Чому домашній арешт та санкції РНБО не рятують від стягнення податкового боргу

Чи звільняють санкції РНБО від сплати податків? У справі 640/16653/22 Верховний Суд стягнув 501 969,73 грн боргу, незважаючи на заблоковані активи відповідача.

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з позовом про примусове стягнення заборгованості, яка виникла через несплату податку на нерухоме майно, земельного та транспортного податків. Відповідач будував лінію захисту на фізичній неможливості отримання поштової кореспонденції, оскільки перебував під домашнім арештом за іншою адресою. Додатковим аргументом стала неможливість проведення банківських транзакцій через застосування до нього санкцій РНБО та блокування активів. Проте касаційна інстанція у постанові від 08.07.2026 повністю відхилила ці доводи, підтвердивши правомірність нарахувань.

Домашній арешт, санкції РНБО та презумпція вручення за ст. 58 ПК

Оцінка судової практики свідчить про жорстку фіскальну трансформацію підходів до повідомлення боржників. Процедурні дефекти податківців більше не працюють як надійний інструмент для захисту активів. Суд встановив, що податкові повідомлення-рішення та вимога правомірно направлялися за офіційною податковою адресою платника (ст. 42 ПК), про зміну якої він не повідомляв контролюючий орган.

Якщо податкове повідомлення-рішення не було оскаржене в окремому порядку, воно вважається чинним. Відповідно, заборгованість набуває статусу узгодженої для примусового стягнення. Порушення порядку вручення згідно зі ст. 58 ПК теоретично має нівелювати правові наслідки, проте у сукупності з поточною практикою цей аргумент втрачає вагу. Верховний Суд чітко вказав, що застосування санкцій не припиняє статусу платника податків. Відсутність спеціального механізму сплати податків підсанкційними особами не робить податковий борг неузгодженим. У межах справи про стягнення боргу суд взагалі не перевіряє правомірність самих нарахувань, якщо строки на їх оскарження пропущені.

Стягнення 3 млн грн ПДФО vs ігнорування повідомлень ДПС

Позиція касаційної інстанції стала прямим орієнтиром для нижчих судів. Київський окружний адміністративний суд у справах цього року вже не аналізує суть нарахувань, а лише перевіряє факт наявності неоскарженого рішення. Наприклад, у справі 320/44615/25 від 20.02.2026 суд задовольнив позов ДПС про стягнення 3 008 190,9 грн ПДФО, військового збору та штрафів. Відповідач просто не скористався правом на подання відзиву та не надав доказів оскарження первинних документів.

Аналогічний підхід застосовано у справі 320/44368/25, де з фізичної особи стягнуто 348 553,24 грн податку на нерухомість за об'єкти в Києві. Контролюючий орган надав витяги з інтегрованої картки платника, що стало достатньою підставою для задоволення позовних вимог. Суди масово посилаються на ст. 77 КАС, вказуючи, що відповідачі не надають доказів погашення боргу.

Навіть масивні нарахування за минулі роки проходять судовий фільтр без перешкод. У справі 320/30786/25 суд стягнув 255 771,46 грн на підставі 23 податкових рішень, винесених протягом кількох років. А у справі 320/20617/25 стягнуто 143 289,67 грн за чотирма рішеннями. Навіть якщо податкова вимога повертається з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання, суди трактують це як належне вручення. Це підтверджує рішення у справі 320/62385/25 про стягнення 50 729,57 грн боргу, де пошта просто повернула конверт назад до податкової.

Операційні ризики блокування рахунків за ст. 87 ПК

Загальний масив справ податкової юрисдикції налічує близько 109 000 проваджень. Показник задоволених позовів складає 40% (44 000 справ), тоді як повна відмова фіксується у 37% випадків. Тренд вказує на те, що у справах про стягнення боргу з фізичних осіб відсоток задоволення вимог ДПС наближається до 90%.

«Податкові повідомлення-рішення є чинними, а визначені у них суми податкових зобов'язань — узгодженими, що є достатньою підставою для стягнення боргу.»

Цей прецедент створює прямий impact на P&L клієнта через ризик раптового списання коштів виконавчою службою. Стратегія захисту повинна зміщуватися з процесуальних заперечень у суді на активне оскарження першоджерела боргу на рівні менеджменту податкових ризиків. Доводити в суді, що клієнт не бачив листа, більше немає сенсу.

Щоб уникнути безспірного стягнення за правилами ст. 95 ПК, юристу варто діяти на випередження.

1. Перевірте актуальність податкової адреси клієнта в реєстрі, щоб унеможливити заочне вручення документів.
2. Проведіть аудит електронного кабінету платника на предмет наявності неоскаржених рішень ДПС за минулі періоди.
3. Ініціюйте адміністративне або судове оскарження первинних нарахувань до того, як податкова подасть позов про примусове стягнення.