Від стягнення орендної плати до гонорарів: фінансові критерії у практиці ВС

Чи завжди адвокат отримає повну компенсацію гонорару в касації? У справі № 904/5211/24 суд зменшив заявлені витрати з 65 000 грн до 20 000 грн через дублювання правової позиції.

Сучасний етап розвитку господарського судочинства характеризується переходом від формальної оцінки документів до дослідження економічної суті правовідносин. Ця тенденція об'єднує спори про стягнення коштів за користування землею, розподіл судових витрат та визначення статусу кредиторів у процедурах банкрутства. У практиці ЄСПЛ щодо ст. 6 Конвенції послідовно закріплено принцип справедливого балансу інтересів, який вимагає від національних судів оцінювати реальний зміст дій сторін, запобігаючи зловживанням процесуальними чи матеріальними правами. За останні роки практика склалась так, що відсоток задоволених касаційних скарг у цій категорії спорів залишається стабільно високим: торік він становив 57% (2681 рішення ВС), тоді як цього року вже сягнув 51% із 742 рішень. Це підтверджує готовність касаційної інстанції виправляти помилки попередніх судів, які застосовують надто формальний підхід до оцінки доказів.

Стягнення 6 млн грн за ділянку ТОВ «Промтенс» без договору

Питання фактичного користування земельною ділянкою без належного юридичного оформлення залишається одним із найпоширеніших джерел фінансових втрат для місцевих бюджетів. У справі № 904/5211/24 Дніпровська міська рада звернулася з позовом до ТОВ «Промтенс» про стягнення 6 180 519,12 грн безпідставно збережених коштів. Період нарахування охоплював проміжок з 21.09.2023 по 30.09.2024. Підставою для позову стало те, що відповідач, набувши право власності на об'єкт нерухомості, використовував земельну ділянку площею 1,8205 га без укладення договору оренди та без сплати відповідних платежів.

Верховний Суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції, який задовольнив позов у повному обсязі https://reyestr.court.gov.ua/Review/136881445. Суд застосував механізм кондикційного зобов'язання. Оскільки відповідач користувався землею без договору, він зберіг у себе кошти, які мав би сплатити як орендну плату, за рахунок міської ради. Це прямо підпадає під дію ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Крім того, суд спирався на ст. 206 ЗК України, яка імперативно встановлює, що використання землі в Україні є платним. Обов'язок вносити плату виникає з моменту набуття права власності на будівлю відповідно до ст. 120 ЗК України.

У попередніх позиціях суди іноді допускали можливість звільнення від відповідальності через тривалі процедури оформлення землі з боку самої ради, проте тепер підхід чітко орієнтований на об'єктивний факт користування. Якщо ти власник нерухомості — ти зобов'язаний платити за землю під нею.

Окремої уваги заслуговує застосування фінансових санкцій. Суд визнав правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідач не надав доказів того, що ділянка використовувалася для будівництва (що могло б змінити ставку), тому нарахування на загальних підставах визнано законним. Процесуально важливим є і те, що суд відмовив у зупиненні провадження, оскільки наявні у справі докази дозволяли встановити всі обставини без очікування рішень в інших справах.

Ця правова позиція підтверджується судовою практикою, де суд задовольнив позов про стягнення 541 382,52 грн з власників магазину за користування ділянкою 0,1187 га без договору. Проте адвокатам варто враховувати процесуальні нюанси доказування. В іншій справі рішення про стягнення 22 490 968,54 грн було скасовано через використання звичайного листа замість офіційного витягу з документації про нормативну грошову оцінку землі. Альтернативний сценарій захисту можливий, якщо договір оренди вважається поновленим за «мовчазною згодою» відповідно до законодавства про оренду землі, як це було підтверджено судами, що виключає застосування кондикції за нормами цивільного законодавства.

Гонорар у 65 000 грн vs дублювання відзиву ТОВ «Агрістар»

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу часто стає предметом окремого гострого протистояння сторін після вирішення спору по суті. У справі № 904/5211/24 ТОВ «Агрістар» подало заяву про ухвалення додаткової постанови для стягнення 65 000 грн витрат, понесених у касаційній інстанції. Опонент, ТОВ «Ресіліент Агро», заперечував, посилаючись на неспівмірність суми та відсутність доказів фактичної оплати гонорару на момент розгляду заяви.

