Самонарахування премій у війну: як відсутність погодження змінює вирок

Чи можуть посадовці самостійно нараховувати собі премії в умовах воєнного стану? Так, але лише у випадках прямого делегування повноважень вищим керівництвом та наявності відповідних бюджетних асигнувань. У справі 766/11515/23 відсутність зовнішнього погодження перетворила внутрішній кадровий спір на кримінальне провадження із мільйонними збитками для територіальної громади.

Від кадрового рішення до кримінальної відповідальності

На початку повномасштабного вторгнення двоє посадовців Департаменту розвитку об'єктів комунальної власності Херсонської міської ради вирішили компенсувати собі ризики роботи в небезпечних умовах. З лютого по серпень 2022 року вони систематично виписували собі завищені зарплати, що призвело до втрати 1 338 655,44 грн з місцевого бюджету. Суд першої інстанції 18.05.2026 розпочав розгляд матеріалів і першочергово дослідив посадові інструкції, платіжні відомості та податкові розрахунки. З аналітичного боку, правова природа цих виплат була позбавлена законної підстави, оскільки розпорядження не проходили належної процедури затвердження у керівництва міста.

Захист будував лінію на недоведеності вини та відсутності попередньої змови, намагаючись перевести справу у площину звичайної помилки бухгалтерії. Проте суд відхилив ці аргументи, спираючись на сукупність банківських виписок, які підтверджували синхронність та систематичність транзакцій. У результаті фігуранти отримали обвинувальний вирок із конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади. Крім кримінального покарання, суд повністю задовольнив цивільний позов представника міської ради, стягнувши всю суму завданої шкоди. Цікавим є те, що суд виправдав їх за епізодами легалізації доходів, зазначивши, що звичайне витрачання викрадених коштів на власні побутові потреби не утворює окремого складу злочину без доведення спеціальної мети відмивання.

Спеціальне провадження та межі доказування

Оскільки обвинувачені переховувалися від слідства, розгляд відбувався за процедурою in absentia. У логіці закону, застосування механізмів ст. 297-1 КПК та ст. 323 КПК покладає на суд підвищений стандарт перевірки доказів, аби уникнути формалізму та подальшого скасування вироку. ЄСПЛ послідовно вимагає забезпечення права на справедливий суд навіть за відсутності особи, що зобов'язує українські інстанції ретельно фіксувати кожен етап виклику сторін через офіційні публікації.

Цей стандарт доказування яскраво простежується у подібній справі 766/2002/24, де колишня працівниця фінансового департаменту тієї ж міської ради отримала 8 років позбавлення волі за ст. 111-1 КК. Вона добровільно очолила окупаційне управління фінансів, формувала бюджет у російських рублях та використовувала псевдонім для конспірації. Досліджуючи ratio decidendi цих рішень, бачимо чітку лінію: суди жорстко розмежовують економічні злочини посадовців, які формально залишилися в українському правовому полі (як у головній справі), та відверту колабораційну діяльність із переходом на бік ворога. При цьому в обох випадках ключовим доказом стає залишений цифровий та документальний слід.

Конфіскація та майнові наслідки

Питання застосування додаткових покарань у таких справах вирішується неоднорідно і залежить від доведеності корисливого мотиву. У справі про самонарахування премій суд призначив конфіскацію майна, оскільки злочин мав яскраво виражений майновий характер. Натомість у згаданій справі колаборантки конфіскація не застосовувалася через відсутність доказів прямого особистого збагачення від окупаційної влади.

Зовсім інший підхід бачимо у вироку 766/4969/25, де депутата окупаційної думи засуджено до 12 років ув'язнення за ст. 111-1 КК та ст. 111-2 КК із застосуванням ст. 70 КК за сукупністю правопорушень. Там суд постановив конфіскувати все майно, включаючи нерухомість у Криму та елітні автомобілі, оскільки діяльність фігуранта була безпосередньо пов'язана з реалізацією інфраструктурних проектів агресора та фінансовою підтримкою окупаційних військ.

Цікаво порівняти цю ситуацію з адміністративною справою 420/2783/23, де суд відмовився штрафувати керівника лісового господарства за невиконання рішення про виплату зарплати. Там посадовець довів, що заборгованість у 21 800 грн виникла виключно через об'єктивну відсутність фінансування, підтверджену двадцятьма листами до профільного агентства. Коли грошей немає об'єктивно — суд стає на бік керівника, але коли кошти є і вони безпідставно спрямовуються на власні премії — настає жорстка відповідальність.

Практичні кроки для захисту

У більшості подібних проваджень суди демонструють сувору лінію щодо посадових зловживань, вчинених у період воєнного стану, зводячи до мінімуму кількість виправдувальних вироків. При формуванні правової позиції методологічно важливо спиратися на такий план дій:

1. Аналіз нормативної бази нарахувань: перевірте наявність розпорядчих актів вищого органу. Відсутність зовнішнього погодження виплат змінює статус отриманих коштів з легітимного доходу на предмет посягання.
2. Перевірка процедури in absentia: у справах щодо спеціального судового розгляду необхідно скрупульозно дослідити докази належного повідомлення особи, аби нівелювати ризики порушення права на захист.
3. Диференціація складів злочинів: оцініть обґрунтованість інкримінування легалізації доходів. Обвинувачення має довести вчинення конкретних фінансових операцій з коштами, що вже набули статусу нелегальних, а не просто їх витрачання на їжу чи оренду житла.
4. Оцінка обставин воєнного стану: враховуйте, що вчинення правопорушення в умовах збройного конфлікту (ст. 67 КК) є обставиною, яка суттєво обтяжує покарання та звужує простір для пом'якшення вироку.

Навіть адміністративні проступки посадовців зараз оцінюються максимально прискіпливо. Наприклад, у справі 766/96/26 колишню держслужбовицю оштрафували за несвоєчасне подання декларації при звільненні, незважаючи на її статус одинокої матері та відсутність умислу. Це підтверджує загальний тренд на нульову толерантність до порушень у сфері публічної служби.

«Встановлено, що у період з лютого по серпень 2022 року, в умовах воєнного стану, обвинувачені за попередньою змовою здійснювали безпідставне нарахування та виплату собі завищеної заробітної плати, що призвело до збитків місцевого бюджету».