Фокус на моменті укладення договору ламає позицію прокуратури

Помилково вважається, що будь-яке порушення тендерної процедури автоматично робить договір недійсним. Насправді — правочин оцінюється виключно на момент його вчинення, що підтверджує постанова Верховного Суду від 02.07.2026 у справі 908/295/25.

Хронологія

Прокурор вимагає визнати договір закупівлі послуг недійсним. Аргумент позивача базується на порушенні законодавства про публічні закупівлі. Відповідач послідовно захищає дійсність укладеного правочину. Судді першої та апеляційної інстанцій відмовляють прокуратурі з простої причини. Немає жодних доказів недійсності правочину саме на момент підписання паперів.

Без прикрас, прокурорські спроби розвалити закупівлі через суд дедалі частіше розбиваються об цю вимогу. У справі 904/676/21 ситуація виявилася ідентичною. Прокурор оскаржував договір підряду на реконструкцію школи. Суд касаційної інстанції відмовив у позові. Рішення про відхилення інших пропозицій ніхто не скасував (ст. 215 ЦК). Вони залишалися чинними на момент підписання контракту. Довести порушення закону в секунду вчинення правочину прокурору не вдалося.

Межі

Касаційна скарга прокурора у головній справі зводилася до банальної переоцінки доказів. Це пряме порушення ст. 300 ГПК. Верховний Суд діє жорстко у таких питаннях. Касація перевіряє лише правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Якщо по суті, адвокату слід бити в точку відсутності дефектів волі під час тендеру. Іноді суди попередніх інстанцій самі припускаються помилок. У справі 904/5558/20 апеляція не надала оцінки технічним характеристикам послуг. Верховний Суд застосував ст. 310 ГПК та скасував постанову. Справу відправили на новий розгляд. Судді зобов'язані чітко встановити суттєвість процедурних порушень.

Виконання

Окрема категорія спорів стосується вже виконаних договорів. Прокурори часто приносять до суду рішення АМКУ про змову на торгах. Вони вимагають конфіскації коштів за ст. 228 ЦК. У справі 921/234/24 суд апеляційної інстанції відмовив у такому позові. Сам факт антиконкурентних узгоджених дій не доводить антидержавного умислу. Договір був реально виконаний, а послуги надані.

У справі 904/3171/25 результат виявився аналогічним. Товар поставлений за ціною, нижчою від очікуваної. Збитків державі немає. Більше того, визнання виконаного договору недійсним є вкрай неефективним способом захисту. Це прямо підтверджує постанова у справі 904/4845/21. Без вимоги про застосування наслідків недійсності позов приречений на провал. Виконання договору до моменту подання позову фактично цементує позицію захисту. Очевидно для мене, що держава не може просто забрати кошти за вже отримані блага.

Стратегія

Прокурор грає роль вартового закону. Він чіпляється за формальні процедурні дрібниці під час торгів. Бізнес натомість захищає стабільність господарського обороту та вже витрачені ресурси. У переважній більшості справ категорії «поставка» позовні вимоги задовольняються. Проте у спорах про визнання договорів недійсними тренд формується інакше.

Відмови прокурорам у справах 908/295/25 та 904/676/21 свідчать про системну слабкість їхньої позиції. За моїми спостереженнями, суди все частіше стають на бік стабільності. Практичні кроки для захисту виглядають так:

1. Оскарження рішення триває 20 днів з моменту проголошення повного тексту.
2. Цей строк є критичним для збору контрдоказів щодо добросовісності сторін.
3. Етап доказування має концентруватися виключно на даті укладення договору.
4. Подальші огріхи виконання не роблять правочин недійсним автоматично.

«Суд не знайшов доказів, які б свідчили про недійсність правочину на момент його укладення».