31.08.2026 Деснянський райсуд м. Києва виніс заочний вирок кримському підприємцю. До цього фігурант дев'ять років працював за російським законодавством і постачав житло окупаційним органам.
Цифровий слід замість свідків
Громадянин України ще 28.01.2015 зареєстрував російського індивідуального підприємця. Згодом він уклав два показові контракти. Перший — 21.10.2022 на 6 900 000 російських рублів. Другий — 20.02.2024 на 3 325 531,11 рублів для придбання квартири дітям-сиротам. Гроші платили окупаційна прокуратура та адміністрація Джанкойського району.
У справі №754/10238/24 суд кваліфікував це за ч. 4 ст. 111-1 КК України. Вирок жорсткий: 4 роки позбавлення волі, повна конфіскація майна та заборона на господарську діяльність на 10 років.
Російські реєстри стали головним прокурором у цій справі. Слідчим взагалі не знадобилися живі свідки. Провину довели протоколами огляду російської Єдиної інформаційної системи у сфері закупівель та платформи перевірки контрагентів «Чекко». Скріншоти виконання контрактів та руху коштів перебили будь-які сумніви захисту.
Ілюзія захисту на відстані
З квітня 2024 року обвинувачений перебуває в розшуку. Суд застосував спеціальне судове провадження (in absentia) за правилами ч. 3 ст. 323 КПК України. Повістки просто публікували в медіа та на офіційних сайтах.
Державний адвокат формально просив виправдання через недоведеність. Проти відкритих баз даних цей аргумент розсипався миттєво. Суд також зрізав популярну відмовку про статус кримчан. Автоматичне нав'язування російського паспорта на окупованій території Україна не визнає. Підсудний залишається громадянином України і несе повну відповідальність за українським законом.
Захищати клієнта з таким цифровим шлейфом — процесуальне самогубство. Окупаційні бази даних відкриті, і слідчі навчилися їх парсити.
Оцінюйте ризики клієнтів через російські агрегатори закупівель ще на стадії першої зустрічі, інакше вирок стане лише питанням часу.