Захист бізнесу vs інтереси держави: борги, перевірки ДІАМ та податки ФОП

47% касаційних скарг у подібних спорах було задоволено Верховним Судом цього року. Ця цифра підтверджує, що у протистоянні приватного бізнесу з державним апаратом або бюджетними установами суди все частіше відходять від формального прочитання норм, шукаючи баланс між воєнними реаліями та економічною суттю операцій. Усі три аналізовані справи об'єднує спільна проблема — межі державного втручання та способи захисту активів позивача, коли відповідачем або опонентом виступає суб'єкт владних повноважень. Для адвоката це означає необхідність будувати стратегію не лише на порушенні букви закону, а й на доведенні співмірності наслідків.

Відстрочка 3,5 млн грн боргу для Управління освіти Каховки

На перший погляд, статус неприбуткової бюджетної установи та відсутність коштів на рахунках не є легітимною причиною для невиконання договірних зобов'язань. Проте у справі № 916/1591/24 суд став на бік боржника, надавши безпрецедентно тривалу відстрочку.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулося з позовом про стягнення з Управління освіти Каховської міської ради понад 3,5 млн грн заборгованості за газ. Після ухвалення рішення про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач подав заяву про відстрочення виконання до 31.12.2026. Аргументація боржника базувалася на трьох китах: статус неприбуткової установи, перебування території громади в тимчасовій окупації та відсутність бюджетних асигнувань на поточний рік. Суд першої інстанції цю заяву задовольнив, а апеляція підтримала такий підхід.

Суд застосував ч. 1 ст. 331 ГПК України, визнавши сукупність вказаних факторів винятковими обставинами. Логіка рішення спирається на ст. 22 та ст. 23 Бюджетного кодексу України — відсутність фінансування визнано об'єктивною перешкодою для негайної оплати. Відстрочення до кінця 2026 року суд оцінив як розумний строк для внесення змін до бюджету. Крім того, застосовано ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», що дозволяє відстрочку для забезпечення реального виконання рішення у майбутньому, а не для ухилення від нього.

Для адвоката позивача (кредитора) ця ситуація вимагає зміни тактики. Якщо раніше достатньо було послатися на практику, де відсутність бюджетних коштів не звільняє від обов'язку платити (як у справі № 904/2635/25), то тепер факт окупації громади перекриває цей аргумент.

Щоб протидіяти таким клопотанням, позивачу необхідно:

1. Вимагати від боржника доказів того, що до кінця запитуваного строку (у цьому випадку до 31.12.2026) кошти дійсно будуть акумульовані.
2. Доводити власний критичний фінансовий стан, щоб змістити баланс інтересів. У справі № 916/1591/24 суд прямо вказав, що комерційна установа перебуває у кращому фінансовому стані, ніж управління освіти окупованої громади.
3. Шукати дотичну практику, наприклад, справу № 904/7447/25, де суд замість повної відстрочки зменшив розмір пені на 50%, зберігши обов'язок сплати основного боргу.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/138073386

Блокування перевірки ДІАМ в Ужгороді vs ст. 150 КАС України

Звучить дивно, але наявність судового рішення про скасування приписів органу контролю не дає позивачу автоматичного права заборонити цьому органу проводити нові перевірки на тому ж об'єкті. Зазначене яскраво ілюструє межі застосування інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

ТОВ «ІВЕТА» намагалося заблокувати позапланову перевірку об'єкта будівництва в м. Ужгороді, яку ініціювала Державна інспекція архітектури та містобудування (ДІАМ). Позивач аргументував свою позицію тим, що перевірка призначена на підставі приписів, які вже були скасовані судом першої інстанції в іншій справі. Суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову, заборонивши ДІАМ проводити заходи контролю. Проте Восьмий апеляційний адміністративний суд цю ухвалу скасував.

Апеляція керувалася ч. 1 ст. 150 КАС України, наголосивши, що забезпечення позову вимагає очевидної небезпеки заподіяння шкоди. Оскільки відповідне судове рішення ще оскаржується і не набрало законної сили, приписи ДІАМ формально залишаються чинними. Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, повна заборона перевірки об'єкта є неспівмірним заходом, який безпідставно блокує державний архітектурно-будівельний контроль та зачіпає інтереси інших суб'єктів містобудування.

Найбільш небезпечним для позивача аргументом суду стало посилання на ст. 1173 ЦК України. Суд вказав, що будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями органу влади, може бути відшкодована державою, а отже, саме по собі проведення перевірки не створює незворотних наслідків.

Безвідсоткова позика ТОВ «МАРКАСОН» та збереження спрощеної системи

Справжній сенс податкових перевірок малого бізнесу часто зводиться до спроб перекваліфікувати звичайні господарські операції у заборонені види діяльності. Справа № 240/17299/26 показує, як ФОП може відбитися від звинувачень у фінансовому посередництві, але при цьому отримати штрафи за ігнорування формальних вимог до звітності.

ФОП ОСОБА_1 надала поворотну безвідсоткову фінансову допомогу за рахунок власних коштів своєму контрагенту — ТОВ «МАРКАСОН». ГУ ДПС у Житомирській області під час позапланової перевірки кваліфікувало це як фінансове посередництво, що прямо заборонено для платників єдиного податку згідно з пп. 6 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України. Наслідком стало скасування спрощеної системи, донарахування ПДФО, військового збору, ПДВ та застосування штрафів за неподання звітності загальної системи.

Суд скасував основні податкові повідомлення-рішення. Аналізуючи пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст. 1046 ЦК України, суд встановив, що фінансова послуга обов’язково має на меті отримання прибутку. Оскільки позика була безвідсотковою і ФОП не здійснювала професійної діяльності на ринку фінансових послуг, порушення умов перебування на спрощеній системі не було. Ця позиція солідарна з висновками у справі № 560/1186/26.

Проте ця перемога змінює оптику погляду на супутні податкові обов'язки. Суд визнав правомірними штрафи у розмірі 340 грн за неподання форми № 20-ОПП та 1 020 грн за ненадання первинних документів під час перевірки.

Аналіз цих трьох рішень показує чіткий тренд: суди готові захищати бізнес та бюджетні установи від надмірного формалізму, якщо сторона може довести об'єктивну неможливість виконання вимог (як у випадку з окупацією Каховки) або відсутність прихованого економічного сенсу (як із безвідсотковою позикою ФОП). Проте інструменти процесуального тиску, такі як забезпечення позову проти державних органів, працюють дедалі гірше без доказів незворотної шкоди. Ігноруючи вимоги до формальної звітності (як-от своєчасне подання форми № 20-ОПП або надання первинних документів на запит інспектора), ви ризикуєте отримати реальні фінансові санкції навіть у тій справі, де суд повністю підтримав вашу правову позицію щодо суті господарської операції.