11.08.2026 Рівненський апеляційний суд у справі №562/3576/25 залишив у силі стягнення 23 963,20 грн боргу за електронним кредитом. Суд першої інстанції задовольнив позов фінансової компанії, попри категоричні твердження відповідачки про те, що номер телефону для отримання смс-коду та банківська картка для зарахування коштів їй не належать.
OTP-ідентифікатор та верифікація картки на 23,96 тис. грн
Стратегія захисту портфеля NPL починається з правильної оцінки електронних доказів. У справі №562/3576/25 представник відповідача намагався довести неукладеність кредитного договору №00-9981163 на суму 8 000 грн, заявляючи клопотання про витребування додаткових доказів з АТ «ПУМБ». Апеляційний суд відхилив це клопотання, вказавши, що аналогічні документи вже були досліджені судом першої інстанції, а нових підстав для їх подання за правилами ст. 367 ЦПК не наведено. Суд підтвердив, що ідентифікація особи належним чином доводиться довідкою про надсилання СМС-повідомлення на фінансовий номер та довідкою банку про відкриття карткового рахунку. Відповідно до ст. 205 ЦК та ст. 207 ЦК, підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до письмової форми правочину.
Фіксація належності смс-коду та платіжної картки забезпечує стягнення проблемної заборгованості у переважній більшості судових спорів без необхідності формування додаткових резервів під безнадійні активи. Аналіз вибірки з близько 310 000 справ категорії кредитних спорів підтверджує цей тренд. Суди ухвалюють рішення про повне задоволення вимог кредиторів у 51% справ (близько 159 000 рішень), а часткове задоволення фіксується у 40% випадків (близько 125 000 рішень). Відмови у позовах становлять лише 7% (близько 24 000 справ), тоді як закриття проваджень або повернення заяв є статистичною похибкою. Практика свідчить про стабільний результат повернення коштів кредиторами у 91% випадків, що підтверджує повне визнання судами стандартів електронного кредитування за умови належного документального оформлення.
| Параметр | Попередня практика | Актуальна позиція суду | Операційний результат |
|---|---|---|---|
| Електронний підпис (OTP) | Формальне оскарження позичальником факту підписання договору ставило під сумнів дійсність правочину. | Введення одноразового ідентифікатора презюмує волевиявлення сторони за наявності логів транзакції оператора зв'язку. | Зниження витрат на експертизи та скорочення строку судового стягнення боргу. |
| Верифікація рахунку | Необхідність складного доказування належності карткового рахунку саме конкретній фізичній особі. | Перерахування кредитних коштів на верифіковану банківську картку є належним фактом виконання зобов'язань кредитором. | Гарантований захист вимог кредитора на суми від 10,00 тис. грн до 35,68 тис. грн. |
Підготовка до судового стягнення вимагає чіткої послідовності дій юрисконсульта. Спершу необхідно зафіксувати укладення кредитного договору онлайн через SMS-ідентифікатор, перевірити перерахування коштів позичальнику та задокументувати подальше невиконання зобов'язань з повернення 23,96 тис. грн. Наступним кроком у суді першої інстанції є подання електронних доказів укладення правочину, що дозволяє отримати рішення про стягнення боргу та судового збору. Під час апеляційного оскарження, коли позичальник заявляє про неотримання смс-коду та неналежність платіжної картки, намагаючись визнати договір неукладеним, стратегія захисту має спиратися на фінальний висновок апеляційного суду: наявність комбінації логів відправки OTP та фінансової транзакції на картку утворює неспростовну презумпцію укладення електронного договору.
Конклюдентні дії та перехід права вимоги за ст. 512 ЦК
Оптимізація капітальних витрат на претензійну роботу залежить від правильної кваліфікації дій боржника. У справі №569/26194/25 кредитор заявив до стягнення 35 677,50 грн, з яких 15 000 грн становило тіло кредиту. Суд першої інстанції задовольнив позов частково на суму 33 427,50 грн, визнавши нікчемною умову договору щодо комісії за надання кредиту в розмірі 2 250 грн. Ці кошти суд зарахував у рахунок погашення боргу. Апеляційний суд залишив рішення в силі, відхиливши аргументи відповідача про відсутність технічних логів та надмірність процентної ставки (понад 356% річних). Вирішальним фактом стало те, що боржник раніше здійснив часткові платежі на загальну суму 12 600 грн. Згідно зі ст. 526 ЦК та ст. 629 ЦК, особа, яка прийняла виконання та частково сплачувала заборгованість, конклюдентно визнає дійсність зобов'язань і не може посилатися на неукладеність угоди виключно з формальних міркувань.
