«Оскільки договір було розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили 09 червня 2025 року, зобов'язання сторін припинилися саме з цього моменту, а не з дати первинного звернення позивача у квітні 2024 року».
У справа №461/5478/25 клієнтка оплатила 37250 грн за мовний онлайн-курс, а за п'ять днів надіслала вимогу повернути гроші. Виконавець промовчав, тому договір довелося розривати через суд, який стягнув залишок коштів. Після фактичної виплати 21.06.2025 позивачка подала новий позов на 154281,92 грн інфляційних та неустойки за весь час розгляду першого спору.
Судовий порядок змінює період нарахувань
Львівський апеляційний суд відмовив у стягненні цих 154 тисяч. Головна пастка ховається у способі припинення відносин. Якщо сторони не підписали угоду про розірвання, діє ч. 3 ст. 653 ЦКУ. Зобов'язання зникають лише в день набрання чинності судовим рішенням — у цій ситуації це відбулося 09.06.2025. До цієї дати договір формально діяв (ст. 526 ЦКУ), тому підстав для штрафних санкцій за прострочення повернення грошей просто не існувало.
Як рахувати санкції за освітніми спорами
Рахувати санкції доведеться інакше, ніж при звичайному боргу. Завдання адвоката тут — одразу пояснити замовнику марність очікувань захмарної пені за період судів. Послідовність розрахунку така:
- Перевірити дату набрання чинності рішенням про розірвання (тут — 09.06.2025).
- Зафіксувати дату фактичного зарахування коштів на рахунок (тут — 21.06.2025).
- Нараховувати інфляційні втрати виключно за цей короткий проміжок між двома датами.
Формуйте позовні вимоги лише за період після набрання чинності рішенням про розірвання, щоб не платити зайвий судовий збір за завідомо програшні суми.