«Доводи позивача зводяться до суб'єктивного тлумачення закону, тоді як зібрані АМКУ докази у своїй сукупності беззаперечно свідчать про спотворення результатів торгів». Цією тезою Північний апеляційний господарський суд підвів риску під спробою бізнесу уникнути відповідальності за антиконкурентні дії у справі 910/5231/25. Суд встановив чіткий маркер для майбутніх розглядів: об'єктивні цифрові сліди важать для системи більше за теоретичні побудови адвокатів щодо специфіки закупівель.
Ілюзія відсутності конкуренції та хронологія програшу
Усе почалося із публічної закупівлі меблів (тендер UA-2022-12-14-009318-a). Антимонопольний комітет оштрафував підприємця на 315 995 грн за узгоджені дії з ТОВ «Сектор Трейд». Господарський суд міста Києва відмовив у скасуванні цього рішення. Суддя першої інстанції спирався на конкретну фактологію органу контролю, яка доводила фіктивність змагання.
На перший погляд, логіка позивача мала право на життя через природу обраної процедури. Підприємець будував захист на суто технічному аргументі, намагаючись довести, що в межах рамкової угоди конкуренція відсутня за визначенням. Проте 22.04.2026 апеляційний суд залишив рішення без змін, а скаргу — без задоволення. Судді закріпили важливе правило: дискреційні повноваження щодо розміру штрафу належать виключно АМКУ. Суди перевіряють лише законність прийнятого акта, категорично відмовляючись перебирати на себе функції антимонопольного контролера.
«АМКУ надав достатньо доказів узгодженої поведінки (спільні ІР-адреси, родинні зв'язки, спільна підготовка тендерних пропозицій)».
Від цифрового сліду до максимальної пені
Подібні спори показують невідворотність переходу від процесуального порушення до реальних фінансових втрат. Спочатку комітет ретельно фіксує узгоджені дії через цифрові маркери та виносить розпорядження про штраф. Парадокс у тому, що замість визнання факту бізнес іде в суди, витрачає місяці на безперспективне оскарження очевидних доказів, програє, а згодом отримує окремий позов про стягнення мільйонної санкції.
Показовим є рішення у справі 902/1462/25. Компанія була оштрафована за спотворення результатів тендеру, але проігнорувала двомісячний строк на добровільне погашення боргу. Господарський суд Вінницької області задовольнив позов регулятора та стягнув 2 528 549 грн пені. За кожний день прострочення нараховувалося 1,5%, що швидко довело загальну суму до законодавчо дозволеного максимуму — розміру самого штрафу.
У загальному масиві адміністративних спорів значна частина позовів платників щодо скасування рішень державних органів задовольняється. Такий стан речей змінює оптику для тих учасників ринку, які звикли вважати регуляторів невразливими в процесі. Проте вибірка саме антимонопольних справ має жорсткий ухил: суди тотально підтримують санкції за тендерні змови. Синхронність завантаження файлів у систему Prozorro з інтервалом у кілька хвилин та спільні бенефіціари, як у постанові 910/5544/25, стають залізобетонною базою для відмови в позові. Більше того, у справі 910/7256/25 доказами змови суд визнав навіть використання спільного контактного номера та наявність ідентичних дефектів друку (смуг та крапок) на поданих компаніями документах.
Межі перегляду та помилки судів
Касаційна інстанція послідовно обмежує ініціативу нижчих судів у збиранні доказів. Розглядаючи обставини справи 910/4398/23 щодо змови на закупівлях трубної продукції, Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій. Апеляційний та місцевий суди порушили принципи процесу, самостійно шукаючи в Інтернеті інформацію про стан ринку. За правилами ст. 86 ГПК судді зобов'язані оцінювати виключно ті докази, які надали сторони. До того ж, касація роз'яснила: розбіжність у тексті рішення АМКУ (в описовій частині фігурувало 8,3 млн грн, а в резолютивній — понад 94 млн грн) є технічною помилкою, яка не нівелює самого факту правопорушення.
Очікувано, що Верховний Суд блокує будь-які спроби переоцінити встановлені антимонопольним органом факти на стадії касації. У справі 910/2025/20 підприємство намагалося оскаржити штраф за спотворення торгів на реконструкцію уманського скверу (вартість закупівлі склала понад 23 млн грн). Суд послався на імперативні обмеження ст. 300 ГПК. Касаційна інстанція не наділена повноваженнями наново досліджувати ідентичність електронних файлів чи факт спільного використання техніки учасниками. Для підтвердження провини достатньо самої координації, яка створює ризик усунення змагальності.
Практичні кроки
Спроба виправдати узгоджені дії специфікою тендерної процедури зазнає краху в судах. Щоб мінімізувати ризики, юристу варто:
- Блокувати практику подання тендерних пропозицій різних учасників з однієї ІР-адреси. Цифрові сліди та спільні метадані електронних файлів АМКУ трактує як беззаперечний доказ усунення конкуренції.
- Оцінювати доцільність судового оскарження на етапі підготовки позову. Якщо матеріали органу контролю містять докази фінансової взаємодопомоги між компаніями або залучення спільних юристів, процес завершиться програшем.
- Контролювати терміни розрахунків із бюджетом. Несплата санкції протягом визначеного законом строку запускає нарахування пені, яка здатна подвоїти фінансові втрати підприємства.