Структурування доказової бази при відступленні права вимоги вимагає підтвердження всього ланцюга договорів факторингу. Рішення у справі №562/1104/26 ілюструє безпроблемне стягнення 20 622,27 грн новим кредитором. Позивач довів, що набув право вимоги на підставі договору факторингу та реєстру боржників відповідно до ст. 512 ЦК. Боржник у судове засідання не з'явився, але подав заяву про повне визнання позовних вимог. Суд підтвердив належне укладення первісного електронного договору на суму 12 200 грн та правомірність нарахування 3 603,27 грн відсотків і 6 100,00 грн процентів за понадстрокове користування. Визнання позову відповідачем усуває необхідність додаткового доказування факту перерахування коштів, забезпечуючи швидке отримання виконавчого документа.
| Ризик | Ймовірність | Пом'якшення |
|---|---|---|
| Заперечення факту отримання коштів на суму понад 20,00 тис. грн через неідентифіковані платіжні інструменти. | Середня (до 7% відмов у позовах) | Інтеграція протоколів Cardholder Verification Method (CVM) у білінгову систему кредитора перед акцептом оферти. |
| Урізання нарахованих відсотків судом першої інстанції (середній розмір спорів — 35,00 тис. грн). | Висока (40% часткових задоволень) | Коригування структури нарахувань із перенесенням акценту на тіло кредиту замість штрафних санкцій. |
| Блокування стягнення портфелів обсягом від 1,00 млн грн через дефекти електронних доказів. | Низька (<1% закритих/повернутих справ) | Автоматичне формування судового пакета з виписками емітента картки та витягами шлюзу SMS-розсилок. |
Строк кредитування 300 днів та платіжні сервіси LiqPay
Мінімізація резервів під кредитні збитки досягається через правильне формулювання строку дії договору та використання верифікованих платіжних шлюзів. У справі №569/21617/25 суд першої інстанції помилково порахував строк дії договору та зменшив розмір процентів до 23 814,12 грн. Апеляційний суд скасував це рішення, стягнувши заявлені 50 000,00 грн (10 000,00 грн тіла кредиту та 40 000,00 грн процентів). Суд встановив, що сторони вільно погодили строк кредитування у 300 днів зі ставкою 1,5% на день. Нараховані проценти є платою за правомірне користування коштами за ст. 1048 ЦК, а не штрафними санкціями за порушення зобов'язання (ст. 610 ЦК). Оскільки строк нарахування не перевищував погоджених 300 днів, підстав для зменшення заборгованості не було.
Використання сторонніх платіжних сервісів не послаблює позицію кредитора, якщо транзакція підтверджується довідкою фінансової установи. Постанова у справі №570/5088/25 закріплює стягнення 82 836,00 грн боргу за договором, де кошти перераховувалися через сервіс LiqPay. Відповідачка стверджувала про відсутність первинних банківських документів та непроходження верифікації через BankID. Апеляційний суд відхилив ці доводи, вказавши, що надання кредитних коштів підтверджено довідкою фінансової установи та повідомленням банку-партнера, а відповідач не надала доказів на спростування розрахунку. Тотожну позицію застосовано у справі №570/1286/25, де суд підтвердив стягнення 45 523,44 грн за договором, укладеним через платіжний сервіс «Вей Фор Пей». Суд зазначив, що 16-денний період був лише орієнтовним строком повернення, тому нарахування процентів у межах річного строку дії договору за ст. 1054 ЦК є абсолютно правомірним.
Подання позову без попередньої інтеграції протоколів верифікації та автоматизованого вивантаження логів транзакцій призведе до відмови у стягненні десятків тисяч гривень заборгованості та безповоротної втрати сплаченого судового збору за ст. 141 ЦПК.