З 759 проаналізованих справ щодо звільнення за закінченням «воєнного» контракту 36% завершуються відмовою, а 32% — задоволенням позову. Скажу чесно, ми бачимо майже рівний розподіл сил, проте тренд на відмови поступово зростає, оскільки суди стають обережнішими у питаннях демобілізації.
Пастка травневих змін
Головний конфлікт виникає між датою підписання контракту та датою оновлення профільного законодавства. У травні 2024 року з'явилася нова підстава для звільнення — закінчення строку контракту, укладеного під час воєнного стану. Але як це працює на практиці для тих, хто служить давно?
У справі 280/1795/26 Запорізький окружний адміністративний суд 18.05.2026 відмовив старшому солдату у задоволенні позовних вимог. Позивач підписав контракт ще 30.05.2023. Відповідач наполягав, що нові правила не поширюються на старі угоди. Суд підтримав цю позицію, застосувавши конституційний принцип незворотності дії закону в часі.
«Вказана норма закону набрала чинності 18.05.2024 і не поширюється на правовідносини, що виникли з контракту, укладеного до цієї дати».
Тут треба зупинитись і визнати проблему. Суди масово відмовляють тим, хто уклав контракт до травня 2024 року. Вони вважають, що право на звільнення не виникло автоматично. Виходить парадокс: «свіжі» контракти мають більше переваг, ніж ті, що були підписані на початку повномасштабного вторгнення. Це створює нерівні умови для військовослужбовців.
Два погляди на триваючі правовідносини
Практика розкололася на два табори. У справі 460/23855/25 суд став на бік військової частини. Логіка відмови базувалася на тому, що добровільна угода 2023 року містила чітку умову про автоматичне продовження служби до кінця особливого періоду. Законодавчі нововведення, на думку суду, не скасовують раніше погоджених умов.
Але є й інший, більш сприятливий підхід. У справі 560/12789/25 суд зобов’язав звільнити військовослужбовця, чий контракт був підписаний ще у липні 2022 року. Суд підкреслив, що проходження служби є триваючими правовідносинами. Юридичний факт, який дає право на звільнення (закінчення строку), настав уже під час дії нових правил.
Подібну позицію підтримав і Черкаський окружний адміністративний суд у справі 580/10/26. Суд роз'яснив, що закон встановлює лише три вичерпні умови: укладення контракту в період воєнного стану, закінчення строку та небажання продовжувати службу.
| Варіант А: Позов за новою нормою про закінчення контракту | Варіант Б: Очікування загальної демобілізації |
|---|---|
| Плюси: Шанс на звільнення вже зараз; можливість отримати судове рішення на свою користь (32% успіху). | Плюси: Відсутність судових витрат; нульовий ризик отримати негативний прецедент для клієнта. |
| Мінуси: Високий ризик відмови (36%); суди часто вважають, що закон не має зворотної дії. | Мінуси: Невизначений термін служби; правовий вакуум щодо строків «воєнних» контрактів. |
Практичні кроки для адвоката
Колеги, зверніть увагу на дати укладання контрактів у ваших справах. Це зараз вирішальний фактор для успіху в суді. Насправді важливо розбирати кожну ситуацію індивідуально, щоб підготувати правильну стратегію.
- Перевірте дату підписання контракту. Якщо це період до травня 2024 року — готуйте детальну аргументацію про триваючі правовідносини. Спирайтеся на ст. 2 КАС та ст. 9 КАС, обґрунтовуючи, що нове правове регулювання застосовується з моменту набрання ним чинності.
- Проконтролюйте строки подання рапорту. Це найпоширеніша процедурна пастка. У справі 160/35959/25 позивач програв виключно через те, що подав рапорт за два місяці та один тиждень до кінця контракту. Умови вимагали попередження рівно за три місяці.
- Встановіть належного відповідача. У тій же справі суд виявив критичну обставину: на бажану дату звільнення позивача вже офіційно виключили зі списків та перевели до іншої частини. Відповідач фізично втратив повноваження видати наказ.
- Оцініть межі втручання суду та підготуйте доказову базу. Відповідно до ст. 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Під час оцінки доказів за правилами ст. 90 КАС суди ретельно перевіряють сам текст контракту на наявність специфічних застережень. Проте пам'ятайте про ст. 245 КАС: суд рідко перебирає на себе функції командування. Найчастіше, як у справі 280/9125/25, суд лише визнає відмову протиправною та зобов'язує військову частину повторно розглянути рапорт з урахуванням правової оцінки.
Чи зможе касаційна інстанція найближчим часом уніфікувати підхід до «старих» контрактів, чи військові й надалі залежатимуть від регіональної практики конкретних окружних судів?