Перевірте дату реального виявлення порушення перед поверненням позову

До мене часто звертаються з питанням «з якого моменту рахувати строк на позов прокурора, якщо оскаржуваний наказ роками висів у відкритому реєстрі». Відповідь — з моменту, коли прокурор отримав об'єктивну можливість ідентифікувати конкретне порушення, а не просто побачив документ. Відповідно до ст. 122 КАС, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів держави.

Публічність реєстрів проти реального контролю

На перший погляд, залишення позову без розгляду через пропуск строку виглядає як технічна помилка, але насправді це пряма втрата контролю над державними активами. Спеціальний дозвіл на користування надрами — це актив, за яким стоїть рентна плата та потенційні санкції за незаконне видобування. У справі 560/5239/25 Касаційний адміністративний суд скасував ухвали попередніх інстанцій, які заблокували позов прокурора про скасування протоколу Державної комісії по запасах корисних копалин та спецдозволу Держгеонадр.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прокурор мав доступ до інформації через відкриті реєстри та матеріали кримінального провадження, розпочатого ще за чотири роки до позову. Проте Верховний Суд у постанові від 02.07.2026 визнав ці висновки передчасними (ст. 353 КАС). Колегія суддів наголосила, що протиправність рішень вимагала спеціального аналізу документів, які не були очевидними.

«Саме по собі посилання на наявність інформації у відкритому доступі або в матеріалах кримінального провадження не свідчить про обізнаність прокурора про порушення інтересів держави, якщо він не мав об’єктивної можливості виявити такі порушення раніше.»

Суди не дослідили, які саме документи витребовувалися в межах кримінального провадження та чи давали вони підстави для ідентифікації порушення. Справу було направлено для продовження розгляду.

Чому зміна судової практики не рятує строки

За позитивної динаміки задоволення адміністративних позовів загалом, саме «ресурсні» справи прокурорів найчастіше розбиваються об процесуальні фільтри. Парадокс у тому, що прокурори роками намагалися виправдати власну бездіяльність зміною правових позицій самого Верховного Суду.

У справах 240/25334/23 та 240/25181/23 прокурори оскаржували дозволи, видані ще вісім років тому. Вони стверджували, що до ухвалення прецедентної постанови ВС існувала правова невизначеність щодо їхнього права на самостійне звернення до суду. Позивачі вважали, що строк має обчислюватися саме з моменту зміни правозастосовчої практики.

Верховний Суд категорично відхилив ці аргументи (ст. 350 КАС). Інститут строків звернення спрямований на забезпечення юридичної визначеності. Зміна судової практики не є об'єктивною перешкодою, яка заважала звернутися до суду раніше. У справі 240/22190/23 суд додатково підкреслив, що зміна підходів лише вказує на час, коли прокурор вирішив почати діяти, а не на момент, коли він повинен був дізнатися про порушення.

Пасивність чи збір доказів: межа процесуальної недбалості

Інша поширена стратегія органів прокуратури — прив'язка початку перебігу строку до дати отримання останньої відповіді на запит від державного органу. У справі 340/8667/23 прокурор стверджував, що достеменно дізнався про видачу дозволу без аукціону лише після отримання листа від Держгеонадр.

Суд встановив, що обласна прокуратура ініціювала перевірку та отримувала копії оскаржуваних документів за два роки до подання позову. Оскільки прокуратура є єдиною системою, обізнаність обласного апарату покладає обов'язок на окружні підрозділи діяти оперативно. Тривале листування з метою збору доказів не є поважною причиною для пропуску процесуального строку та не зупиняє його перебіг (ст. 123 КАС).

Ставлю собі питання: чи не є надмірний формалізм судів у питанні строків зручним інструментом для легалізації сумнівних спецдозволів? У справі 400/1294/25 прокурор дізнався про відсутність документів на користування надрами 10.01.2025 з відповіді на свій запит. Проте відповідачі наполягали, що всі акти були публічними роками. Суд підтримав відповідачів, зазначивши, що направлення запитів лише свідчить про час вчинення активних дій. Це змінює оптику підготовки до процесу: недостатньо показати свіжу довідку, потрібно довести неможливість її отримання раніше.

Практичні кроки та процесуальні фільтри

Аналіз останніх рішень дозволяє виділити чіткі правила роботи зі строками у спорах щодо надрокористування:

1. Строки звернення: Для прокурора діє загальний строк (ст. 122 КАС), проте точка відліку тепер зміщена з дати публікації наказу Держгеонадр на дату, коли прокурор реально міг дізнатися про порушення (наприклад, за результатами запиту чи перевірки).
2. Процесуальна дія: Судам заборонено залишати позов без розгляду (ст. 240 КАС) лише на підставі того, що прокурор мав доступ до ЄРДР чи відкритих даних. Прокурор має довести поважність затримки через складність виявлення прихованих дефектів у протоколах ДКЗ.
3. Оскарження: Рішення у справі 560/5239/25 відкриває шлях до реанімації справ, які раніше масово поверталися, де суди формально рахували строки від старих дат видачі дозволів.

Касаційна інстанція чітко розмежувала формальну доступність інформації та фактичну можливість держави виявити порушення у складних процедурах надрокористування. Натомість суди продовжують жорстко припиняти спроби виправдати процесуальну бездіяльність зміною судової практики або затяжним збором довідок.