Не платіть борг під час суду без заяви про закриття провадження

15.04.2025 — суд підтвердив стягнення 548 млн грн боргу у справі 910/3451/24. 27.01.2026 — апеляція змінила розподіл судового збору через часткову оплату у справі 910/6894/25. 04.06.2026 — ВС постановив стягнути 212 млн грн залишку та санкцій у справі 910/13257/24.

Оцінка судової практики у згаданих спорах вказує на суттєву зміну акцентів у стратегії захисту енергетичних компаній. Процесуальна поведінка відповідача під час розгляду справи стає вагомішим фактором, ніж первинні заперечення проти позову. Системна проблема полягає у розриві між фактичним рухом коштів та його процесуальним оформленням у засіданні. Компанії сплачують мільйонні борги, сподіваючись на лояльність суду, але програють процеси в частині акцесорних нарахувань через несвоєчасне подання відповідних заяв.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» vs компенсаторна природа ст. 625 ЦК

У справі 910/13257/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» звернулося до суду з позовом до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Загальна сума позову складала понад 260 млн грн. Відповідач просив відмовити у позові, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні через ланцюгову заборгованість на ринку електроенергії, а також просив зменшити розмір 3% річних, апелюючи до принципів розумності та справедливості.

Суд касаційної інстанції відхилив ці доводи. У постанові чітко вказано, що нарахування за ст. 625 ЦК є компенсаторним механізмом, а не штрафними санкціями. Відсутність коштів у відповідача через неплатежі інших учасників ринку не звільняє його від обов'язку сплатити борг (ст. 612 ЦК). Більше того, законодавчо встановлений розмір 3% річних не підлягає зменшенню судом, оскільки є мінімальною гарантією захисту майнового права кредитора. У підсумку було стягнуто 212 364 568,68 грн основного боргу, 1 064 663,01 грн 3% річних та 2 960 448,90 грн інфляційних втрат.

У моїй практиці такі ситуації виникають регулярно, коли відповідач здійснює платіж без чіткого зазначення періоду погашення, що дає позивачу легальну можливість зарахувати кошти за найдавнішим боргом і продовжити нарахування санкцій на «свіжу» заборгованість. Аналогічний жорсткий підхід до виконання зобов'язань застосовано у справі 910/3451/24. ДП «Гарантований покупець» стягнуло з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 548 194 329,33 грн заборгованості за тим самим «зеленим» тарифом. Суд підтвердив, що фінансові труднощі, спричинені воєнним станом та дефіцитом коштів у системного оператора, не визнаються достатніми для звільнення від відповідальності за ст. 526 ЦК.

Аналіз 183 699 проваджень у категорії справ щодо поставки та енергетичних послуг показує стійку тенденцію: 69% позовів задовольняються повністю, тоді як лише 1% справ закривається у зв'язку з добровільним погашенням боргу. Відповідачі рідко використовують механізм оперативного судового врегулювання, воліючи доводити справу до фінального рішення, що збільшує їхні фінансові втрати на 11% переважно за рахунок стягнення інфляційних втрат та річних відсотків.

Закриття провадження за ст. 231 ГПК та пастка судових витрат

Процесуальна недбалість при погашенні боргу коштує дорого. У справі 905/143/23 ПрАТ «НЕК «Укренерго» вимагало від ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» сплатити основний борг у розмірі 1 952 327,24 грн за послуги з передачі електричної енергії, а також інфляційні втрати та 3% річних. Під час судового розгляду відповідач декількома платежами повністю погасив основну заборгованість. Суд закрив провадження в цій частині на підставі ст. 231 ГПК, проте повністю задовольнив вимоги щодо санкцій.

«Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо воно відбулося після пред'явлення позову».

Скажу прямо: стратегія «платимо, коли можемо» без синхронізації з процесуальним календарем суду є фінансово самогубною для великих підприємств. Коли відповідач частково гасить борг, але не забезпечує негайне коригування позовних вимог через клопотання про закриття провадження, він залишає судді простір для дискреції, яка часто виявляється не на користь боржника.

