Військовий проти частини: чи дає закінчення контракту квиток додому

«Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, укладеним під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту». Ця цитата з судового рішення руйнує популярний міф про нескінченну службу для тих, хто підписав строкові документи вже після початку повномасштабного вторгнення.

Головна правова позиція

У справі 280/4765/26 Запорізький окружний адміністративний суд розглянув типовий конфлікт. Позивач уклав контракт навесні 2023 року. Строк вийшов, він подав рапорт на звільнення.

Позиція бійця зводилась до простого факту: контракт закінчився, бажання продовжувати службу немає. Контраргумент військової частини базувався на тому, що законодавчі зміни нібито не мають зворотної дії в часі для старих контрактів, а сам рапорт отримав резолюцію «Не погоджено».

Як суд зважив ці доводи? Судді вказали, що відмітка командира не є управлінським рішенням. За правилами ст. 2 КАС, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти обґрунтовано. Розв'язка: бездіяльність частини визнано протиправною, суд зобов'язав повторно розглянути рапорт. Стягнуто 0 грн, оскільки позивач звільнений від судового збору.

Порівняння з попередньою практикою

Часто командування намагається трактувати службу як таку, що триває «до кінця особливого періоду». У подібній справі 460/19005/25 військова частина відмовила медику у звільненні саме з цим аргументом. Суд його відхилив. Спеціальна норма профільного закону для «воєнних» контрактів має беззаперечний пріоритет.

Інша лінія захисту військових частин — порушення процедури подання рапорту.

Тут треба зупинитись. Суди послідовно наголошують: спосіб доставки документа не скасовує обов'язку прийняти вмотивоване рішення. Відповідно до ст. 77 КАС, тягар доказування правомірності своїх дій лежить саме на командуванні.

А що з апеляцією та статистикою?

У категорії подібних спорів (близько 1 тис. проваджень) маємо чіткі цифри. Відмовлено у 38% справ. Задоволено повністю 32%. Задоволено частково 28%.

Знайомо? Більшість «часткових» рішень — це результат обережності судів. У справі 400/12479/25 суд визнав бездіяльність протиправною, але відмовився прямо зобов'язувати частину звільнити бійця. Судді посилаються на дискреційні повноваження командування. Суд не може видати наказ по стройовій частині замість командира (ст. 245 КАС).

Суди першої інстанції стають на бік бійця, якщо контракт «свіжий». Проте частини масово йдуть в апеляцію, затягуючи процес на місяці. Позитивна практика формується саме зараз, і вона на боці тих, хто підписував термінові умови під час війни.

Фінансові ризики для держави

Колеги, давайте подивимось на цифри. Кожен місяць незаконного утримання бійця на службі — це витрати бюджету на грошове забезпечення. У разі програшу в суді, частина ризикує отримати позови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Додайте сюди компенсацію витрат на правничу допомогу (в середньому 15-25 тис. грн за кейс). Для держави це вкрай неефективне використання коштів на утримання фахівця, який має законне право піти.

Практичні кроки

1. Верифікуйте дату. Переконайтеся, що контракт укладено саме після початку воєнного стану, інакше норма про закінчення строку не спрацює.
2. Фіксуйте «тишу». Командування часто просто ігнорує рапорти. Насправді важливо мати докази подання (поштовий опис або штамп вхідного номера), щоб у суді бити на протиправну бездіяльність.
3. Формулюйте вимоги правильно. Вимагайте не лише визнання бездіяльності, а й зобов'язання прийняти конкретне рішення про звільнення.
4. Перевірте підставу. Використовуйте спеціальну норму профільного закону, що регулює розірвання контрактів, укладених в умовах воєнного часу.

Залишається відкритим питання: як діяти адвокату, якщо після рішення суду про «зобов'язання розглянути рапорт» командир знову видає не наказ про звільнення, а чергову письмову відмову з нових надуманих підстав?