Вдова проти Міноборони: 15 мільйонів за смерть від хвороби чи виплата по-старому

Комісія Міністерства оборони призначила сім'ї померлого військовослужбовця допомогу в розмірі 1 860 750 гривень, відмовивши у виплаті 15 мільйонів. У серпні 2022 року чоловік позивачки помер від гострої серцево-судинної недостатності, що стало початком тривалої судової битви за різницю у понад 13 мільйонів гривень.

Хронологія спору та позиція касації

Суд першої інстанції у справі 380/1253/24 став на бік вдови та задовольнив позов про стягнення повної суми за Постановою КМУ №168. Проте апеляційний суд це рішення скасував, підтримавши позицію оборонного відомства щодо застосування загальних норм виплат. Крапку у спорі 22.06.2026 поставив Касаційний адміністративний суд, який залишив рішення апеляції без змін. Судді мотивували відмову тим, що Постанова №168 містить вичерпний перелік підстав для максимальної виплати: загибель під час дії воєнного стану або смерть безпосередньо внаслідок поранення, контузії чи каліцтва.

Смерть від захворювання, навіть якщо воно формально пов'язане із захистом Батьківщини, підпадає під дію Порядку №975 із виплатою 750-кратного прожиткового мінімуму. Це питання доказів. Верховний Суд спирався на актуальну практику Судової палати, яка забороняє розширене тлумачення норм урядової постанови, чітко розмежовуючи бойові травми та природні хвороби, що загострилися на фронті.

Ціна одного слова у висновку медиків

З висоти досвіду можу стверджувати, що найгострішим каменем спотикання у цій категорії спорів є не сам факт смерті військового, а юридичне формулювання причинно-наслідкового зв’язку у медичних документах. Коли ми бачимо розбіжність між виплаченими 1,8 млн грн та бажаними 15 млн грн, стає очевидним жорсткий підхід держави: будь-яке захворювання трактується як загальний страховий випадок.

Типова помилка представників позивачів полягає у спробі довести право на виплату виключно через факт перебування особи в лавах ЗСУ, ігноруючи необхідність підтвердження обставин, що пов’язують серцево-судинну недостатність із конкретними бойовими умовами. У справі 120/14946/24 суд відмовив родині померлого від ішемічної хвороби серця, чітко вказавши, що хронічна хвороба не є пораненням у розумінні закону. Натомість у справі 420/17233/25 родина змогла домогтися 15 мільйонів гривень після того, як Центральна ВЛК переглянула справу та змінила формулювання причини смерті на «захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини». Суд зобов'язав Міноборони здійснити доплату, відхиливши аргумент про відсутність такого механізму в законі.

Скажу прямо: без чіткої фіксації у документах того, що хвороба стала наслідком екстремальних навантажень під час оборони, шанси на отримання повної суми залишаються примарними. Хоча трапляються винятки, як у справі 240/6158/25, де апеляція стягнула 15 млн грн за смерть від ішемічної хвороби, зазначивши, що норма не містить обмежень щодо причин смерті. Проте касаційна інстанція зараз уніфікує цей підхід у бік більш суворого тлумачення.

Практичні кроки для підготовки позову

Аналізуючи матеріали, де в одних випадках суд стає на бік родини, а в інших відмовляє, я бачу відсутність єдиного стандарту тлумачення обставин смерті місцевими судами.

«Призначення та виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень здійснюється у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, яка настала у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини».

Щоб ця норма спрацювала на користь клієнта, адвокату необхідно виконати конкретні дії ще до подачі адміністративного позову:

1. Перевірити формулювання у свідоцтві про смерть та постанові ВЛК: фраза «пов’язане з проходженням служби» гарантовано веде до виплати за Постановою №975, тоді як «пов’язане із захистом Батьківщини» відкриває шлях до боротьби за застосування Постанови №168.
2. Витребувати бойовий наказ та журнал бойових дій, щоб підтвердити виконання бойового завдання в момент настання гострого стану. Це успішно зробили у справі 120/14845/24, де військовий помер від серцевого нападу безпосередньо під час евакуації поранених, і суд визнав це підставою для повної виплати.
3. У разі невідповідності висновку ВЛК реальним обставинам — оскаржувати спочатку протокол медичної комісії, вимагаючи зміни причинного зв'язку, а вже потім рішення Міноборони про призначення допомоги.
4. Дотримуватись процедури звернення виключно через органи ТЦКСП, оскільки подача документів через звичайний адвокатський запит робить позов передчасним, що підтверджує справа 280/2749/24.

Процесуальні межі та фінансові наслідки

Під час апеляційного оскарження рішень комісій варто пам'ятати про межі перегляду справ. Відповідно до ст. 316 КАС, суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини. Якщо ж є підстави для скасування та ухвалення нового рішення, застосовується ст. 317 КАС. Касаційне оскарження також має жорсткі фільтри, і порушення норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень згідно зі ст. 352 КАС.

За довгу кар'єру я бачив багато позовів, які розсипалися саме через процесуальну недбалість на етапі збору доказів або неправильно обраний спосіб захисту. Торік суди часто підтримували громадян у соціальних спорах із державою, проте у справах про стягнення максимальної допомоги кількість відмов залишається значною через суворі вимоги до доведення факту захисту Батьківщини.

Різниця між цими двома підходами колосальна. Для бюджету кожна така справа — це ризик втрати значних коштів, тому профільні комісії використовують будь-яку неточність у медичних документах для відмови. Для родини ж помилка у виборі одного слова коштує понад 13 мільйонів гривень.

Ігноруючи необхідність своєчасного оскарження первинного висновку ВЛК щодо причинного зв'язку смерті, ви ризикуєте назавжди втратити право на отримання повної суми компенсації, обмежившись базовою соціальною виплатою.