Ст. 14 Закону про соцзахист: як військовому законно списати відсотки за кредитом

У цій справі вирішувалося правове питання щодо меж фінансової відповідальності військовослужбовця за договором мікропозики та правомірності нарахування відсотків фінансовою компанією під час дії особливого періоду.

Підтвердження статусу військовослужбовця гарантовано трансформує результат кредитного спору з «задоволено повністю» на «задоволено частково», дозволяючи законно списати нараховані фінансовими компаніями відсотки, комісії та пеню. Це ключова правова позиція, яка формує сучасний вектор судової практики у спорах щодо стягнення заборгованості за електронними договорами позики. Суди безальтернативно стають на бік позичальників-військовослужбовців, залишаючи до стягнення виключно тіло кредиту, за умови належного процесуального доказування факту проходження служби.

Обставини справи та ключова правова позиція

У справі 672/728/25 ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося з типовим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі 22 травня 2024 року. Заявлена сума становила 52 500 грн, з яких лише 20 000 грн складали тіло кредиту, а решта 32 500 грн — нараховані проценти. Суд першої інстанції підійшов до справи формально і задовольнив позов частково, стягнувши 42 500 грн.

Однак Хмельницький апеляційний суд у своїй постанові від 07.04.2026 кардинально змінив рішення. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наголосив на своєму статусі військовослужбовця. Суд апеляційної інстанції скасував рішення в частині стягнення процентів (22 500 грн) та повністю відмовив у цій частині позову, зменшивши загальну суму стягнення до 20 000 грн (виключно тіло кредиту).

«Апеляційний суд встановив, що відповідач проходить військову службу з 22 лютого 2023 року, що підтверджено відповідними документами.»

Більше того, суд переглянув розподіл судових витрат: з фінансової компанії на користь військовослужбовця було стягнуто 1948,68 грн витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги, що є яскравим прикладом фінансового покарання кредитора за ігнорування законодавчих пільг.

Тлумачення ключових норм закону

Судова практика у цій категорії справ базується на системному аналізі кількох ключових норм:

• п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Це фундаментальна норма захисту. Вона імперативно встановлює, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Суд тлумачить цю норму як абсолютну заборону для кредитора збільшувати суму боргу понад фактично видані кошти.
• п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Ця норма застосовується паралельно або альтернативно. Вона передбачає, що у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені).
• ст. 1054 та ст. 526 ЦК України. Ці статті закріплюють обов'язок позичальника повернути кредит. Суди послідовно наголошують: статус військовослужбовця звільняє від штрафів та відсотків, але не звільняє від обов'язку повернути саме тіло кредиту (фактично отримані кошти).

Еволюція судової практики: від доказування факторингу до соціального захисту

Аналіз масиву судових рішень демонструє чітку еволюцію стратегій захисту у справах за позовами факторингових компаній.

* Раніше (до масової мобілізації): Суди переважно задовольняли позови факторингових компаній (зокрема ТОВ «ФК «ЄАПБ») у повному обсязі. Стягувалося тіло кредиту разом із гіпертрофованими відсотками та пенею за електронними договорами.

* Перехідний етап: Захист будувався на запереченні факту укладення електронного договору (ст. 207 ЦК України) або оспорюванні належного набуття права вимоги фактором (ст. 516, 517 ЦК України). Ця стратегія давала нестабільний результат, оскільки суди навчилися верифікувати електронні підписи одноразовим ідентифікатором.

* Сучасний тренд (2024-2026 рр.): Формування жорсткої соціально-орієнтованої практики. Суди безальтернативно застосовують пільги для військових. Доведення факту проходження служби з певної дати автоматично відсікає всі нарахування понад тіло кредиту за цей період.

Аналіз подібних справ: підтвердження та винятки

Для розуміння сталості цієї практики варто проаналізувати подібні справи з бази, які підтверджують позицію апеляційного суду у справі 672/728/25.

У справі 591/8191/25 суд відмовив у стягненні 24 685,50 грн нарахованих відсотків, залишивши лише 7 900 грн основного боргу. Суд підкреслив, що окрім Закону про соцзахист, діють положення п. 6 розд. IV Закону України «Про споживче кредитування», що забороняють нарахування відсотків військовослужбовцям.

