У червні 2023 року ОСОБА_1 пред'явив позов до держави про стягнення 783 044,00 грн моральної шкоди за протиправне накладення арештів на його майно державним виконавцем. Проєктуючи матеріально-правові наслідки таких спорів на площину щоденної адвокатської стратегії, бачимо чіткий вектор: суди жорстко обмежують спроби сторін монетизувати процесуальні перемоги без належного економічного чи фактологічного підґрунтя. Торік Верховний Суд ухвалив 5113 рішень у цій категорії справ, задовольнивши 60% вимог, що підтверджує високу інтенсивність пошуку балансу між відновленням порушеного права та недопущенням безпідставного збагачення. Аналіз трьох свіжих позицій касаційної інстанції дає змогу вибудувати точний план дій для захисту клієнта від штучно завищених вимог опонентів.
Преюдиція незаконних дій виконавця та межі сатисфакції
Оцінюючи межі судової дискреції через призму заявлених вимог, адвокат позивача має першочергово забезпечити доказову базу самого факту правопорушення. У справі № 205/5607/23 позивач вимагав стягнути з Державного бюджету 783 044,00 грн за незаконні дії виконавця у 2023 році. Суд першої інстанції 17.01.2024 задовольнив позов частково, стягнувши лише 30 000,00 грн, і ця сума встояла аж до постанови Верховного Суду від 12.08.2026.
Головна правова позиція зводиться до того, що неправомірні рішення державного виконавця, вже визнані такими судовими актами, утворюють самостійний склад цивільного правопорушення (ст. 1173 ЦК України). Наявність преюдиційного рішення звільняє позивача від необхідності повторно доводити вину органу влади. Для порівняння, у справі № 686/21346/23 суд відмовив у стягненні 3 000 000 грн саме через відсутність реабілітуючої підстави та недоведеність факту заподіяння шкоди. Натомість у справі № 205/5607/23 протиправність була зафіксована заздалегідь, що активувало презумпцію завдання моральної шкоди за ст. 56 Конституції України.
Що з цього випливає для адвоката: стратегія максимізації суми позову без обґрунтування співмірності є хибною. Суд касаційної інстанції наголосив, що захист не повинен перетворюватися на безпідставне збагачення потерпілого (ч. 1 ст. 23 ЦК України). Готуючи позов, юрист має:
- Отримати судове рішення про визнання дій виконавця протиправними (окремо за кожен період порушення, як у справі № 205/5607/23).
- Сформувати розрахунок моральної шкоди, спираючись на вже присуджені суми у подібних спорах, а не на довільні очікування клієнта.
- Врахувати виплати за попередні періоди, оскільки суд оцінює загальний обсяг сатисфакції, застосовуючи критерії розумності.
Фіктивна зміна істотних умов праці ТОВ «Фуді-Кейтеринг»
Трансформуючи норми трудового права в інструмент захисту від прихованих звільнень, суди покладають тягар доказування виключно на роботодавця. У справі № 161/5359/25 працівницю ТОВ «Фуді-Кейтеринг» було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України через її відмову працювати на умовах неповного робочого часу (2 години на день). Суд поновив її на посаді укладальника-пакувальника та стягнув 105 220,64 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також 2 000 грн моральної шкоди.
Верховний Суд підтвердив, що встановлення неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, яка допускається виключно за наявності реальних змін в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП України). У справі № 161/5359/25 суди встановили, що посадові обов'язки позивачки не змінилися, а інші працівники на аналогічних посадах продовжували працювати у звичайному режимі. Це свідчить про вибіркове погіршення умов для конкретної особи з метою її звільнення. Аналогічний підхід щодо необхідності доведення фактичних змін у структурі підприємства суд застосував і у справі № 820/1040/17 (щодо скорочення штату за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Для адвоката працівника ключовим кроком є витребування штатного розпису, наказів про реорганізацію та доказів режиму роботи інших співробітників. Якщо роботодавець не надасть економічного обґрунтування змін, наказ підлягає скасуванню. Окремої уваги заслуговує процесуальна деталь: ТОВ «Фуді-Кейтеринг» намагалося апелювати до пропуску місячного строку звернення до суду (ч. 2 ст. 233 КЗпП України), проте позовна заява була здана на пошту в останній день строку, що повністю нівелювало цей аргумент захисту у справі № 161/5359/25.
Гонорар успіху ТОВ «ФК "Дніпрофінансгруп"» та попередній розрахунок
Розподіл судових витрат вимагає від юриста бездоганної процесуальної дисципліни на найперших етапах процесу. Ухвала у справі № 5015/2060/11 наочно показує наслідки ігнорування вимог ч. 1 ст. 126 ГПК України. Після успішного касаційного оскарження ТОВ «ФК "Дніпрофінансгруп"» заявило до стягнення 80 000 грн витрат на правничу допомогу, а приватний виконавець Білецький І.М. — 45 000 грн.
Верховний Суд, застосувавши критерії розумності та співмірності (ч. 4 ст. 126 ГПК України), зменшив ці суми до 30 000 грн та 20 000 грн відповідно. Підставою для такого рішення стала нескладність спору (скарга на бездіяльність виконавця), стала правова позиція сторін та відсутність необхідності вивчати нові джерела права. Більше того, суд повністю відмовив у компенсації «гонорару успіху» (додаткової винагороди за ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), оскільки стягувач не включив його до попереднього розрахунку судових витрат.
Ця позиція корелює з висновками у справах № 912/1616/21 та № 911/1388/16, де суди також зменшували неспівмірні витрати. Щоб уникнути фінансових втрат для клієнта, адвокат зобов'язаний:
- Включати всі потенційні складові гонорару (включно з преміями за результат) до орієнтовного розрахунку при поданні першої заяви по суті спору.
- Формувати деталізовані акти наданих послуг без штучного роздування годин на «вивчення судової практики», якщо справа є типовою.
- Якщо ви представляєте сторону, з якої стягують витрати — обов'язково подавати вмотивоване клопотання про їх зменшення (ч. 5 ст. 126 ГПК України), доводячи завищений обсяг робіт, як це успішно зробив боржник у справі № 5015/2060/11.
Еволюція судового контролю за співмірністю
| Предмет оцінки | Позиція сторони / Стара практика | Сучасний підхід Верховного Суду |
|---|---|---|
| Моральна шкода від держави | Вимога максимальної суми (783 044 грн) за сам факт порушення. | Кожен період порушення є окремим деліктом, але сума коригується до співмірної (30 000 грн) для уникнення збагачення (справа № 205/5607/23). |
| Зміна умов праці (ст. 32 КЗпП) | Зменшення робочого часу до 2 годин оформлюється формальним наказом. | Звільнення незаконне без доведення реальних змін у виробництві; тягне стягнення середнього заробітку (105 220 грн) (справа № 161/5359/25). |
| Гонорар успіху (ст. 126 ГПК) | Заявлення гонорару успіху на стадії ухвалення додаткового рішення. | Відмова у стягненні, якщо гонорар не був заявлений у попередньому розрахунку; зменшення базового гонорару через нескладність справи (справа № 5015/2060/11). |
Чи підлягає стягненню гонорар успіху за розгляд справи у Верховному Суді, якщо на етапі подання позовної заяви до суду першої інстанції адвокат об'єктивно не міг передбачити необхідність касаційного оскарження, а відтак — фізично не міг включити точну суму цієї специфічної винагороди до первинного попереднього розрахунку судових витрат?