08.10.2026 Європейський суд з прав людини у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 45 (заяви № 72982/17 та № 74407/17) визнав порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції призупинення органами Пенсійного фонду виплат внутрішньо переміщеним особам через невідкриття рахунків у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» (Ощадбанк).
Системна вада українського правозастосування в пенсійних спорах полягає у схильності адміністративних судів підміняти аналіз ієрархії нормативно-правових актів формальною перевіркою дотримання урядових інструкцій. Коли виконавча влада без прямого законодавчого делегування обмежує майнові права громадян підзаконними актами, судова гілка влади легітимізує таке перевищення повноважень, відмовляючи у захисті первинних законодавчих гарантій.
Колізія ст. 47 Закону та Постанови № 637 щодо рахунків в Ощадбанку
Призупинення пенсійних виплат на підставі урядової постанови, яка звужує прямі гарантії профільного закону, виходить за межі правомірного контролю держави за користуванням майном за статтею 1 Першого протоколу до Конвенціївідкриється на prozakony.com у новій вкладці.
У 2016 році органи Пенсійного фонду призупинили виплату пенсій заявникам у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 10. Правова позиція пенсійних органів та національних судів, які відхилили позови переселенців, спиралася на Постанову Кабінету Міністрів України № 637: оскільки уряд встановив особливий порядок виплат виключно через Ощадбанк, невиконання заявниками цієї процедури було розцінено як достатню підставу для зупинення нарахувань. Контраргумент заявників базувався на статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відкриється на prozakony.com у новій вкладці 2003 року, яка прямо закріплювала право пенсіонера вільно обирати банківську установу для отримання виплат, унеможливлюючи звуження цього права актами нижчої юридичної сили.
| Елемент правового спору | Позиція заявників (ВПО) | Позиція органів влади та національних судів | Оцінка ЄСПЛ (72982/17; 74407/17) |
|---|---|---|---|
| Нормативна підстава | Стаття 47 Закону про пенсійне страхування 2003 року (вільний вибір банку). | Постанова КМУ № 637 (імперативна вимога відкрити рахунок в Ощадбанку). | Пріоритет закону над підзаконним актом за відсутності делегованих повноважень. |
| Кваліфікація зупинення виплат | Незаконне позбавлення засобів до існування всупереч акту вищої сили. | Тимчасова процедурна міра через недотримання порядку верифікації. | Втручання у формі контролю за користуванням майном (ст. 1 Першого протоколу). |
| Наслідок подальшої виплати боргу | Порушення тривало весь час незаконного блокування коштів. | Відкриття рахунку в Ощадбанку та погашення заборгованості вичерпали спір. | Подальше відновлення виплат не усуває факту попереднього незаконного втручання. |
Оцінюючи ці протилежні підходи у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 38, ЄСПЛ наголосив на автономному конвенційному розумінні поняття «законність»: нормативна база, на підставі якої обмежується право власності, мусить бути внутрішньо узгодженою, доступною та передбачуваною у своєму застосуванні. Упродовж 2016 року в національному правопорядку існувала відкрита колізія між статтею 47 Закону та Постановою КМУ № 637, яку українські адміністративні суди залишили без жодної правової оцінки. Замість того, щоб розв'язати суперечність за правилами ієрархії нормативних актів, національні суди у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 42 механічно надали перевагу урядовій інструкції.
Таке ухилення судів від перевірки законності виконавчого акта перегукується з проблемою правової невизначеності, зафіксованою у справі Filozofenko v. Ukraine, § 22 (заява № 72954/11), де бездіяльність держави щодо визначення розміру пенсійної надбавки з 1 квітня по 31 грудня 2006 року так само була визнана невиправданим втручанням у мирне володіння майном. Як і при тривалому блокуванні чи неналежному забезпеченні базових прав без дієвого судового контролю — що на рівні статті 13 Конвенції констатовано навіть у пенітенціарній сфері у справі Radyukin v. Ukraine, § 11 (заява № 27805/18) — відмова адміністративного суду аналізувати ієрархію актів позбавляє особу захисту від свавілля виконавчої влади. Коли регуляторне поле розбалансоване внутрішніми суперечностями, призупинення соціальних трансфертів втрачає легітимність через відсутність належної правової підстави.
Дефектність регулювання до 01.01.2017 та ретроспективні дії Пенсійного фонду
Запізніла легітимація повноважень Кабінету Міністрів України у тексті закону та подальше погашення заборгованості не усувають факту неправомірності втручання у майнові права, яке тривало до набрання чинності законодавчими змінами.
Уряд виходив із того, що заходи верифікації переміщених осіб переслідували мету захисту публічних фінансів, а подальше відкриття заявниками рахунків в Ощадбанку з виплатою всієї заборгованості нівелювало будь-які негативні наслідки; до того ж у грудні 2016 року парламент вніс зміни до закону, прямо уповноваживши уряд визначати порядок пенсійних виплат для ВПО. Заявники наполягали, що до моменту внесення цих законодавчих змін Кабінет Міністрів України діяв поза межами конституційних повноважень, а вимушене підкорення незаконній вимозі під загрозою втрати засобів до існування не легітимізує попередній період безгрошів'я.
Зважуючи часові межі дії норм у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 44, Страсбурзький суд провів чітку демаркаційну лінію станом на 01.01.2017 — дату набрання чинності змінами до закону. Саме факт прийняття парламентом цих змін у грудні 2016 року засвідчив, що до 01.01.2017 уряд не мав законодавчого мандата на обмеження вибору банку, отже, втручання не відповідало критерію «передбаченості законом». Водночас ЄСПЛ у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 58 відхилив скаргу за статтею 14 Конвенції, розмежувавши дефектність нормативної бази та цілеспрямовану дискримінацію за ознакою статусу ВПО.
