Межі майнової відповідальності: реальний борг, моральна шкода та арешт

До мене часто звертаються з питанням «Чи можна стягнути максимальні санкції або арештувати всі активи компанії за борги її власника?». Відповідь — ні, суди жорстко обмежують вимоги реальними цифрами та принципом співмірності. Загальні положення цивільного права вимагають дотримання суворого балансу інтересів, де компенсація чи забезпечення позову не можуть перетворюватися на інструмент безпідставного збагачення або знищення операційної діяльності бізнесу. Системна проблема правозастосування полягає в тому, що позивачі регулярно ігнорують фактичні зміни у структурі боргу або правовому статусі майна, намагаючись застосувати максимально вигідні для себе, але юридично некоректні бази розрахунку.

Головна тема тижня для Верховного Суду зводиться до визначення справедливих меж фінансового тягаря, який покладається на боржника чи державу. Останні постанови підтверджують чіткий тренд на припинення зловживань формальними вимогами, чи то у спорах про мільйонні інфляційні нарахування в енергетиці, чи то у спробах заблокувати роботу підприємств через борги їхніх засновників. Торік Верховний Суд ухвалив 11082 рішення у цій категорії, задовольнивши 50% вимог. Цього року динаміка дещо змінилася: з 4442 рішень позитивного результату досягли 45%, що свідчить про більш прискіпливий підхід до оцінки доказової бази. Чотири роки тому задовольнялося лише 27% вимог із 3230 рішень, що підтверджує поступову еволюцію стандартів доказування.

Взаємозалік ПАТ «НЕК «Укренерго» та межі ст. 625 ЦКУ

У справі № 908/381/25 ПАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до суду з вимогою стягнути з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 18,4 млн грн інфляційних втрат та 6,4 млн грн 3% річних за прострочення оплати послуг з диспетчерського управління за період з 12.01.2023 по 07.02.2025. Апеляційний суд здійснив перерахунок вимог, врахувавши фактичні дати погашення основного боргу, встановлені у попередньому судовому спорі між сторонами, та зменшення суми боргу через підписання актів зарахування зустрічних вимог. У результаті позов було задоволено частково: стягнуто 17,5 млн грн інфляційних та 5,7 млн грн 3% річних, а у стягненні решти суми відмовлено. Верховний Суд залишив постанову апеляційної інстанції без змін https://reyestr.court.gov.ua/Review/138716221.

Суд застосував ст. 625 ЦКУ, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Логіка суду базується на тому, що ці нарахування є особливою мірою відповідальності боржника та способом захисту майнового інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні знецінення грошових коштів. Суд наголосив, що нарахування не можуть здійснюватися на потенційну заборгованість, якщо вона була фактично припинена шляхом зарахування зустрічних вимог (справа № 908/381/25). База нарахування повинна відповідати реальному залишку боргу.

З висоти досвіду бачу, як часто великі корпорації намагаються нарахувати санкції на первісну суму боргу, ігноруючи проміжні розрахунки та підписані акти. Специфічний порядок розрахунків на ринку електроенергії або відсутність коштів у боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦКУ, що підтверджується висновками у справі № 910/3586/25. Також було підтверджено, що форс-мажорні обставини звільняють від штрафів та пені, але не зупиняють дію ст. 625 ЦКУ, оскільки вона регулює компенсацію втрат від знецінення грошей (справа № 904/3016/23). Преюдиційне значення фактів, встановлених у попередніх спорах між тими ж сторонами, є обов'язковим для врахування згідно зі ст. 75 ГПК України. Позивачі більше не можуть ігнорувати акти зарахування при розрахунку санкцій.

Виправдувальний вирок на 92 місяці vs бюджетні ліміти

Справа № 757/20448/22-ц стосується позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби та Офісу Генерального прокурора про стягнення 3 000 000 грн моральної шкоди через незаконне кримінальне переслідування. Це переслідування тривало 92 місяці та завершилося виправдувальним вироком. Позивач вказував на значні страждання через затримання та відсторонення від посади протягом тривалого часу. Суд першої інстанції стягнув 150 000 грн, а апеляційний суд збільшив суму до 2 000 000 грн. Офіс Генерального прокурора оскаржив рішення, вимагаючи зменшити виплату до 128 583 грн, посилаючись на норми Бюджету.

