Якщо лист ДПС повернувся з пошти — то борг стягнуть автоматично

01.06.2026 Київський окружний адміністративний суд постановив стягнути 35 134 758,49 грн з банківських рахунків ФГ «АГРОЛАЙФЗЕРНО» у справі 320/8207/26. Борг виник через неоскаржене податкове повідомлення-рішення від 08.08.2025, а податкова вимога повернулася до ДПС із відміткою пошти про закінчення терміну зберігання.

На перший погляд, процедура примусового стягнення податків у судовому порядку залишає платнику широкий простір для маневру та захисту своїх активів. Проте детальний розгляд справи ФГ «АГРОЛАЙФЗЕРНО» показує, що правове вікно для ефективного спростування претензій держави зачиняється набагато раніше — у момент завершення строку оскарження первинного документа. Головне управління ДПС у м. Києві нарахувало підприємству понад 35 мільйонів гривень боргу за рішенням форми «С». Підприємство цей документ проігнорувало, не ініціювавши ані адміністративного, ані судового оскарження. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПКУ, сума автоматично набула статусу узгодженої, перетворившись із ймовірного нарахування на безспірний податковий борг.

Адвокату, який вступає у справу на етапі стягнення, марно будувати лінію захисту навколо неправомірності самих нарахувань або помилок інспекторів під час перевірки. Суд прямо констатує у своєму рішенні: питання правомірності нарахування податкового повідомлення-рішення не є предметом цього спору. Захист має змістити фокус виключно на процесуальні дії контролюючого органу. Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, податкова служба має право звертатися до суду з позовом про стягнення, але реалізація цього права можлива лише після суворого дотримання процедури досудового врегулювання.

Відмітка пошти про термін зберігання як підстава для стягнення 35 млн грн

Наступний критичний етап, який визначає долю судового процесу — це направлення податкової вимоги. У справі ФГ «АГРОЛАЙФЗЕРНО» вимога №0023722-1302-2615 від 28.10.2025 була направлена на офіційну податкову адресу відповідача, проте повернулася до податкового органу не врученою. Парадокс у тому, що фізична відсутність документа у керівника підприємства працює виключно проти нього, створюючи ідеальну доказову базу для ДПС. Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПКУ, повернуте поштове відправлення з відміткою поштаря про закінчення терміну зберігання вважається врученим належним чином.

Цей самий жорсткий принцип Київський окружний адміністративний суд застосував у справі 320/15272/25 щодо ТОВ «Радар ВС». Податковий орган сформував та надіслав вимогу №0098846-1303-2653 ще 13.12.2021 року. Конверт повернувся назад, але ця формальна дія дозволила ДПС у 26.05.2026 році безперешкодно стягнути 191 309,03 грн боргу з податку на додану вартість за новими рішеннями 2023–2024 років (форми «ПС», «Н», «Ш»). Ризик неотримання офіційної кореспонденції за зареєстрованим місцезнаходженням повністю несе бізнес, і суди не приймають аргументи про фактичне незнаходження компанії за адресою.

Ось послідовність дій, яка призводить до неминучого блокування банківських рахунків:

1. Податкова виносить рішення. Платник не оскаржує його протягом встановленого законом строку, через що сума стає безспірною.
2. ДПС надсилає податкову вимогу. Платник не забирає її з відділення зв'язку.
3. Контролюючий орган подає позов про стягнення на підставі п. 95.1 ст. 95 ПКУ. На цій стадії суд перевіряє лише наявність боргу в інтегрованій картці платника та наявність поштового чека у матеріалах справи.
4. Суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки відповідач втратив можливість оскаржити першоджерело фінансових санкцій.

Стягнення мита з ПП 'ЗАХІДТОРГКОМПЛЕКТБУД' та податку на прибуток з ДП 'Агролайт'

Формальний підхід до оцінки доказів застосовується судами незалежно від розміру боргу чи виду обов'язкового платежу. Змінює оптику порівняння різних рішень: суди однаково задовольняють позови як на десятки мільйонів, так і на кілька тисяч гривень, якщо податкова демонструє дотримання паперової процедури.

