«Апеляційний суд скасував це рішення, вказавши на порушення процедури консультацій з громадськістю».
Реорганізація Київської академії мистецтв та позиція Верховного Суду
Справа № 320/25546/23 розпочалася з оскарження рішення Київської міської ради від 23.06.2022 про реорганізацію Муніципального закладу вищої освіти «Київська академія мистецтв» та Київського університету імені Бориса Грінченка шляхом злиття. Позивачка, виступаючи як член трудового колективу, наполягала на протиправності дій ради через відсутність громадських обговорень та суттєві розбіжності між початковим проєктом і фінальним актом. Суд першої інстанції відмовив у позові, визнавши процедуру законною та обґрунтованою з огляду на повноваження засновника управляти комунальним майном. Апеляційна інстанція стала на бік позивачки, скасувавши рішення суду першої інстанції виключно через недотримання формальної процедури консультацій з громадськістю.
Проте Касаційний адміністративний суд у постанові від 27.04.2026 скасував постанову апеляції та залишив у силі відмову в позові. Верховний Суд вказав, що реорганізація закладів вищої освіти не вимагає обов'язкового громадського обговорення, а посилання апеляційного суду на практику щодо ліквідації сільських шкіл є нерелевантним для університетів. Наслідком цього рішення стало підтвердження права засновника на оптимізацію мережі закладів за умови збереження прав здобувачів освіти на продовження навчання, що було повністю виконано міською радою.
Від мистецької школи імені Ігоря Герети до Рівненського ліцею
Аналізуючи зміну підходу у справах щодо реорганізації закладів освіти, можна простежити чітку тенденцію до посилення вимог щодо обґрунтування порушеного права конкретного позивача. З висоти досвіду бачу, що раніше адміністративні суди частіше скасовували рішення місцевих рад виключно через недотримання процедури громадських обговорень. Наприклад, у справі № 819/804/18 щодо злиття мистецької школи імені Ігоря Герети та загальноосвітньої школи № 21 у місті Тернополі Верховний Суд 30.12.2020 направив справу на новий розгляд. Батьки 350 учнів стверджували, що ліквідація спеціалізованого мистецького закладу згідно з рішенням обласної ради від 28 березня 2018 року № 930 відбулася без погодження з профільним міністерством та без слухань. Касаційна інстанція підтримала їх, зазначивши, що суди попередніх інстанцій помилково визнали рішення актом індивідуальної дії та не перевірили факт проведення консультацій. Схожий підхід застосовувався і у справі № 1640/3147/18 щодо приєднання Решетилівської школи до гімназії імені І. Олійника. Хоча міська рада посилалася на аварійний стан будівлі (4 категорія), позивачка доводила, що приміщення продовжувало використовуватися для літнього табору. Касаційний суд 17.10.2019 визнав неприпустимим формальний підхід до процедури оприлюднення проєктів рішень та направив справу на новий розгляд для перевірки дотримання 20-денного строку (за правилами ст. 352 КАС щодо підстав для скасування).
Проте сьогодні типова помилка сторони захисту полягає у надмірному фокусуванні на самому факті відсутності консультацій, тоді як суди вимагають доведення реального негативного впливу такого рішення на статус працівника чи доступність освіти для дитини. Це підтверджується відмовою у справі № 460/25721/22 щодо реорганізації Рівненської ЗОШ № 4 шляхом приєднання до ліцею «Престиж». Батьки учнів вимагали скасування рішення від 08.07.2022 № 2124 через неналежне обговорення. У постанові від 08.08.2023 суд став на бік міської ради, встановивши, що школа об'єктивно не мала достатньої кількості учнів для формування ліцею (набирався лише один 10-й клас замість двох необхідних). Важливим фактором стало те, що учні та вчителі фактично залишалися у тому ж приміщенні, а територіальна доступність (відстань 1,5 км) відповідала санітарним нормам. Касаційна інстанція наголосила на широкій дискреції органів місцевого самоврядування в управлінні комунальною власністю, а оприлюднення проєкту за 30 днів та зустрічі з батьками визнала достатньою формою консультацій. Процедурні порушення більше не є гарантією скасування рішення органу влади, якщо права дітей збережено.
