Перемога у суді не означає повну компенсацію витрат на адвоката

Помилково вважається, що виграш майнового спору гарантує повне відшкодування гонорару юриста. Насправді — суди системно зрізають ці суми через оціночний критерій співмірності, що підтверджує постанова Верховного Суду у справі 910/8870/25.

Чому господарські суди відмовляються компенсувати реальну роботу адвоката?

У спорах про стягнення боргів за «зеленим» тарифом судова практика щодо судових витрат пройшла чітку еволюцію.

Кілька років тому у справі 910/13034/20 Верховний Суд закріпив базовий принцип: відсутність фінансування від держави не звільняє підприємство від оплати купленої електроенергії (ст. 625 ЦК). Тоді компанія стягнула 7,2 млн грн основного боргу, але заявлені витрати на адвоката суд зменшив з 204 400 грн до 15 400 грн.

Торік цей підхід остаточно зацементувався. У постанові у справі 910/11809/24 адвокати намагалися захистити гонорар договором із фіксованою ставкою у 5 000 євро. Я перевіряла двічі матеріали цієї справи: касаційна інстанція прямо вказала, що фіксований розмір не скасовує обов'язкової судової оцінки на співмірність (ст. 126 ГПК). Суму зменшили до 50 000 грн.

Цього року формалізм досяг максимуму. У справі 910/8870/25 позивач виграв 12,7 млн грн. Із 60 000 грн витрат на правову допомогу суд присудив лише 10 000 грн. Судді вирішили, що деталізація послуг в акті є штучним розмежуванням єдиної послуги з підготовки позову. Отже, тут виникає питання: як формувати кошторис для клієнта, якщо суд вважає збір доказів та аналіз первинних документів простою рутиною?

Чому районні суди щедріші за господарські?

Аналіз свіжих рішень показує разючий контраст між юрисдикціями.

Господарський суд міста Києва системно урізає компенсації. Наприклад, у справі 910/13120/25 суд стягнув 20,6 млн грн боргу, але витрати на юристів зменшив з 873 000 грн до 70 000 грн. Суд послався на принцип розумності та завищеність вимог (ст. 129 ГПК).

Натомість місцеві загальні суди задовольняють такі вимоги повністю. У справах 532/2607/25 та 532/2928/25 фізичні особи стягували борги за енергію з постачальника. Суди підтвердили порушення строків оплати (ст. 530 ЦК) та присудили витрати на адвоката до копійки — 4 844,80 грн та 4 239,20 грн відповідно.

Причина полягає у процесуальній поведінці сторін. У цивільному процесі (ст. 137 ЦПК) відповідач просто не подав клопотання про зменшення витрат. У мене складається враження, що господарські суди карають позивачів за типовість спорів, майже автоматично задовольняючи клопотання боржника про зменшення гонорару. Мені спочатку здалося, що сума компенсації залежить від обсягу стягнутого боргу, але факти свідчать про інше: розмір боргу взагалі не впливає на оцінку судом роботи адвоката.

Порівняння стратегій захисту клієнта

Строки та процесуальні дії

1. Подання доказів витрат: заяву та акт виконаних робіт можна подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті (ст. 221 ГПК). У справі 910/11809/24 суд підтвердив, що це законно, адже акт фізично не існував на момент розгляду спору.
2. Оскарження: додаткове рішення про розподіл витрат можна оскаржити в апеляції, проте касаційний перегляд таких ухвал суттєво обмежений (ст. 287 ГПК).
3. Виконання: примусове стягнення боргу та залишку судових витрат здійснюється виключно після набрання рішенням законної сили.

«Справа є типовою, нескладною, а частина заявлених послуг (аналіз документів, збір доказів) є рутинною роботою адвоката.»