Верховний Суд застосував ст. 1176 ЦКУ, яка гарантує відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, незалежно від їхньої вини. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди...», розмір відшкодування не може бути меншим за одну мінімальну заробітну плату за кожен місяць перебування під слідством. За 92 місяці це становить 736 000 грн при ставці 8 000 грн. Верховний Суд відхилив доводи прокурора про застосування розрахункової величини 1 600 грн з ч. 2 ст. 8 Закону «Про Державний бюджет на 2025 рік», оскільки спеціальний закон має вищу юридичну силу в цьому питанні https://reyestr.court.gov.ua/Review/138668606.

Типова помилка представників держави у таких процесах — сліпе посилання на занижені розрахункові величини, які прямо суперечать спеціальному законодавству та практиці його застосування. Суд визнав суму 2 000 000 грн надмірною, оскільки апеляційний суд не врахував, що в аналогічних справах з більшими сумами позивачі перебували під вартою довше або мали тяжчі наслідки. Керуючись принципами розумності, закріпленими у ч. 3 ст. 23 ЦКУ, суд встановив остаточний розмір відшкодування на рівні 1 000 000 грн. Ця позиція підкріплюється справою № 490/7139/23, яка також визначає розмір шкоди виходячи з мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи, та справою № 201/227/23, що акцентує на застосуванні засад розумності та справедливості при оцінці страждань особи. Держава зобов'язана платити реальну компенсацію.

Арешт часток ТОВ «Ферко» та лондонський арбітраж

Компанія «Кролл Трасті Сервісес (ГК) Лімітед» звернулася до суду із заявою про визнання та виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 31.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 та компанії «Вейлінк Ессетс Лімітед» понад 21 млн грн (справа № 824/38/26). Заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на корпоративні права та нерухоме майно ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», де боржник володіє 96% часток. Київський апеляційний суд ухвалою від 11.05.2026 відмовив у забезпеченні, оскільки заявник не довів реальної загрози невиконання рішення. Верховний Суд залишив це рішення без змін https://reyestr.court.gov.ua/Review/138681208.

Суд застосував ч. 1 ст. 149 ЦПК та ч. 1 ст. 150 ЦПК, зазначивши, що заходи забезпечення мають бути співмірними із заявленими вимогами та ґрунтуватися на доказах реальної загрози утруднення виконання рішення. Доводи про можливе відчуження активів ґрунтувалися виключно на припущеннях, що не відповідає вимогам процесуального закону. Накладення арешту на майно юридичних осіб, які не є сторонами арбітражного спору, є необґрунтованим обмеженням їхніх прав, навіть якщо боржник володіє часткою в їхньому статутному капіталі. Суд врахував положення ст. 190 ЦКУ щодо майнових прав, проте наголосив на необхідності дотримання балансу інтересів сторін.

Скажу прямо, спроби заблокувати операційну діяльність юридичної особи через особисті борги її учасника завжди викликають обґрунтований скепсис у суді, адже компанія має власну правосуб'єктність. Відповідно до ст. 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, якщо рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Загальна компетенція українських судів щодо визнання рішень Лондонського міжнародного арбітражного суду згідно зі ст. 474 ЦПК підтверджується справами № 824/36/25 та № 824/191/21. Проте, як вказує справа № 824/101/23, якщо майно боржника-нерезидента відсутнє в Україні, суд має закрити провадження через відсутність юрисдикції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК. Самі лише припущення не є підставою для арешту.

Ігноруючи необхідність доведення реальної загрози відчуження майна або ігноруючи проміжні акти взаємозаліку при розрахунку санкцій, ви ризикуєте отримати відмову в забезпеченні позову та втратити значну частину заявлених компенсаційних вимог.