Питання про те, чи може подальше поновлення виплат або виправлення державою власних нормативних і правозастосовчих прорахунків покладатися тягарем на одержувача пенсії, має сталу традицію вирішення у практиці Суду щодо статті 1 Першого протоколу. Зіставлення хронології законодачих змін і судової оцінки виявляє пряму залежність між часом виникнення права і межами державної дискреції: якщо первинний закон вже сформував у особи обґрунтоване майнове очікування, виконавча влада не може ретроспективно або позазаконно звузити обсяг реалізації цього права, посилаючись на доцільність адміністрування бюджету.
Цей підхід простежується у трьох категоріях споріднених прецедентів:
- Подолання процедурних перешкод після помилки органу влади. У справі Grobelny v. Poland, § 68 (заява № 60477/12) фермера позбавили пенсії по інвалідності на 21 місяць через те, що Каса соціального страхування фермерів (KRUS) не надала судовим експертам повної медичної документації, а після виявлення помилки національні суди відмовилися компенсувати цей період, прикриваючись принципом остаточності судового рішення (res judicata); ЄСПЛ стягнув 3 460 євро матеріальної та 2 500 євро моральної шкоди, вказавши, що принцип «належного врядування» забороняє перекладати помилки держави на людину.
- Ретроспективний перерахунок та одностороння переоцінка доказів. У справі Rusu and Hedeș v. Romania, § 24 (заяви № 38382/19 та № 38384/19) перегляд призначених у 2006 та 2012 роках пенсій через помилку пенсійного органу у розрахунку стажу із вимогою повернути кошти у 2017 році було визнано надмірним індивідуальним тягарем. Тотожний стандарт захисту правової визначеності застосовано у польській серії справ — Lew v. Poland, § 65 (заява № 34386/04), Migalska v. Poland, § 78 (заява № 10368/05) та Świątek v. Poland, § 62 (заява № 8578/04), де органи соціального забезпечення скасовували раніше призначені пенсії виключно на підставі переоцінки доказів, які від самого початку перебували у їхньому розпорядженні.
- Зміна законодавчих правил гри без перехідного періоду. У справі Lakićević and Others v. Montenegro and Serbia, § 70 (заяви № 27458/06 та ін.) повне призупинення пенсій працюючим адвокатам на підставі нового закону 2003 року та вимога повернути отримані суми, попри подальше визнання норми неконституційною і відновлення виплат з 2009 року, становили порушення справедливого балансу. Так само у справі Béláné Nagy v. Hungary, § 124 (заява № 53080/13) позбавлення непрацездатної заявниці виплат через ретроспективне запровадження у 2012 році нової формули страхового стажу (вимога мати 1 095 днів замість наявних у неї 947 днів), яку вона об'єктивно не могла виконати заднім числом (принцип impossibilium nulla obligatio est), поклало на особу неспівмірний тягар.
Навіть коли заборгованість зрештою виплачується, вичерпання спору можливе за умови повної компенсації шкоди та добровільної мирової угоди, як це відбулося у справі Kaysin et autres c. Ukraine, § 33 (заява № 46144/99) щодо пенсій працівникам вугледобувного підприємства, яку вилучили з реєстру за статтею 37 § 1 (b) Конвенції. Наявні статистичні дані категорії (2 591 рішення за останні п'ять років, зокрема торік — 474 рішення, а цього року — 347) та результативність розгляду цих 10 споріднених справ, у 9 із яких (90%) ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу, свідчать про те, що посилання урядів на фінансову дисципліну чи процедурні бар'єри не проходять перевірку стандартом законності та пропорційності.
Що робити: зафіксувати колізію норм різної сили
Системне тлумачення конвенційних гарантій майна у поєднанні з принципом ієрархії нормативно-правових актів вимагає від національного суду відмови у застосуванні підзаконного акта, який без прямого законодавчого уповноваження звужує зміст чи обсяг існуючих пенсійних прав. Для подолання формальних відмов органів Пенсійного фонду в адміністративних судах використовуйте таку послідовність аргументації у позовній заяві:
- Зафіксуйте колізію норм різної юридичної сили. Покажіть суду пряму суперечність між нормою спеціального закону (зокрема, статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо вільного вибору банку) та обмежувальними приписами підзаконного акта на зразок Постанови КМУ № 637, спираючись на висновки у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 41.
- Кваліфікуйте призупинення виплат як втручання у право власності. Обґрунтуйте, що блокування нарахованої пенсії є не технічною процедурною паузою, а контролем за користуванням майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно з Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 32.
- Застосуйте критерій «якості закону» до повноважень уряду. Доведіть, що за відсутності у тексті закону прямого делегування Кабінету Міністрів України права встановлювати додаткові умови виплат нормативна база не відповідає вимогам чіткості й передбачуваності (Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 44).
- Спростуйте аргумент про дискрецію держави та погашення боргу. Наголосіть, що невиконання пенсіонером вимог суперечливого підзаконного акта не створює законної підстави для зупинення виплат, а подальше перерахування заборгованості чи ретроспективний перегляд не звільняють державу від відповідальності за період безпідставного обмеження права власності (Grobelny v. Poland, § 68; Rusu and Hedeș v. Romania, § 24).
Визнавши незаконним призупинення пенсій до 01.01.2017 через відсутність законодавчого делегування повноважень уряду, ЄСПЛ у справі Cherkasov and Kuzin v. Ukraine, § 44 не дав відповіді на матеріально-правову колізію: де проходить межа пропорційності примусової прив'язки пенсіонерів зі статусом ВПО виключно до державного Ощадбанку після 01.01.2017, коли формальну вимогу делегування у законі було виконано, але саме обмеження ринкового вибору банківської установи залишилося незмінним?