Захист майнових прав всупереч формалізму: від Конституції до стягнення боргів

Чи може сторона спору захистити свої майнові інтереси, якщо процедурний закон чи паперовий договір містять очевидні прогалини? Так, але лише у випадках, коли матеріальне право превалює над процесуальним формалізмом. У справі № 160/24258/24 касаційний суд застосував пряму дію Конституції України для відшкодування шкоди, оминувши відсутність спеціального компенсаційного закону.

Останні рішення касаційної та апеляційної інстанцій підтверджують стійку тенденцію до подолання надмірного формалізму в майнових спорах. Суди послідовно нагадують, що відсутність підписаного папірця чи спеціального механізму виплат не скасовує базових гарантій захисту власності, які випливають із загальних принципів права та усталеної практики ЄСПЛ щодо ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. За офіційними даними щодо цієї категорії спорів, цього року з 2831 рішення касаційної інстанції задоволено 14%, тоді як торік із 11923 рішень було задоволено 22%, що свідчить про посилення вимог до якості підготовки позовних матеріалів.

Пряма дія ч. 3 ст. 152 Конституції у спорі ліквідатора аварії на ЧАЕС

У справі № 160/24258/24 позивач, який має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС, звернувся до суду з вимогою про безспірне списання Державною казначейською службою 623 090,40 грн матеріальної шкоди. Ця сума виникла через недоотримання пенсії внаслідок застосування ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 цю норму було визнано неконституційною. Пенсійний фонд та Державна казначейська служба будували свій захист на класичному бюрократичному аргументі: відсутність спеціального закону, який би регламентував порядок такого відшкодування.

Суд першої інстанції визнав дії фонду протиправними, проте відмовив у стягненні коштів, а апеляційний суд взагалі відмовив у позові, помилково вважаючи, що до 20.03.2024 у позивача не було правомірних очікувань на виплату більшої суми. Касаційна інстанція скасувала обидва рішення, застосувавши ч. 3 ст. 152 Конституції України як норму прямої дії.

«Визнання ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційною створює законні підстави для такого відшкодування».

З висоти досвіду можу стверджувати, що змішування різних за правовою природою вимог — це типова помилка представників у подібних категоріях справ. Позивач об'єднав вимоги про перерахунок пенсії та відшкодування шкоди в єдиний конструкт. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАСУ, суд касаційної інстанції позбавлений повноважень встановлювати фактичні обставини та самостійно розраховувати суму збитків. Справу було направлено на новий розгляд до першої інстанції з чіткою вказівкою дослідити первинні документи, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити конкретний розмір шкоди. Це рішення відображає гостру проблематику виконання рішень КСУ в умовах законодавчої бездіяльності парламенту.

Цей підхід підсилюється іншими рішеннями. У справі № 580/11920/25 підтверджено, що пенсія за інвалідність є особливою формою відшкодування шкоди згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і її розмір не може залежати від технічних дефектів довідок. У справі № 440/14483/25 визнано порушенням ст. 22 та ст. 58 Конституції України відмову застосувати пільгу за ст. 56 згаданого Закону.

Стягнення 29 млн грн виконавчого збору vs ретроспективна дія закону

Справа № 580/1186/25 розкриває межі застосування закону в часі у виконавчому провадженні. АТ «Черкасиобленерго» оскаржило постанови державного виконавця про стягнення колосальної суми виконавчого збору — 29 749 492,30 грн, а також відкриття нового провадження та стягнення мінімальних витрат у сумі 401,85 грн. Ключовий факт: позивач самостійно погасив борг перед ДП «Енергоринок» на підставі спеціального закону. Державний виконавець фактично не здійснював жодних заходів примусового стягнення, але вирішив нарахувати 10% збору за новими правилами.

Апеляційний суд залишив чинним рішення про задоволення позову, звернувши увагу на критичну дату. Первісне виконавче провадження було відкрито до 28 серпня 2018 року. У той період діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка дозволяла стягувати 10% збору виключно з фактично стягнутої державним виконавцем суми. Застосування нової редакції закону до старих проваджень є неприпустимим, оскільки це суттєво погіршує майнове становище боржника.

