Як оскаржити арешт у ситуації побутових контактів з підозрюваними

17.03.2026 Європейський суд з прав людини визнав порушенням статті 5 Конвенції арешт групи заявників за використання месенджера та звичайні банківські операції.

Ігнорування стандартів доказування перетворює кримінальний процес на полювання, де використання будь-якого цифрового інструменту або банківської картки стає квитком до ізолятора. Для держави це означає гарантовані програші в Страсбурзі та девальвацію поняття національної безпеки через розмивання меж між законною діяльністю та реальним тероризмом. Для адвоката захисту це формує чітке завдання: руйнувати обвинувачення, побудоване на презумпції колективної провини, вимагаючи від слідства доведення індивідуального злочинного наміру в кожній побутовій дії клієнта.

Тривалість затримання у справах РПК vs гарантії статті 5 Конвенції

Еволюція підходу ЄСПЛ до свавільних затримань розпочалася з оцінки базових процесуальних строків. У справах щодо тероризму слідчі органи часто використовують тяжкість інкримінованої статті як індульгенцію на процесуальні порушення. У справі Veske v. Turkey, § 34 заявників тримали під вартою шість днів без доступу до суду за підозрою у зв'язках з терористичною діяльністю. Держава виправдовувала це складністю розслідування. Згодом, у справі Oral and Atabay v. Turkey, § 43, строк понад чотири доби без судового контролю щодо осіб, підозрюваних у причетності до РПК, також був визнаний порушенням критерію негайності.

На перший погляд, логіка правоохоронців здається зрозумілою: масштабна загроза вимагає часу для збору первинних доказів. Проте ЄСПЛ формує жорстке правило, яке захист має використовувати у клопотаннях про звільнення: навіть гіпотетична загроза національній безпеці не зупиняє процесуальний годинник. Будь-яка особа, позбавлена свободи, повинна мати право на негайний судовий контроль. Відсутність ефективного засобу правового захисту для оскарження законності тримання під вартою (ст. 5 § 4 Конвенції) автоматично робить арешт свавільним, незалежно від тяжкості підозри.

Статут профспілки Eğitim ve Bilim Emekçileri Sendikası vs загроза державі

Наступним етапом стала криміналізація легальної публічної діяльності. Уряд намагався ліквідувати профспілку через вимогу щодо права на навчання рідною мовою, закріплену в її статуті, вбачаючи у цьому пряму загрозу територіальній цілісності. У рішенні Eğitim ve Bilim Emekçileri Sendikası v. Turkey, § 52 Суд вказав, що висловлені ідеї не містили закликів до насильства чи збройного опору. Держава не може обмежувати свободу об'єднань лише через те, що їхні програмні цілі стосуються дискусійних питань суспільного інтересу.

Звучить дивно, але згодом ця ж логіка переслідування за приналежність до легальних структур перейшла у площину жорстких кримінальних проваджень. У справі Ayşe Yüksel and Others v. Turkey, § 61 жінок заарештували виключно через їхні зв'язки з певною асоціацією, яка фігурувала у масштабній справі «Ергенекон». Слідство не надало жодних об'єктивних доказів їхньої причетності до злочинної діяльності, обмежившись констатацією факту знайомства з іншими фігурантами. ЄСПЛ констатував: абстрактні припущення чи зв'язки з іншими особами без конкретних доказів не виправдовують затримання. Сам факт членства в легальній організації не є достатньою підставою для позбавлення волі.

Діяльність в асоціації ÇYDD vs обґрунтована підозра у перевороті

Практика застосування статті 5 Конвенції отримала новий розвиток, коли масові арешти почали базуватися на відверто сфальсифікованих даних та підміні понять. У справі Erarslan and Others v. Turkey, § 26 заявників звинуватили у причетності до незаконної організації лише за їхню участь у політичних заходах та роботі асоціації ÇYDD.

Парадокс у тому, що діяльність у зареєстрованій громадській організації слідство автоматично прирівняло до підготовки державного заколоту. Національні суди штампували ухвали про тримання під вартою, ігноруючи відсутність переконливих доказів зв'язку між заявниками та терористами. Згодом національний суд виправдав усіх фігурантів, встановивши факт фальсифікації доказів. ЄСПЛ вказав, що застосування правових норм національними органами було настільки необґрунтованим, що затримання набуло характеру відвертого свавілля. Позбавлення волі порушує Конвенцію, якщо воно не ґрунтується на об'єктивних фактах, здатних переконати стороннього спостерігача.

Транзакції у Bank Asya та месенджер ByLock vs організація FETÖ/PDY

Згідно з матеріалами ЄСПЛ, спостерігається стрімка ескалація правозахисного тиску на державу-відповідача: динаміка скарг змінювалася від 128 рішень два роки тому до пікових 227 у 2022-му. У 100% проаналізованих справ щодо організацій FETÖ/PDY та «Ергенекон» констатовано порушення ст. 5 Конвенції через повну відсутність індивідуалізації підозри.

У постанові від 17.03.2026 держава намагалася довести вину групи осіб через використання зашифрованого месенджера ByLock, звичайні банківські операції в Bank Asya, участь у протестах та навчання дітей у школах, пов'язаних з організацією FETÖ/PDY. Національні суди обмежувалися загальними посиланнями на норми кримінального процесу, відмовляючись аналізувати, чи є ці дії злочинними самі по собі.

ЄСПЛ змінює оптику: наявність програми на смартфоні або переказ коштів через офіційно працюючий банк не доводить умислу на повалення конституційного ладу. У рішенні Yaman and Others v. Türkiye, § 15 встановлено, що ці дії є абсолютно законними і не мають достатнього доказового значення для підтвердження членства в терористичній організації. Справжній сенс цього рішення полягає у поверненні до жорстких стандартів доказування: держава зобов'язана довести не сам факт використання цифрової інфраструктури, а злочинну мету такого використання.

«Суд вважає, що таке широке тлумачення поняття "обґрунтована підозра" є несумісним із самою суттю гарантій, передбачених статтею 5 § 1 Конвенції, оскільки воно дозволяє затримувати особу без жодних об’єктивних доказів вчинення нею правопорушення».

Для адвоката, який готує клопотання про зміну запобіжного заходу або скаргу на незаконне затримання, ця еволюція судової практики формує чіткий план дій на найближчі засідання:

1. Вимагати від прокурора розмежування легальної поведінки та злочинного наміру. Якщо клієнту закидають використання певного програмного забезпечення чи фінансової установи, захист має ставити питання про наявність прямих доказів підготовки конкретного злочину, а не факту завантаження додатка.
2. Блокувати спроби слідства застосувати концепцію колективної відповідальності. Посилання на те, що контрагент або організація визнані незаконними, не є підставою для арешту клієнта без доведення його особистої обізнаності та участі у протиправних планах.
3. Використовувати стандарт «об'єктивного спостерігача». У кожному клопотанні слід моделювати ситуацію: чи переконують надані слідством матеріали (виписки з рахунків, білінг) незалежну особу в тому, що підозрюваний вчинив саме терористичний акт, а не звичайну побутову дію. Якщо відповідь негативна — вимагати негайного звільнення з-під варти на підставі ст. 5 § 1 Конвенції.