Як скасувати податкові рішення у ситуації зупинення строків

20.07.2026 суд відмовив товариству у задоволенні позову без заявлених майнових вимог щодо визнання протиправною бездіяльності податкового органу.

Від формалізму до оцінки суті: зміна підходу

Історія застосування процедурних строків у податкових спорах показує поступовий відхід від формальних підстав скасування рішень до глибокого аналізу матеріального права. У справі № 826/16072/16 від 07.04.2021 касаційна інстанція підтвердила незаконність нарахувань, орієнтуючись виключно на доведену реальність господарських операцій та суворе дотримання процесуальних норм під час перевірки (ст. 74 КАС). Наступного року у справі № 826/16874/18 від 15.06.2022 суд скасував податкові повідомлення-рішення на загальну суму майже 897 тис. грн через те, що наказ про перевірку був заздалегідь визнаний незаконним, що автоматично нівелювало будь-які її результати для підприємця (ст. 78 ПК).

Згодом судова практика остаточно закріпила цей напрямок, коли у справі № 540/3549/20 від 13.04.2023 нарахування на суму понад 2,95 млн грн були скасовані через преюдиційне встановлення протиправності самої процедури контролю (ст. 75 ПК, ст. 79 ПК). Подібний висновок містить постанова у справі № 460/7257/20 від 23.04.2025, де суд відхилив штрафні санкції на 1,56 млн грн через повну відсутність фактичних підстав для фактичної перевірки у наказі керівника органу (ст. 80 ПК, ст. 81 ПК). Доктринально суди зосереджувалися на активних неправомірних діях контролюючого органу, які створювали прямі негативні наслідки для бізнесу та порушували базові принципи адміністрування податків.

Проте реалії воєнного стану суттєво змінили правила гри, що яскраво ілюструє постанова у справі № 320/10867/23 від 07.07.2026, де апеляційний суд залишив частину вимог без розгляду через пропуск позивачем строків звернення до суду без поважних причин (ст. 122 КАС). Кульмінацією цього процесу стала головна справа № 320/10639/23, у якій товариство намагалося використати пропуск податковою службою 20-денного строку на розгляд адміністративної скарги як безумовну підставу для її автоматичного задоволення (ст. 56 ПК).

Правова дилема мовчазної згоди

Позиція платника податків у таких спорах зазвичай базується на принципі правової визначеності, оскільки недотримання державою встановленого строку має призводити до скасування спірних рішень. Натомість у логіці закону, що діє в особливий період, норми про зупинення перебігу строків є спеціальними та завжди превалюють над загальним порядком оскарження.

Держава об’єктивно обмежена у ресурсах для дотримання стандартних процедур, тому законодавець офіційно заморозив виконання певних обов'язків контролюючих органів (ст. 44 ПК). Суд у головній справі повністю відхилив аргументи підприємства про автоматичне задоволення скарги, оскільки фінальне рішення було правомірно направлено на офіційну податкову адресу, а позивач просто не виконав обов'язок щодо повідомлення про зміну свого місцезнаходження (ст. 16 ПК). У судовому рішенні зафіксовано чітке обґрунтування застосування норм воєнного часу:

«Встановлено, що в період дії воєнного стану, згідно з пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, перебіг строків, визначених податковим законодавством, було зупинено, що виключає можливість застосування присічних строків розгляду скарг».

Аналіз масиву з близько 111 тис. справ категорії податкових спорів підтверджує цей тренд розподілу судових рішень (ст. 77 КАС): майже 46 тис. позовів задоволено переважно щодо оскарження реальності операцій, близько 41 тис. відмовлено саме через фокус на формальних процедурних порушеннях з боку держави, а 9 тис. спорів завершилися частковим задоволенням. Правова природа бездіяльності податкового органу в умовах зупинених строків не створює того юридичного факту, на який розраховує бізнес, тому сподівання на формальний автоматизм є помилковою стратегією для адвоката.

Практичні кроки для захисту клієнта

Ефективність застосування презумпції правомірності рішень платника через мовчазну згоду повністю нівелюється пріоритетністю спеціальних норм, тому юристам варто кардинально змінити підхід до формування позовних вимог. Методологічно правильна підготовка до податкового спору в сучасних умовах вимагає виконання кількох обов'язкових етапів:

1. Ревізія часових меж: Перед ініціюванням спору щодо автоматичного задоволення скарги необхідно чітко розмежувати періоди дії зупинення строків та перевірити, чи не підпадає конкретний вид перевірки під законодавчі виключення (ст. 56 ПК).
2. Аналіз підстав зупинення: Слід детально оцінити бездіяльність податкової служби через призму спеціального законодавства, оскільки формальний пропуск строку в цей період не створює жодних правових наслідків у вигляді скасування нарахувань.
3. Формування доказової бази: У разі оскарження рішень контролюючого органу акцент має зміщуватися з процедурних порушень строків розгляду скарги на матеріально-правові аспекти, такі як відсутність складу порушення або критичні дефекти акта перевірки (ст. 86 ПК).
4. Процесуальна альтернатива: Замість позову про визнання бездіяльності протиправною, який часто виявляється неефективним процесуальним тупиком, доцільно застосовувати пряме оскарження податкових повідомлень-рішень по суті, використовуючи сильні аргументи про невідповідність нарахувань фактичним обставинам справи (ст. 341 КАС).

Ця позиція формує новий підхід до вибору способу захисту порушеного права, де матеріальна обґрунтованість позову остаточно витісняє спроби використати процедурні затримки державного апарату.