Справа 196/1177/25 демонструє цікавий нюанс: суд залишив до стягнення не лише тіло кредиту (7 500 грн), але й комісію (1 125 грн), відмовивши лише у стягненні відсотків та пені (14 985 грн). Це свідчить про те, що комісія за обслуговування іноді трактується судами як частина основного зобов'язання, а не штрафна санкція.

У справі 704/809/25 суд повністю списав пеню у розмірі 13 419 грн та відсотки, залишивши лише 7 000 грн тіла кредиту, прямо пославшись на п. 15 ст. 14 Закону про соцзахист. Навіть у заочному рішенні по справі 443/1978/25, де відповідач не з'явився, суд самостійно застосував п. 18 Прикінцевих положень ЦК України та відмовив у стягненні 8 777,45 грн пені.

Ризики для сторін: ціна процесуальної помилки

Що буде, якщо проігнорувати цю правову позицію або підійти до доказування недбало? Відповідь дає справа 448/1246/25 від 30.12.2025.

У цій справі відповідач просив звільнити його від сплати відсотків на підставі ч. 15 ст. 14 Закону про соцзахист. Однак він припустився фатальної процесуальної помилки: надав суду лише копію посвідчення учасника бойових дій (УБД), але не надав довідки про призов/мобілізацію із зазначенням конкретної дати початку служби. Суд зазначив, що наявність статусу УБД сама по собі не підтверджує факт проходження військової служби в період нарахування відсотків. Як наслідок, суд стягнув з військовослужбовця не лише 6 000 грн тіла кредиту, але й 5 700 грн відсотків (відмовивши лише у відсотках за прострочення). Це яскравий приклад того, що пільга не застосовується автоматично — вона потребує бездоганного документального підтвердження.

Для фінансових компаній ризик полягає у непропорційному розподілі судових витрат. Заявляючи до стягнення 50 000 грн і сплачуючи судовий збір з цієї суми, позивач ризикує отримати рішення на 10 000 грн. Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У підсумку кредитор втрачає значні кошти на судовому зборі, які йому ніхто не компенсує.

Стратегія захисту: Практичний гайд та алгоритм дій

Оскільки справи за позовами мікрофінансових організацій є абсолютно типовими, читачу-адвокату потрібен чіткий чек-лист. Як перевести справу з категорії «повне стягнення» у «часткове стягнення»?

1. Збір первинних доказів. Не обмежуйтеся копією військового квитка чи посвідченням УБД. Необхідно отримати від клієнта довідку з військової частини (форма 5) або довідку з ТЦК та СП, де чітко вказана дата призову за мобілізацією або дата укладення контракту.
2. Аудит розрахунку заборгованості. Уважно вивчіть розрахунок, доданий до позову. Визначте точну суму фактично перерахованих коштів (тіло кредиту) та дати нарахування відсотків і пені.
3. Співставлення дат. Порівняйте дату початку військової служби з періодом нарахування відсотків. Якщо відсотки нараховувалися після дати мобілізації — вони підлягають безумовному списанню.
4. Підготовка відзиву. У відзиві на позовну заяву обов'язково посилайтеся на п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Визнавайте позов виключно в частині тіла кредиту (якщо кошти дійсно отримувалися).
5. Контроль судових витрат. Окремим пунктом у відзиві просіть суд застосувати ст. 141 ЦПК України та покласти судові витрати на позивача пропорційно до тієї частини вимог, у задоволенні якої буде відмовлено.

Висновки: Зміщення тягаря доказування

Статистика розгляду таких справ є показовою. Із загального масиву у 103 528 справ категорії «кредит», задоволено повністю — 51%, а частково — 33% (відмовлено — 13%). Частка «часткового задоволення» (33%) є аномально високою для договірних зобов'язань, які зазвичай є безспірними. Це прямий наслідок масового застосування судами ст. 14 Закону щодо військовослужбовців.

Практичний наслідок цієї правової позиції — зменшення реальної суми стягнення у 2-3 рази. Відбувається кардинальне зміщення тягаря доказування. Якщо раніше позичальник мав доводити нікчемність електронного підпису чи порушення правил факторингу, то тепер відповідачу достатньо довести лише одну обставину — дату початку військової служби. Цей єдиний юридичний факт діє як правовий щит, що автоматично нівелює всі фінансові розрахунки кредитора, зроблені всупереч соціальним гарантіям держави. Адвокатам залишається лише грамотно конвертувати цей статус у процесуальні документи, не допускаючи помилок на етапі подання доказів.