Пастка неефективного захисту
Державне підприємство уклало з товариством інвестиційний договір забудови ділянки 02.11.2015. Згодом позивач вирішив скасувати угоду через відсутність погодження Кабміну та звернувся до суду. На момент спору сторони змінили цільове призначення землі, а частину житлових об'єктів ввели в експлуатацію.
Читаючи позовні вимоги, ми одразу шукаємо кінцеву мету сторони. У справі №910/7975/21 підприємство просило лише визнати правочин недійсним (ч. 1 ст. 215 ЦКУ). Проте голий текст закону відступає перед реальним станом майна. Якщо договір виконувався тривалий час, просте скасування паперу не повертає сторони у первісний стан. Суд відмовив у позові повністю, оскільки такий спосіб захисту є неефективним.
Межі суддівської ініціативи
Колегія завжди перевіряє, чи здатен обраний шлях відновити порушене майнове право. Позивач обґрунтовував вимоги порушенням інтересів держави при укладенні угоди. Однак він не заявив жодної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.
Процесуальний закон чітко розмежовує ролі учасників спору. Суд не має повноважень самостійно ініціювати реституцію чи витребування майна, якщо сторона про це не просить. Касаційна інстанція 15.09.2026 підтвердила, що скасування частково виконаного договору без вимоги про повернення майна є процесуальним глухим кутом.
Оспорюючи договір на стадії його виконання, поєднуйте вимогу про недійсність із вимогою про застосування її наслідків, інакше отримаєте законну відмову.