До мене часто звертаються з питанням «чи може податкова зараз оштрафувати за відсутність касового апарата під час ковіду». Відповідь — ні, якщо порушення підпадає під дію тодішнього мораторію. Держава не може відкликати надані раніше звільнення від відповідальності лише через фіскальний дефіцит, оскільки стабільність правового статусу платника податків захищається від ретроспективного погіршення.
Темпоральні межі відповідальності: чому старі штрафи наздоганяють бізнес
Центральною цифрою, яка ілюструє масштаб проблеми, є 1 078 036,15 грн — саме таку суму податківці нарахували комунальному підприємству у справі № 520/36552/23 за непроведення розрахункових операцій через реєстратор у 2020–2021 роках. Головна правова дилема цього спору полягає у спробі фіскалів реалізувати своєрідний процесуальний реваншизм, коли через фактичні перевірки 2023–2024 років контролюючий орган намагається дотягнутися до періодів, які раніше були надійно захищені карантинним імунітетом. Правова природа мораторію передбачає, що процедурна можливість зайти на об'єкт із перевіркою сьогодні не означає автоматичного виникнення права ігнорувати обмежувальні приписи щодо розміру санкцій за минулий час.
«Суд встановив, що фактична перевірка була проведена у квітні 2023 року, а порушення стосувалися періоду дії карантинних обмежень, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби».
Податкові органи часто помилково ототожнюють відновлення права на проведення перевірок із відновленням права на застосування санкцій, що призводить до масового скасування таких рішень у судах першої та апеляційної інстанцій.
Фактична перевірка проти матеріального права
У логіці закону ефективність захисту у справах щодо касових апаратів сьогодні залежить не від простого заперечення факту операції, а від доведення неправомірності поширення повноважень інспекторів на захищені періоди або відсутності підстав для візиту. Наприклад, у справі № 520/16953/25 суд скасував штраф на 85 500 грн, оскільки контролюючий орган не надав доказів наявності реальних підстав для фактичної перевірки, які чітко регламентує ст. 80 ПК. Просте посилання на внутрішню доповідну записку без конкретизації фактів порушень робить результати такого контрольного заходу недопустимими доказами, що руйнує всю позицію відповідача.
Щоб структурувати підходи до оскарження, пропоную розглянути конкретні дії адвоката:
- Перевірка темпоральних меж: зіставлення дати порушення з періодами дії карантинного або воєнного звільнення від відповідальності.
- Аналіз підстав: перевірка наказу на наявність обов'язкових реквізитів та відповідність вимогам ст. 80 ПК.
- Кваліфікація дій: розмежування технічної помилки у налаштуваннях програмного забезпечення та умисного приховування виручки.
| Критерій | Варіант А: Процесуальний (фокус на мораторій) | Варіант Б: Субстантивний (фокус на суті операції) |
|---|---|---|
| Плюси | Дозволяє скасувати штраф навіть за наявності фактичного порушення РРО. | Ефективний, коли перевірка законна, але висновки ДПС помилкові. |
| Мінуси | Потребує детального розмежування періодів звільнення. | Складно довести відсутність порушення при виявленні нестачі товару. |
| Результат | Висока ймовірність успіху (як у справі КП «КВПО»). | Залежить від якості первинної документації підприємця. |
Ця ж субстантивна логіка простежується у справі № 520/12573/25, де податкова намагалася оштрафувати підприємця майже на 4 мільйони гривень за відсутність обліку товарних запасів. Суд детально проаналізував номенклатуру і встановив, що звичайні велосипеди та велокомп'ютери не належать до технічно складних побутових товарів, а отже, платник єдиного податку другої групи взагалі звільнений від обов'язку вести їх облік.
Тягар доказування та межі відповідальності
Розглядаючи масив подібних спорів, стає зрозуміло, що суди вимагають від податківців беззаперечних доказів вини. Відповідно до ст. 77 КАС, обов'язок доказування правомірності рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, що яскраво ілюструє справа № 818/905/17, де податкова не змогла підтвердити факт готівкової операції через нульові показники денного звіту та відсутність ідентифікуючих реквізитів у замовленні покупця. Натомість, якщо інспектори фіксують значну нестачу товару без документів про його законне вибуття, як у справі № 520/24233/25, суди визнають це належним доказом продажу без фіскалізації, погоджуючись із накладенням штрафу у розмірі 150% вартості виявленої нестачі.
Ключовим ratio decidendi успішних рішень є розмежування технічних хиб та реального приховування доходу. У справі № 520/13981/25 суд підтвердив, що реєстрація касового апарата за сусіднім номером будинку в межах одного торгового центру є лише технічною помилкою, яка не створює складу правопорушення, оскільки всі операції були передані на сервер ДПС. Доктринально ця позиція формує новий підхід до оцінки податкових правопорушень: держава поступово відмовляється від сліпого формалізму на користь дослідження реальних економічних наслідків дій підприємця.