 ГПК України).

Це змінює оптику захисту у патентних спорах. Якщо ваш клієнт — власник патенту, ви маєте залізобетонний аргумент проти спроб затягнути справу через ініціювання паралельних процесів. Презумпція чинності діє до моменту фактичного скасування патенту судом. Подібний принцип захисту прав власника підтверджено у справі № 910/9215/21. А от у справі № 910/18049/20 суд вказав на необхідність врахування іншого рішення, де патент вже було визнано недійсним (ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), що є принципово іншою ситуацією.

Порівняння підходів: формалізм проти суті

Алгоритм дій для адвоката

На основі проаналізованих правових позицій формується чіткий план роботи з доказами та процесуальними інститутами:

1. У касації (господарський процес): Будуйте відзив на касаційну скаргу виключно навколо ст. 300 ГПК України. Якщо опонент у скарзі оперує фразами «суд не врахував акт», «неправильно порахував обсяг» — фіксуйте це як спробу спонукати ВС до переоцінки доказів, що є прямим порушенням процесуального закону.
2. У справах про банкрутство (захист від фіктивних вимог): Не обмежуйтесь запереченням дійсності договору. Вимагайте від заявника розкриття всього ланцюга постачання. Запитуйте податкові накладні (п. 201.7 ПКУ), договори оренди складів, товарно-транспортні накладні, докази наявності персоналу. Посилайтеся на ст. 45 КУзПБ та відсутність реального руху активів.
3. У патентних спорах (протидія затягуванню): Якщо опонент подає клопотання про зупинення провадження (ст. 227 ГПК України) через відкриття справи про недійсність вашого патенту, негайно апелюйте до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Наголошуйте, що об'єктивної неможливості немає, а патент є чинним і підлягає захисту тут і зараз.

Сучасний господарський процес не пробачає формального ставлення до доказування та зловживання процесуальними правами. Верховний Суд послідовно відмовляється підміняти собою суди факту, жорстко фільтрує фіктивні борги через призму реальної економіки та захищає чинні інтелектуальні права від штучного блокування.