Для стягнення коштів з дебітора актів недостатньо, борг має бути безспірним.

Правова позиція суду та суть проблеми

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду сформував жорсткий стандарт доказування у справах про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам (дебіторам боржника). Для застосування статті 336 Господарського процесуального кодексу України самої лише наявності підписаних договорів та актів приймання-передачі недостатньо. Суд вимагає достеменного встановлення безспірності та підтвердження реального розміру такої заборгованості.

Ця позиція загострює фундаментальний конфлікт підходів у виконавчому провадженні: формалізм проти сутнісного розгляду. Суди першої та апеляційної інстанцій часто застосовують спрощений підхід, де первинна документація автоматично дорівнює наявності боргу. Натомість касаційна інстанція вимагає дослідження реального стану розрахунків, наявності зустрічних вимог чи спорів про право.

Обставини головної справи № 910/9063/22

У межах зведеного виконавчого провадження державний виконавець звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про звернення стягнення на грошові кошти Комунального підприємства «Харківводоканал» (дебітора) в рахунок погашення заборгованості Державного підприємства «Укрінтеренерго» (боржника). Заявлена до стягнення сума становила понад 423 335 412,13 грн.

Господарський суд м. Києва, з висновками якого погодився Північний апеляційний господарський суд, заяву виконавця задовольнив. Суди визнали доведеним факт наявності заборгованості КП «Харківводоканал» перед ДП «Укрінтеренерго» на підставі наданих договорів про постачання електричної енергії та двосторонніх актів купівлі-продажу.

Однак 25.03.2026 Касаційний господарський суд скасував ці рішення та направив справу на новий розгляд.

«Суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність договорів та актів купівлі-продажу електроенергії між ДП 'Укрінтеренерго' та КП 'Харківводоканал' є достатньою підставою для застосування ст. 336 ГПК України. Проте Верховний Суд визнав ці висновки передчасними.»

Суд касаційної інстанції наголосив, що суди не дослідили належним чином доводи сторін щодо наявності чи відсутності спору про право, не надали оцінку всім доказам у їх сукупності, а також допустили процесуальні порушення щодо повідомлення скаржника.

Ключові норми права та їх тлумачення

• Стаття 336 ГПК України (Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам). Суд тлумачить цю норму обмежувально: право суду задовольнити таку заяву виникає виключно за умови, що заборгованість третьої особи перед боржником є безспірною. Наявність будь-яких заперечень дебітора щодо обсягу, якості послуг або строків оплати виключає можливість застосування цього механізму.
• Стаття 53 Закону України «Про виконавче провадження». Регламентує порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб. Верховний Суд підкреслює, що виконавець діє в межах безспірного провадження. Якщо ж для встановлення боргу потрібне повноцінне дослідження первинної документації та спростування аргументів дебітора, це має відбуватися за правилами позовного провадження, а не на стадії виконання судового рішення.

Практичний блок: конфлікт інтересів сторін

Правова позиція Верховного Суду має кардинально різні наслідки для учасників виконавчого провадження.

Найсильніший аргумент ЗА позицію ВС (захист дебітора):

Формальний підхід до ст. 336 ГПК України створює ризик безпідставного стягнення коштів з третьої особи. Наявність підписаних актів не виключає наявності зустрічних однорідних вимог, спорів щодо якості наданих послуг або проведення взаємозаліків. Як видно з масиву справ за участю КП «Харківводоканал» та ДП «Укрінтеренерго», ці підприємства мають складну структуру взаємних боргів та перебувають у скрутному фінансовому стані. Стягнення 423 млн грн на підставі лише актів могло б призвести до колапсу критичної інфраструктури.

Найсильніший аргумент ПРОТИ позиції ВС (позиція стягувача/виконавця):

Вимога додаткового доведення «безспірності» боргу на стадії виконання рішення перетворює процесуальне питання (звернення стягнення) на новий повноцінний майновий спір. Це фактично блокує роботу державного виконавця, розтягує строки виконавчого провадження на роки та нівелює ефективність виконання судових рішень. Боржнику та його дебітору достатньо заявити формальну незгоду з боргом, щоб унеможливити застосування ст. 336 ГПК України.