Суд також застосував потужний процесуальний інструмент — принцип похідних вимог. Оскільки базова постанова про стягнення 29 мільйонів гривень збору визнана протиправною, всі похідні постанови автоматично втрачають законність і підлягають скасуванню. Доводи відповідача про пропуск строків звернення до суду були прогнозовано відхилені.

Для порівняння, у справах з іншими часовими рамками суди діють інакше. У справі № 620/13283/25 суд відмовив у скасуванні постанови про стягнення збору в розмірі 32 000 грн, спираючись на ст. 26 та ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження». Там стягнення збору було визнано безумовним обов'язком виконавця в момент відкриття провадження, незалежно від наявності коштів, оскільки ретроспективний захист боржника не застосовувався. Натомість справа № 580/245/24 підтверджує захист боржника від подвійного фінансового навантаження, коли суд визнав незаконним стягнення виконавчого збору державною службою після передачі документа приватному виконавцю (ст. 27, 39, 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відсутність паперового додатка до договору приєднання та ч. 2 ст. 625 ЦКУ

У справі № 918/1105/24 розглядалася спроба уникнути фінансової відповідальності за отримані послуги через формальні недоліки в документації. ПрАТ «Рівнеобленерго» подало позов до ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» про стягнення 3 021 542,43 грн. З цієї суми 2 087 958,28 грн складали 3% річних, а 933 584,15 грн — інфляційні втрати. Відповідач у період з грудня 2023 року до вересня 2024 року систематично порушував строки оплати за надані послуги з розподілу електричної енергії.

Головний аргумент захисту базувався на відсутності підписаних у паперовій формі додатків до публічного договору приєднання. Відповідач намагався довести, що без цього папірця зобов'язання не є належним чином оформленим. Скажу прямо, спроби використати дрібні технічні дефекти для ухилення від багатомільйонних боргів рідко знаходять підтримку в касаційній інстанції.

Касаційний суд відхилив ці доводи, вказавши на природу публічного договору приєднання. Формальна відсутність паперового примірника додатка не звільняє сторону від обов'язку своєчасно оплачувати фактично отримані послуги. Застосування ч. 2 ст. 625 ЦКУ до прострочення грошового зобов'язання є законним способом компенсації майнових втрат кредитора. Суд кваліфікував аргументи скаржника як приховану спробу переоцінки доказів, що прямо заборонено ст. 300 ГПК України. Рішення попередніх інстанцій залишено чинними.

Ця позиція є безальтернативною для енергетичної сфери. Безумовне право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за ст. 625 ЦКУ підтверджується справами № 910/14370/25, № 916/5294/25 та № 910/16029/21, де нарахування здійснюється до дати фактичного погашення боргу.

Конкретні дії адвоката

Аналіз цих трьох рішень формує чіткий план дій для юристів, які працюють з майновими вимогами:

1. Готуючи позов про відшкодування шкоди, завданої неконституційним актом, жорстко розділяйте вимоги. Не просіть суд «зобов'язати перерахувати пенсію та виплатити різницю як шкоду» в одному пункті. Формулюйте окрему вимогу про стягнення конкретної суми збитків на підставі ч. 3 ст. 152 Конституції України, надаючи суду першої інстанції детальний математичний розрахунок та первинні довідки.
2. У спорах з органами ДВС завжди перевіряйте дату відкриття первісного виконавчого провадження. Якщо це відбулося до 28 серпня 2018 року, а борг погашено самостійно, вимагайте скасування базової постанови про стягнення виконавчого збору через недопустимість зворотної дії закону, обов'язково додаючи вимогу про скасування всіх похідних постанов.
3. При стягненні боргів за публічними договорами приєднання фокусуйте доказову базу на фактах реального надання та споживання послуг (акти, показники лічильників, електронні листування), а не на пошуках втрачених паперових додатків. Нараховуйте 3% річних та інфляційні втрати за ч. 2 ст. 625 ЦКУ за весь період прострочення до дня фактичної оплати.