Велика Палата Верховного Суду сформувала чітку позицію: відсутність доказів фактичної оплати послуг не перешкоджає розподілу витрат. Відповідно до положень господарського процесуального законодавства, витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони вже сплачені, якщо є докази їх понесення (договір, додаткова угода, акт приймання-передачі). Проте ключовим критерієм є співмірність, закріплена у процесуальному законі.

Суд детально проаналізував опис робіт адвоката, який включав складання заперечень, відзиву та заяви про участь у відеоконференції. Було встановлено, що правова позиція відповідача не змінювалася протягом усього розгляду справи, а підготовлені для касації документи значною мірою дублювали доводи, вже викладені в судах попередніх інстанцій. Застосувавши положення ч. 5 ст. 129 ГПК України щодо пропорційності, суд дійшов висновку, що заявлена сума у 65 000 грн не відповідає критерію розумності, та зменшив її до 20 000 грн.

Раніше Касаційний суд міг більш поблажливо ставитися до заявлених сум, якщо вони підтверджувалися актами виконаних робіт, але вектор змінився. Тепер суди ретельно перевіряють реальний обсяг інтелектуальної праці адвоката на кожній стадії процесу. Якщо робота зводиться до копіювання попереднього відзиву, розраховувати на повну компенсацію не варто.

Цей підхід узгоджується з іншими рішеннями. У судовій практиці суд також обмежував відшкодування до 38 000 грн через завищений розмір та неспівмірність витрат. Обов'язок суду перерозподіляти витрати при зміні рішення є усталеним. Водночас, залучення кількох адвокатів не є автоматичною підставою для відмови у відшкодуванні, якщо інша сторона не довела неспівмірність таких витрат, що також підтверджується відповідними рішеннями.

Стандарт вірогідності доказів щодо боргу ТОВ «Віп Білдінг Трейд»

Головна правова позиція полягає у необхідності застосування стандарту «вірогідності доказів», закріпленого у ст. 79 ГПК України. Цей стандарт передбачає, що суд має надати перевагу тій версії подій, яка є більш переконливою з огляду на всю сукупність доказів, а не вимагати беззаперечних прямих документів. Крім того, ч. 1 ст. 1 КУзПБ вимагає ретроспективного аналізу: суд повинен перевіряти наявність контролю не лише на момент подання заяви, а й протягом трьох років до відкриття провадження.

Порівняння підходів у судовій практиці

Практичні кроки для представництва клієнта

На основі проаналізованих рішень можна виділити конкретні дії адвоката для ефективного захисту інтересів у господарському процесі.

1. У спорах про стягнення плати за землю: При підготовці позову за ст. 1212 ЦК України обов'язково замовляйте та додавайте до матеріалів справи офіційні витяги з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку. Звичайні листи-відповіді від органів Держгеокадастру можуть призвести до скасування рішення в касації. Якщо витяг за минулі періоди отримати неможливо, компенсуйте це довідками, обґрунтовуючи неможливість ретроспективного формування витягу. Також ретельно перевіряйте всі фактичні платежі відповідача за спірний період, щоб уникнути помилок у математичному розрахунку суми позову.
2. При заявленні витрат на правничу допомогу: Готуючи заяву про ухвалення додаткової постанови в апеляції чи касації, деталізуйте опис виконаних робіт. Уникайте загальних формулювань на кшталт «підготовка відзиву». Чітко вказуйте, які саме нові аргументи, контррозрахунки або аналіз нової судової практики були здійснені адвокатом на цій стадії. Якщо позиція повністю дублює попередню інстанцію, будьте готові до суттєвого зменшення суми відшкодування на підставі ч. 4 ст. 126 ГПК України.
3. У справах про банкрутство: Для доведення статусу заінтересованої особи опонента не обмежуйтесь запитами до ЄДР на поточну дату. Збирайте сукупність непрямих доказів за трирічний період (ч. 1 ст. 1 КУзПБ): інформацію про спільних підписантів, довіреності, спільні адреси реєстрації, перехресне кредитування або представництво в інших судових справах. Апелюйте до стандарту вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України), вимагаючи від суду оцінити загальну картину економічного контролю, а не шукати один прямий документ.

Верховний Суд продовжує формувати практику, яка вимагає від учасників процесу доведення реальної економічної суті відносин, караючи за формальний підхід до підготовки доказів. Успіх у таких справах залежить від здатності адвоката обґрунтувати співмірність витрат, надати належні кадастрові витяги або зібрати переконливий пазл непрямих доказів контролю.