Інвалідність потерпілого скасовує презумпцію правомірності дій поліції

26.03.2026 ЄСПЛ у справі № 20901/19 встановив новий стандарт доказування процесуальних порушень при застосуванні сили до осіб з інвалідністю. У попередніх позиціях національні суди нерідко допускали певну поблажливість до дій правоохоронців, якщо інцидент відбувався у складних умовах, як-от нічний час або обмежений простір.

Системна проблема полягає у прихованій розбіжності підходів до оцінки меж необхідної оборони та виконання службових обов'язків. Частина суддів схильна виправдовувати превентивне застосування фізичного впливу в умовах обмеженої видимості як необхідний захід безпеки офіцера. Натомість європейський стандарт вимагає, щоб фізичний стан потерпілого повністю нівелював аргументи про потенційну загрозу, якщо особа не була явно озброєною та не чинила активного опору.

Темний під'їзд та презумпція безпеки правоохоронця

Довгий час правозастосовна практика балансувала між двома полярними аргументами. З боку держави позиція традиційно базувалася на тому, що поліцейський у стресовій ситуації діє на основі власного переконання про наявність загрози. Наприклад, у справі Huohvanainen v. Finland, § 94 суд погодився, що застосування летальної сили є пропорційним, якщо воно ґрунтується на добросовісному переконанні офіцера щодо неминучої небезпеки від озброєного нападника, навіть якщо ретроспективний аналіз свідчить про інше.

Контраргумент захисту у подібних спорах зазвичай зводився до відсутності реального опору та надмірності сили. Проте у справах про опір працівникам поліції національні суди часто ставали на бік правоохоронців, якщо заявник не міг надати беззаперечних доказів умисного побиття. Процесуальний аспект ст. 3 Конвенції вважався дотриманим навіть за умови проведення лише базових слідчих дій. Відсутність ідентифікації конкретного виконавця серед групи поліцейських часто списувалася на неможливість встановити особу в темряві або під час масового скупчення людей.

Держава часто перекладала тягар доведення на потерпілого. Проте у справі Akman v. Turkey, § 24 ЄСПЛ чітко вказав, що саме уряд несе обов'язок надати переконливе пояснення щодо походження тілесних ушкоджень, отриманих особою під час перебування під контролем поліції. Відсутність такого пояснення автоматично підтверджує порушення матеріального аспекту заборони катувань.

Тростина Паливоди як індикатор меж ст. 3 Конвенції

Тепер підхід ЄСПЛ радикально зміщує фокус із загальних обставин конфлікту на конкретний фізичний стан особи. У справі Palyvoda v. Ukraine, § 18 заявник, який мав порушення опорно-рухового апарату та користувався тростиною, був штовхнутий офіцером у темному під'їзді. Уряд стверджував, що через погане розслідування неможливо довести походження всіх травм поза розумним сумнівом, а дії поліції були продиктовані необхідністю контролю над ситуацією.

Суд зважив ці аргументи і констатував: сам факт штовхання людини з очевидною інвалідністю трьома тренованими офіцерами є надмірним. Траєкторія судової оцінки змінилася безповоротно. Якщо до особи з очевидною вразливістю застосовується сила, держава несе підвищений тягар доведення суворої необхідності кожного поштовху чи удару. Заявник не становив загрози, тому дії поліції не були виправданими жодними оперативними міркуваннями.

«Застосування сили до вразливої особи, яка не становить загрози, є поводженням, що принижує гідність».

Подібна логіка раніше простежувалася у справі Vasile Victor Stanciu v. Romania, § 45, де ЄСПЛ визнав порушення ст. 3 Конвенції через те, що держава не надала переконливих доказів пропорційності сили за відсутності агресивної поведінки затриманого. Проте у справі Паливоди встановлено ще нижчий поріг для констатації поводження, що принижує гідність, саме через фактор інвалідності. Вразливість потерпілого відтепер виступає як самостійний фільтр правомірності застосування будь-якого фізичного впливу.

Цей стандарт доповнюється позицією зі справи Sargsyan v. Armenia, § 16, де Суд наголосив, що держава несе тягар доведення того, що тілесні ушкодження, зафіксовані під час перебування під вартою, виникли не внаслідок дій правоохоронців. Якщо уряд не надає правдоподібного пояснення, порушення матеріального аспекту визнається доведеним.