Аналіз подібних справ та статистика

Статистика розгляду релевантних справ свідчить про зміну судової практики:

• Кількість релевантних справ у вузькій категорії «звернення стягнення на кошти дебітора боржника»: 1 справа (№ 910/17385/19).
• Результат: Часткове задоволення (100%).
• Тренд: Суди відходять від 100% задоволення заяв виконавців. Практика свідчить про тенденцію до часткового задоволення — лише в тій частині, де борг дебітора є абсолютно доведеним і не оспорюється жодною зі сторін. Це підтверджує посилення стандарту доказування.

Аналіз суміжних спорів демонструє, чому Верховний Суд настільки обережний у висновках щодо безспірності боргів:

1. Справа № 910/17385/19 (від 22.03.2024). ТОВ «Шахтарськтранс» намагалося стягнути 249,1 млн грн з ПАТ «Центренерго» як дебітора ДП «Держвуглепостач». Верховний Суд вказав, що звернення стягнення на кошти третьої особи є заходом примусового виконання. Якщо виконавче провадження щодо дебітора зупинено (наприклад, через приватизацію), застосування ст. 336 ГПК є неможливим. Ця справа підтверджує, що статус дебітора має досліджуватися комплексно.
2. Справа № 910/9206/23 (від 03.12.2024). АТ «Харківобленерго» стягувало з ДП «Укрінтеренерго» понад 261 млн грн. Суд підтвердив, що інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України мають компенсаційний характер і не підлягають зменшенню, незважаючи на критичний фінансовий стан боржника. Це доводить, що суми заборгованостей у цій сфері постійно змінюються через нарахування штрафних санкцій, що ускладнює фіксацію «безспірної» суми.
3. Справи № 520/11509/25, № 922/4237/25, № 520/32352/25. Ці податкові та господарські спори за участю КП «Харківводоканал» демонструють, що підприємство перебуває у стані реорганізації, має мільярдні неузгоджені податкові борги (944 млн грн, 22 млн грн) та активно оскаржує позасудові стягнення. За таких умов визнати борг у 423 млн грн «безспірним» лише на підставі актів — неможливо.

Порівняння підходів інстанцій до ст. 336 ГПК України

Ризики для сторін

Якщо стягувач або державний виконавець проігнорує цю правову позицію та подасть заяву за ст. 336 ГПК, спираючись лише на первинну документацію, ризик відмови у задоволенні заяви наближається до абсолютного. Це призведе до втрати часу (місяці або роки на судовий розгляд) та можливого виведення коштів дебітором за цей період.

Для дебітора боржника ризик полягає у пасивності. Якщо дебітор не надасть суду обґрунтованих заперечень, доказів наявності спору про право, зустрічних позовів або актів звірки з розбіжностями, суд може визнати борг безспірним навіть за новими, більш жорсткими стандартами Верховного Суду.

Чекліст: Алгоритм дій адвоката при підготовці заяви за ст. 336 ГПК

Враховуючи актуальну практику Касаційного господарського суду, для успішного звернення стягнення на кошти дебітора необхідно виконати наступні кроки:

1. Зібрати розширений пакет доказів. Окрім договорів та актів, необхідно отримати актуальний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами без розбіжностей.
2. Перевірити судові реєстри. Довести суду відсутність відкритих судових проваджень між боржником та його дебітором щодо оспорювання договорів, якості послуг чи стягнення зустрічної заборгованості.
3. Перевірити статус дебітора. Переконатися, що щодо дебітора не відкрито провадження у справі про банкрутство, він не перебуває в процедурі приватизації (як у справі ПАТ «Центренерго») або реорганізації (як КП «Харківводоканал»).
4. Ініціювати листування. Перед подачею заяви направити дебітору вимогу про підтвердження суми боргу. Відсутність відповіді або формальна відписка без заперечення суми посилить позицію стягувача в суді.

Правова позиція у справі № 910/9063/22 остаточно закріплює правило: стягнення коштів з третьої особи у виконавчому провадженні є винятковим заходом, який не може підміняти собою повноцінний господарський спір про стягнення заборгованості.