Як виграти суд у банку чи ДПС: процедурні вимоги та докази

61% позовів у цій категорії спорів задоволено судами поточного року. Ця статистика свідчить про зміщення фокусу касаційної інстанції на суворе дотримання процедурних гарантій та ієрархії нормативних актів. Торік Верховний Суд сформував жорсткі рамки щодо допустимості доказів та меж оскарження рішень контролюючих суб'єктів.

Службова записка АТ КБ «Приватбанк» vs п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК

У справі 910/10855/24 фізична особа-підприємець звернулася з позовом до АТ КБ «Приватбанк», вимагаючи визнати незаконною службову записку банку про розірвання ділових відносин. Позивач наполягала, що не вчиняла незаконних операцій. Верховний Суд підтвердив рішення попередніх інстанцій та закрив провадження в частині оскарження службової записки.

Суд встановив, що внутрішній документ, прийнятий у межах процедур фінансового моніторингу, не є актом у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України. Записка не створює самостійних обов'язків для клієнта. Правовим наслідком є саме повідомлення про розірвання договору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, спір у цій частині не підлягає судовому розгляду.

Для позивача це означає необхідність зміни тактики підготовки позову. Замість оскарження проміжних документів, юристу необхідно фокусуватися на єдиній вимозі — визнанні недійсним одностороннього правочину про розірвання договору банківського обслуговування. У межах цього процесу записка витребовується виключно як доказ. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів...», суд має оцінювати такі внутрішні висновки при перевірці правомірності дій фінансової установи. Такий підхід мінімізує compliance-ризик для клієнта та дозволяє перенести спір у площину оцінки реальних підстав припинення ділових відносин.

Право банку на одностороннє розірвання договору за результатами фінмоніторингу підтверджується у справі № 910/6906/25 та справі № 405/6265/23. Проте це право не є безмежним. У справі № 462/5651/25 суд задовольнив позов до АТ «Універсал Банк», поклавши на фінансову установу обов'язок довести незаконність походження коштів клієнта.

Стягнення 1,98 млн грн з ДСГП «Ліси України» за шкоду довкіллю

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції Поліського округу довів наявність підстав для стягнення 1 983 247,51 грн збитків у справі 906/542/25. Апеляційний суд залишив рішення місцевого суду без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд застосував норми ст. 269, ст. 270, ст. 275 та ст. 276 ГПК України. Апеляційна інстанція констатувала, що аргументи скаржника не спростували висновків щодо наявності правових підстав для відшкодування шкоди державі за порушення природоохоронного законодавства.

З позиції прокурора, успіх у таких справах залежить від повноти первинної доказової бази у суді першої інстанції. Якщо відповідач подає формальну скаргу без належних контрдоказів, суд залишає її без задоволення. Для board підприємств-лісокористувачів ігнорування процесу генерує прямий impact на P&L через невідворотність стягнення.

Принцип невідворотності відшкодування екологічної шкоди послідовно підтримується судами. У справі № 908/3979/25 стягнуто збитки за незаконну порубку дерев через бездіяльність постійного лісокористувача (ст. 68 Лісового кодексу України). У справі № 907/34/26 підтверджено обов'язок лісокористувача відшкодувати шкоду незалежно від встановлення безпосередніх порушників. У справі № 483/1447/25 стягнуто 192 000 грн за незаконний вилов червонокнижної риби (ст. 68, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Карантинний мораторій ПКУ проти Постанови КМУ № 89

У справі 640/9161/22 ПрАТ «Трест «Київелектромонтаж» успішно оскаржило податкові повідомлення-рішення. Головне управління ДПС у м. Києві провело планову виїзну перевірку під час дії карантинного мораторію, посилаючись на Постанову КМУ № 89. Податковий орган вказував на нереальність операцій позивача з контрагентами та несплату земельного податку.

Верховний Суд застосував ст. 19 Конституції України та закріпив пріоритет закону. Мораторій був прямо встановлений у п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПКУ. Суд визначив, що підзаконний акт Кабінету Міністрів України не може змінювати чи скасовувати норми Податкового кодексу України.

Оскільки перевірка відбулася за відсутності законних підстав, складений акт визнано недопустимим доказом згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України. Суд відхилив доводи ДПС щодо суті господарських операцій, вказавши, що процедурні порушення є самостійною і достатньою підставою для скасування прийнятих рішень (ст. 350 КАС України). Висновки щодо незаконності перевірок за Постановою КМУ № 89 підтверджуються у подібних справах № 320/8524/22, № 520/5092/22 та № 420/9614/22.

Стратегія захисту платника податків має будуватися на виявленні процедурних порушень контролюючого органу. Доведення незаконності призначення перевірки автоматично скасовує її результати. З фінансової перспективи, це найефективніший шлях до захисту активів компанії, який дозволяє уникнути тривалого доведення реальності кожної господарської операції.

Оцінка ризиків для бізнесу

Ця позиція формує новий підхід до оцінки процесуальних документів та дій суб'єктів владних повноважень. Суди чітко розмежовують внутрішні документи від юридично значимих актів та закріплюють безумовний пріоритет закону над підзаконними ініціативами. Під час підготовки позовів адвокатам необхідно уникати вимог щодо скасування проміжних службових записок та фокусуватися на кінцевих правочинах чи процедурних порушеннях, які повністю нівелюють доказову базу опонентів.