Борг за електроенергію vs статус захищеного споживача: хто платить за втрати

Зі 178 445 справ у категорії постачання 69% завершуються задоволенням позову, проте у спорах про передачу енергії фінальна сума часто зменшується через воєнні обмеження.

Чому суд покладає тягар доказування обсягів на позивача?

У рішенні від 20.05.2026 у справі 905/793/25 ПрАТ «НЕК «Укренерго» вимагало від ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» стягнути понад 8,2 млн грн. Позивач обґрунтовував вимоги неналежним виконанням договору за серпень-жовтень 2024 року та березень 2025 року. Позиція монополіста зазвичай проста. Є публічний договір, отже, є обов'язок платити.

Перевіряла двічі, але суд повністю відмовив у позові. Причина криється у правилах розподілу тягаря доказування. Захист успішно використав слабке місце позову — відсутність первинних документів. Позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявлених вимог. Згідно зі статистикою, 16% справ у цій категорії завершуються повною відмовою. Зазвичай це відбувається саме через недоведеність обсягів або помилки в договорах.

Аналогічна ситуація виникла у справі 905/14/26. Там предмет спору складав 42,1 млн грн за договором про врегулювання небалансів. Суд також відмовив у задоволенні позову повністю через недоведеність обсягів належними доказами. У таких випадках судові витрати покладаються виключно на позивача (ст. 129 ГПК).

Натомість, якщо позивач готує доказову базу належним чином, результат змінюється. У справі 905/1222/25 суд стягнув 30 млн грн боргу. Там позивач надав рахунки-фактури, акти купівлі-продажу та дані системи електронного документообігу АСКОД. Відповідач не подав відзиву. Суд задовольнив вимоги на підставі ст. 526 ЦК.

Захищені споживачі: чиї це технологічні втрати?

Тут виникає питання, як діяти оператору системи розподілу, якщо він фізично та юридично не може відключити боржника. У справі 905/356/25 позивач нарахував 118,4 млн грн боргу. До цієї суми він включив як втрати відповідача обсяги споживання КП «Компанія «Вода Донбасу» та ДП «Добропіллявугілля-видобуток».

Захист побудував потужний контраргумент. По-перше, позивач неправомірно виключив водоканал з системи управління ринком (MMS). По-друге, відключення державного вугільного підприємства неможливе через присутність на об'єктах осіб, задіяних в обороні України. Суд підтримав цю позицію. За наявності законодавчої заборони на припинення електропостачання, обсяги споживання таких суб'єктів не можуть вважатися втратами оператора системи розподілу.

Суди нагадують базовий принцип:

«Обов`язок з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії виникає у споживача (учасника ринку) в силу закону та умов типового договору приєднання, затвердженого Регулятором».

Проте цей обов'язок діє лише в межах правомірно нарахованих обсягів (ст. 193 ГК). У справі 905/953/25 суд також погодився з аргументами відповідача. Обсяги захищених споживачів були виключені з розрахунку. До участі у таких справах часто залучають третіх осіб. Наприклад, ДП «Укрінтеренерго» виступає як постачальник «останньої надії». Відповідальність за їхніх споживачів позивач також намагається перекласти на оператора системи розподілу. Проте суди послідовно блокують такий підхід.

Як суди рахують санкції та акти коригування?

Позивачі майже завжди додають до основного боргу інфляційні втрати та 3% річних (ст. 625 ЦК). Здається нелогічним, але за одну й ту саму енергію можна отримати різні рішення. Все залежить від того, як позивач працює з актами коригування. У справах про небаланси суди значно суворіші до доказової бази.

У тій же справі 905/953/25 позивач вимагав майже 19,6 млн грн основного боргу. Але захист вказав на неврахування акту коригування за травень 2025 року з від'ємним значенням. Суд визнав ці зауваження обґрунтованими. Суму стягнення було зменшено до 15,4 млн грн.

Крім того, розрахунок 3% річних був визнаний частково помилковим. Позивач неправильно визначив початкові дати прострочення та не врахував вихідні дні. Чесно кажучи, суди дуже прискіпливо дивляться на періоди нарахування санкцій під час дії воєнного стану. Близько 11% справ у цій категорії завершуються частковим задоволенням позову. Найчастіше це стається саме через коригування штрафних санкцій.

Спроби захисту піти у наступ через зустрічні позови працюють гірше. У справі 905/701/25 відповідач вимагав зобов'язати позивача вчинити дії щодо коригування обсягів послуг. Суд відхилив ці вимоги повністю. Правових підстав для примусового зобов'язання в такий спосіб не встановлено. Захищатися від позову набагато ефективніше, ніж намагатися змусити монополіста змінити дані обліку через суд.

План дій для захисту

1. Звірка обсягів: Перевірте, чи підписані акти приймання-передачі послуг без зауважень, оскільки це головний доказ реальності боргу.
2. Аналіз договору: Визначте, чи є договір публічним договором приєднання, адже це спрощує доведення факту укладення угоди.
3. Перевірка розрахунку санкцій: Перерахуйте дати початку прострочення. Позивачі часто ігнорують вихідні дні та від'ємні акти коригування.
4. Контроль контрзаходів: Оцініть доцільність подання зустрічного позову про визнання актів недійсними. Якщо обсяги енергії в системі викликають сумніви, краще будувати захист на запереченнях до первісного позову.

Ігноруючи детальний аналіз первинних актів та статус кінцевих споживачів, ви ризикуєте сплатити мільйонні борги за електроенергію, яку фактично спожили захищені державні підприємства.