Цей механізм детально розкрито у справі 910/6894/25. ПрАТ «НЕК «Укренерго» позивалося до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 84 350 277,84 грн за договором про врегулювання небалансів. Відповідач добровільно сплатив 69 983 423,39 грн після відкриття провадження. Суд першої інстанції закрив провадження в цій частині, але помилково поклав витрати зі сплати судового збору в повному обсязі (847 840 грн) на відповідача. Лише апеляційний суд виправив ситуацію, вказавши, що відповідно до законодавства про судовий збір, у разі закриття провадження через відсутність предмета спору збір має повертатися позивачу з державного бюджету. Суму до стягнення з відповідача було зменшено до 172 402,25 грн. Якби юристи ДП «Гарантований покупець» не подали апеляцію, підприємство втратило б понад півмільйона гривень на рівному місці.

Окремо варто звернути увагу на спроби відповідачів отримати відстрочку виконання рішення. У згаданій справі 905/143/23 суд визнав участь ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» у відновленні зруйнованих енергооб'єктів винятковою обставиною, але надав відстрочку за ст. 331 ГПК лише на 4 місяці замість заявлених 12. А от у справі 904/3443/24 суд взагалі відмовив у наданні відстрочки на 12 місяців через відсутність доказів винятковості обставин, стягнувши з відповідача 157 355,77 грн інфляційних втрат та 41 961,42 грн 3% річних після того, як основний борг (919 343,75 грн) був сплачений у процесі розгляду.

Акти коригування небалансів та межі повноважень касації

Ще одна зона ризику — зміна розміру позовних вимог та робота з первинною документацією. У справі 905/4/22 ПрАТ «НЕК «Укренерго» намагалося стягнути з ДП «Селидіввугілля» заборгованість за небаланси. Позивач подав заяву про збільшення вимог до 200 236 619,86 грн, включивши туди нові штрафні санкції (пеню, штраф). Проте суди встановили, що сторони підписали акти коригування, які зменшили суму боргу на 7 340 375,35 грн.

Суд задовольнив вимогу про стягнення основного боргу лише частково (173 912 276,32 грн). Вимоги про стягнення пені та штрафів були залишені без розгляду. Мотивація суду зводилася до того, що заявлення вимог про стягнення нових санкцій є фактично поданням нових позовних вимог, що вимагає дотримання правил об'єднання позовів за загальними положеннями процесуального законодавства. Верховний Суд підтримав ці висновки, наголосивши, що касаційна інстанція діє в межах ст. 300 ГПК і не може переоцінювати докази (акти коригування) або встановлювати нові обставини.

За довгу кар'єру я неодноразово спостерігав, як формальний підхід до платіжних доручень під час судового розгляду нівелював усі зусилля адвокатів щодо зменшення розміру пені чи штрафу. Основний конфлікт підходів у таких спорах полягає у тому, чи вважати часткове погашення боргу визнанням усього боргу (що перериває строк позовної давності), чи лише технічною дією. В енергетичних спорах це критично, оскільки борги часто накопичуються роками, і один необережний платіж може «реанімувати» безнадійну заборгованість за попередні періоди.

Переконаний, що ключовим ризиком тут є втрата контролю над математичною моделлю спору. Щоб уникнути подвійного стягнення та захистити інтереси компанії, необхідно впровадити чіткий алгоритм роботи з проблемною заборгованістю на стадії судового розгляду:

1. Ефективна стратегія захисту в енергетичних спорах зміщується від заперечення факту заборгованості до управління моментом припинення зобов’язання.
2. Часткове погашення боргу під час процесу не лише закриває провадження в частині, а й докорінно змінює базу розрахунку акцесорних вимог.
3. Ігнорування позиції Верховного Суду щодо моменту припинення грошового зобов’язання неминуче призводить до подвійного стягнення або некоректного нарахування інфляційних втрат.
4. Кожна доба затримки у подачі заяви про закриття провадження за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК збільшує суму судових витрат, які ляжуть на відповідача.
5. Необхідна повна синхронізація бухгалтерії та юридичного департаменту для правильного оформлення призначення платежу.

Ця позиція формує новий підхід до управління фінансовими ризиками у господарському процесі, де своєчасна подача процесуального документа важить не менше, ніж обґрунтована правова позиція щодо суті спору. Відповідач має керувати процесом погашення боргу так само ретельно, як і підготовкою відзиву на позов.