Сторони господарського процесу часто переконані, що наявність зареєстрованого електронного кабінету автоматично позбавляє їх права на паперове листування із судом, проте касаційна інстанція чітко розмежовує обов'язок реєстрації та свободу вибору способу комунікації. Це підтверджує ч. 8 ст. 6 ГПК України, тлумачення якої Верховний Суд навів у справі №915/460/26. За останні роки касаційний перегляд господарських спорів зосередився на якості первинної фіксації доказів, де найменша прогалина в актах приймання чи поштових квитанціях руйнує лінію захисту ще до початку розгляду по суті.
| Справа | Суть спору | Результат перегляду | Ключова норма |
|---|---|---|---|
| справа № 914/1808/24 | Стягнення 1 546 608,00 грн передоплати за дефектний оцинкований профіль | Стягнуто кошти та 309 321,60 грн штрафу через недоведеність вини покупця | ч. 2 ст. 679 ЦК України |
| справа №915/460/26 | Повернення позову на 234 125,71 грн через нібито пропуск строку на усунення недоліків | Скасовано ухвалу про повернення, визнано право на відправку документів поштою | ч. 7 ст. 116 ГПК України |
| справа № 927/478/25 | Позов прокурора про недійсність додаткової угоди та стягнення штрафів | Відмовлено прокурору, підтверджено правомірність зміни строків поставки | п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» |
Дефекти оцинкованого профілю та презумпція вини постачальника
У спорах щодо якості поставленої продукції ключовим фактором стає не сам факт наявності дефекту, а момент його виникнення та розподіл обов'язку доказування між сторонами контракту. У справі № 914/1808/24 АТ «Запорізький завод феросплавів» звернулося з позовом до ТОВ «Алмет» про стягнення 1 546 608,00 грн попередньої оплати за договором поставки оцинкованого профілю та 309 321,60 грн штрафу. Товар було поставлено за додатковою угодою від серпня 2022 року, причому сторони погодили безпрецедентно тривалий гарантійний строк — 10 років. У листопаді 2023 року під час монтажу покупець виявив дефекти цинкового покриття, що стало підставою для ініціювання судового провадження.
Оцінюючи такі контракти через призму багаторічного розгляду господарських спорів, бачу системний прорахунок: постачальники погоджують тривалі гарантійні терміни згідно зі ст. 675 та ст. 676 ЦК України, але не впроваджують механізмів контролю за умовами зберігання продукції на об'єктах контрагента. Суд у справі № 914/1808/24 зазначив, що у разі виявлення дефектів товару протягом установленого договором гарантійного строку діє презумпція вини продавця. Відповідно до ч. 2 ст. 679 ЦК України, саме на постачальника покладається тягар доведення того факту, що недоліки виникли після передання товару покупцеві виключно внаслідок порушення останнім правил експлуатації або зберігання.
Відповідач у цьому процесі не зміг надати належних доказів порушення умов зберігання з боку заводу. Натомість позивач підсилив свою позицію висновком судової експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка підтвердила виробничий характер корозії — невідповідність маси цинкового покриття встановленим стандартам. Господарський суд Львівської області рішенням від 19.12.2025 стягнув заявлені суми передоплати та штрафу в повному обсязі, і цей висновок про недоведеність вини продавця Західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 18.05.2026 у справі № 914/1808/24. Верховний Суд постановою від 25.08.2026 підтвердив правомірність застосування ч. 2 ст. 678 та ст. 712 ЦК України, які надають покупцеві право на односторонню відмову від договору та повернення коштів у разі істотного порушення вимог щодо якості.
Для сторони захисту, яка представляє інтереси постачальника, ігнорування висновків щодо презумпції вини за ч. 2 ст. 679 ЦК України є критичною помилкою. За відсутності актів фіксації умов зберігання на складі покупця або проміжних оглядів продукції, суд відхилить заперечення продавця. Стратегія захисту має будуватися на своєчасному ініціюванні зустрічних експертиз (ст. 98, ст. 104 ГПК України) та збиранні доказів зовнішнього впливу на товар після підписання видаткових накладних.
Електронний кабінет виправної колонії проти паперової пошти
Процесуальні строки часто стають інструментом формального відсіювання позовів, особливо коли суди першої інстанції намагаються оптимізувати навантаження за рахунок жорсткого трактування норм про електронне судочинство. У справі №915/460/26 Державна установа «Білоцерківська виправна колонія (№35)» подала позов проти ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 234 125,71 грн. Ухвалою від 28.04.2026 суд залишив позов без руху, встановивши 10-денний строк на усунення недоліків.
Хронологія подій у цій справі вимагає детального аналізу. Документ було доставлено до електронного кабінету позивача 29.04.2026. Позивач відправив заяву про усунення недоліків паперовим поштовим зв'язком 07.05.2026, тобто в межах строку, що закінчувався 11.05.2026. Проте через нормативні терміни пересилання кореспонденція фізично потрапила до суду лише 15.05.2026. Суд першої інстанції ухвалою від 14.05.2026 повернув позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, мотивуючи це тим, що станом на дату постановлення ухвали витребувані документи не надійшли.