У справі ДП 'Агролайт' понад 4 мільйони гривень із загальної суми стягнення становила нарахована пеня (ст. 129 ПКУ). Заборгованість виникла на підставі рішення №04482615140105 від 12.04.2019 року. Податкова вимога була вручена ще у жовтні 2018 року, а фінальне судове рішення про стягнення ухвалено лише наприкінці 2025 року. Відповідач не скористався правом на подання відзиву, що дозволило суду швидко задовольнити вимоги позивача та постановити стягнути кошти з усіх банківських рахунків підприємства.

Схожа ситуація спостерігається у справі ПП 'ЗАХІДТОРГКОМПЛЕКТБУД', де борг виник через несплату мита на транспортні засоби. Два рішення форми «Р» від 09.09.2020 року стали достатньою підставою для стягнення 20 631,35 грн основного платежу, штрафів та пені. Суд послався на ст. 67 Конституції України, вказавши, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Оскільки добровільного погашення не відбулося, суд визнав вимоги податкової служби повністю обґрунтованими.

Відсутність відзиву за ч. 6 ст. 162 КАСУ як вирок для активів

Аналіз наведених рішень виявляє спільну рису: у жодній зі справ відповідачі не брали активної участі у судовому процесі. У справі 320/56670/25 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надав відзив на позов про стягнення 564 735,33 грн різних податків, включаючи податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок та військовий збір. Заборгованість тягнулася ще з березня 2020 року, а податкова вимога датувалася 2017 роком. Суд розглянув справу за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Очікувано, що за повної відсутності заперечень та доказів добровільної оплати, рішення ухвалюється на користь державного бюджету.

Цікавою є процесуальна історія справи 640/37227/21 щодо ПП «ДЖІ ПІ С ПЕТ». Позов про стягнення 17 594,26 грн ПДВ був поданий ще у грудні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва. Після ліквідації ОАСК справа була передана до Київського окружного адміністративного суду, який ухвалив рішення лише 27.05.2026 року. Борг ґрунтувався на рішенні від 19.12.2017 року №0071761207, а податкова вимога форми «Ю» №36456-17 була надіслана 22.02.2018 року. Незважаючи на величезний розрив у часі між виникненням зобов'язання та судовим розглядом, суд підтвердив наявність заборгованості за даними інтегрованої картки платника.

Практичні кроки для захисту клієнта у подібних спорах вимагають від адвоката ретельного пошуку процесуальних дефектів у діях самої ДПС. Значна частина позовів у цій категорії завершується відмовами податківцям саме через їхні системні помилки у процедурі направлення вимог. Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ, вимога надсилається у разі, якщо платник не сплатив узгоджену суму. Але якщо податкова не зможе надати суду оригінали фіскальних чеків Укрпошти та описи вкладення, які підтверджують факт відправки саме вимоги, а не порожнього аркуша, позов підлягає відхиленню.

Варто також перевіряти розрахунок пені. Адвокат має право вимагати від ДПС детального контррозрахунку за кожним днем прострочення відповідно до ст. 129 ПКУ. Часто податківці допускають арифметичні помилки або нараховують пеню за періоди, коли діяли законодавчі мораторії на застосування штрафних санкцій. Якщо конверт з податковою вимогою не містить належних відміток поштового оператора, або якщо ДПС відправила лист на помилкову адресу, яка не збігається з даними ЄДР, це створює реальний шанс розвалити позицію позивача. Доведення факту неналежного повідомлення руйнує весь ланцюг доказів податкової служби та унеможливлює примусове стягнення навіть узгодженого боргу.

«Грошове зобов'язання платника податків, що обчислене контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, а у разі оскарження — у день закінчення процедури адміністративного або судового оскарження».

«Оскільки відповідач не сплатив борг добровільно, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для його примусового стягнення з рахунків платника».