Конвенція про права дитини у справі Первомайської ЗОШ №4
Міжнародне право також відіграє значну роль у формуванні судової практики щодо оптимізації освітньої мережі. У справі № 520/6930/19 директор Первомайської загальноосвітньої школи №4 оскаржував приєднання закладу до школи №7, посилаючись на порушення строків оприлюднення проєкту та відсутність погодження з профспілками щодо можливих звільнень. Суди першої та апеляційної інстанцій скасували рішення ради через ці процедурні недоліки.
Однак 24.09.2020 Верховний Суд частково задовольнив скаргу міськради, звернувши увагу на статтю 3 Конвенції про права дитини, яка вимагає першочергової уваги до інтересів дитини в усіх діях державних органів. Справу було направлено на новий розгляд, оскільки суди зосередилися лише на трудових аспектах та строках (застосовуючи ст. 341 КАС щодо меж перегляду), не дослідивши реальне врахування думки громади та вплив реорганізації на конституційне право дітей на освіту. Суд вказав, що питання реорганізації мають значний суспільний інтерес і не можуть вирішуватися виключно через призму трудових спорів керівництва.
Позов ректора Академії мистецтв та межі юрисдикції
Формуючи стратегію захисту у подібних спорах, адвокатам варто враховувати, що суди прискіпливо оцінюють суб'єктний склад учасників та їхню процесуальну дієздатність. У моїй практиці неодноразово траплялися випадки, коли штучне змішування трудових або корпоративних спорів з питаннями публічного управління призводило до закриття проваджень. Практика Верховного Суду останніх років підтверджує високу загальну ймовірність успішного оскарження подібних рішень, проте значна частка справ завершується закриттям провадження або відмовою, що вказує на системні проблеми позивачів із вибором належної юрисдикції.
Яскравим прикладом є справа № 910/907/24, де ректор Київської Академії мистецтв намагалася оскаржити рішення міськради від 23 червня 2022 року №4754/4795 про створення Мистецького ліцею імені М.І. Чембержі шляхом виділу структурного підрозділу. Позивачка звернулася до господарського суду, посилаючись на порушення процедури реорганізації за правилами ст. 104 ЦК та захищаючи свої права як керівника. Господарський суд міста Києва закрив провадження (застосувавши ст. 231 ГПК), а Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд 13.05.2025 підтвердили цей висновок. Касаційна інстанція вказала, що міська рада у цих правовідносинах виступає не як рівноправний учасник цивільних відносин, а як суб’єкт владних повноважень, який реалізує державну політику у сфері освіти. Тому спір є публічно-правовим і підлягає розгляду виключно за правилами ст. 19 КАС. Наявність у позивачки статусу ректора не змінює правову природу спору на господарську чи корпоративну, оскільки вона не є засновником закладу.
Переконаний, що ключовим вектором для нижчих судів після справи Київської академії мистецтв стане ретельна перевірка того, чи відповідає фінальний текст рішення ради початковому проєкту, і чи вплинула ця розбіжність на права конкретного позивача. Суди активно шукають баланс між автономією місцевого самоврядування та правами територіальної громади.
Відповідно до актуальної практики, оскарження рішень місцевих рад про реорганізацію освітніх закладів вимагає від позивачів доведення не лише формальних процедурних порушень під час прийняття акта, а й безпосереднього порушення їхніх особистих прав. Практичні кроки для адвоката при підготовці позову включають:
- Визначення належної юрисдикції спору (виключно адміністративне судочинство, оскільки орган місцевого самоврядування діє як суб'єкт владних повноважень).
- Збір доказів реального порушення права на доступну освіту (наприклад, збільшення відстані до закладу понад санітарні норми або погіршення умов навчання).
- Обґрунтування процесуальної дієздатності позивача (батьки діють в інтересах дітей, а не оскаржують корпоративні права юридичної особи).
- Перевірка дотримання процедури оприлюднення проєкту рішення та проведення консультацій з громадськістю у випадках, де це прямо передбачено законом для конкретного типу закладу.
Успішне оскарження реорганізації закладу освіти залежить від здатності адвоката довести реальне порушення прав учасників освітнього процесу, а не лише вказати на процедурні помилки місцевої ради. Суди підтримують оптимізацію мережі, якщо вона забезпечує належну якість навчання та відповідає вимогам профільного законодавства.