Поспіх першої інстанції із застосуванням наслідків залишення позову без руху часто обертається скасуванням ухвали, адже процесуальний закон не вимагає від сторони дублювати поштове відправлення електронним повідомленням. Апеляційний суд скасував ухвалу про повернення, і Верховний Суд підтримав цю позицію на підставі п. 1 ч. 1 ст. 308 та ст. 309 ГПК України. Колегія суддів Касаційного господарського суду у справі №915/460/26 констатувала, що наявність зареєстрованого електронного кабінету відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України не скасовує і не обмежує законне право учасника процесу обрати паперову форму листування через оператора поштового зв'язку.
За правилами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо заяву або інші документи здано на пошту до його закінчення. Суд першої інстанції діяв передчасно, оскільки не врахував нормативних строків пересилання поштових відправлень. Для адвоката цей прецедент формує чіткий порядок дій: фіксувати дату доставки судового акта в електронний кабінет, здавати матеріали до відділення зв'язку до спливу останнього дня строку та обов'язково зберігати фіскальний чек із описом вкладення. Якщо суд першої інстанції постановляє ухвалу про повернення позову до отримання пошти, така ухвала підлягає безумовному скасуванню в апеляційному порядку з посиланням на висновки у справі №915/460/26.
Мобілізація працівників ФОП як підстава для зміни строків закупівлі
Втручання органів прокуратури у договірні відносини у сфері публічних закупівель зазвичай супроводжується вимогами про визнання недійсними додаткових угод та стягненням штрафних санкцій за порушення первинних строків виконання зобов'язань. У справі № 927/478/25 Ніжинська окружна прокуратура звернулася в інтересах Лосинівської селищної ради з позовом до ФОП Омельченка Р.О. про визнання недійсною додаткової угоди від 24.10.2024 № 1 до договору поставки від 25.07.2024 № 1, а також про стягнення 21 360,77 грн пені і 18 120,96 грн штрафу.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 30.09.2025 позов задовольнив, підтримавши позицію прокурора щодо безпідставної зміни істотних умов договору. Однак Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.05.2026 це рішення скасував та повністю відмовив у позові, встановивши доведеність об'єктивних підстав для зміни строку виконання зобов'язання.
Коли прокурор вступає у справу з вимогою про недійсність правочину, захист має будуватися не на абстрактній справедливості, а на жорсткій хронології первинних документів, складених до підписання спірної угоди. Суд апеляційної інстанції встановив наявність документально підтверджених об'єктивних обставин — аномальної спеки та мобілізації працівників підприємця-постачальника. Ці факти стали легітимною підставою для продовження строку поставки за взаємною згодою сторін відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд у справі № 927/478/25 залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення. Касаційна інстанція зазначила, що зміна істотних умов договору здійснена в межах спеціальних норм законодавства про публічні закупівлі, зобов'язання виконані в повному обсязі, а негативних наслідків для держави не настало. Це повністю спростовує наявність підстав для визнання правочину недійсним за ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст. 20 ГК України. Оскільки додаткова угода визнана дійсною, вимоги про стягнення штрафу та пені втратили правове підґрунтя.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на межі касаційного перегляду. Аргументи прокурора фактично зводилися до вимоги переоцінити докази наявності об'єктивних обставин, що згідно зі ст. 300 ГПК України перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Для юристів, які супроводжують державні контракти, ця постанова закріплює обов'язковий стандарт поведінки: у разі виникнення затримок необхідно формувати пакет доказів до моменту спливу первинного строку. До такого пакета мають входити офіційні довідки уповноважених органів щодо погодних умов, мобілізаційні розпорядження стосовно співробітників, мотивоване письмове звернення до замовника та протокол узгодження підстав для застосування п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Підсумовуючи проаналізовані правові позиції, бачимо чітке закріплення доктрини пріоритету належно оформлених первинних доказів над формальними припущеннями сторін. Верховний Суд у справі № 914/1808/24 остаточно поклав ризик недоведеності умов зберігання на постачальника за ст. 679 ЦК України, позбавивши сенсу голослівні посилання на вину покупця. Водночас практика захищає учасників процесу від надмірного процесуального формалізму судів нижчих інстанцій, зберігаючи дію ч. 7 ст. 116 ГПК України щодо поштових відправлень незалежно від функціонування електронних підсистем. Загальна статистика цієї категорії справ показує, що у 2024 році з 12750 рішень ВС задоволено 45%, а торік із 11081 рішень — 50%, що підтверджує стабільність підходів касаційної інстанції до оцінки доказів і вимагає від адвокатів бездоганної документальної дисципліни на етапі досудового врегулювання та подання перших заяв по суті спору.