Відео з бодікамів поліції проти формальних рапортів

Порівняно з постановою у справах, де процесуальні зобов'язання вважалися виконаними через великий обсяг формальних слідчих дій, поточне рішення жорстко регламентує роботу з цифровими доказами. Наприклад, у справі Nicolae Virgiliu Tănase v. Romania, § 135 Велика Палата ЄСПЛ визнала розслідування ДТП ефективним, попри його тривалість, оскільки слідство зібрало достатньо доказів та провело всі можливі експертизи. Зобов'язання за ст. 2 та ст. 3 Конвенції є обов'язком засобів, а не результату.

Однак у справі Паливоди національне розслідування було визнано поверхневим саме через невикористання доступних засобів: слідчі не допитали всіх присутніх офіцерів, не вивчили відео з усіх нагрудних камер, а особу поліцейського, який штовхнув заявника, навіть не намагалися ідентифікувати. Як зазначалося у справі Iljina and Saruliene v. Lithuania, § 48, формальне підсумовування свідчень, зібраних самими правоохоронцями, без незалежного аналізу доказів робить розслідування неефективним.

Більше того, затягування розслідування до спливу строків притягнення до відповідальності є неприпустимим. Як встановлено у справі Gülizar Tuncer Güneş v. Turkey, § 42, застосування строків давності, що фактично забезпечує правоохоронцям безкарність за жорстоке поводження, становить окреме порушення процесуального обов'язку держави. Відтепер відсутність ідентифікації офіцера при наявності відеозаписів із бодікамів автоматично кваліфікується як порушення. Суди мають вимагати від слідства похвилинної реконструкції подій.

Практичні кроки для захисту у справах про перевищення повноважень

З огляду на висновки ЄСПЛ у справі № 20901/19, алгоритм роботи адвоката зі збору доказів на стадії досудового розслідування має бути максимально деталізованим та агресивним щодо витребування інформації:

1. Обов’язково долучіть до матеріалів скарги медичні документи, що підтверджують очевидність вразливого стану клієнта на момент події. Наявність тростини, протезів, порушень координації чи зору має бути зафіксована документально, щоб активувати підвищений стандарт захисту за ст. 3 Конвенції.
2. У клопотанні про проведення слідчих дій вимагайте ідентифікації кожного офіцера, присутнього в радіусі 5-10 метрів від місця інциденту. Посилайтеся на обов’язковий стандарт щодо процесуального обов’язку держави встановлювати конкретних виконавців навіть у групових операціях.
3. Вимагайте долучення відеозаписів з усіх нагрудних камер присутніх поліцейських, а не лише тих фрагментів, які надала поліція за власним вибором. Відмова слідчого у вилученні повного масиву відео є самостійною підставою для оскарження неефективності розслідування.
4. Використовуйте аргумент про сувору необхідність у дебатах та клопотаннях: підкреслюйте, що за наявності трьох тренованих офіцерів штовхання людини з порушеннями опорно-рухового апарату не могло бути єдиним пропорційним способом контролю ситуації.

Суть рішення зводиться до того, що застосування будь-якої фізичної сили до особи з очевидною вразливістю, яка не становить реальної загрози, кваліфікується як поводження, що принижує гідність.

За останні чотири роки у цій категорії зафіксовано 662 рішення ЄСПЛ. Спостерігається стійкий тренд до зниження кількості справ: з 228 рішень кілька років тому до 39 поточного року. Це підтверджує поступову імплементацію конвенційних стандартів у національну практику та зменшення системних порушень з боку правоохоронних органів. При цьому у понад 85% справ цієї категорії Суд констатує порушення принаймні одного з аспектів ст. 3 Конвенції, що робить цей напрям захисту високоперспективним для адвокатів.

Ігноруючи обов'язок витребувати повний масив відеозаписів з бодікамів на початковому етапі слідства, ви ризикуєте втратити єдине об'єктивне джерело доказів, що унеможливить доведення факту надмірного застосування сили в національних судах та призведе до закриття провадження за відсутністю складу злочину.