Запис про КВЕД 68.20 у реєстрі без реальних договорів оренди став для податкової підставою донарахувати виробничому підприємцю 149 321,40 грн земельного податку та 29 569,78 грн податку на нерухомість у справі № 600/274/25-а. В іншій категорії спорів — у справі №910/4873/26 — місцевий господарський суд зменшив суброгаційну вимогу страховика зі 160 000,00 грн до 133 333,33 грн, віднявши 20% ПДВ від ліміту відповідальності замість оціненого збитку. А в справі №903/510/26 лісокористувач намагався уникнути сплати 79 976,73 грн шкоди за вирубку 8 сироростучих дерев, прикриваючись фактом звернення до поліції та воєнним станом поза зоною бойових дій.
Ці три спори об'єднує відмова апеляційних судів приймати формальні відмовки та паперові припущення замість дослідження реальної господарської операції, точної бази розрахунку збитків і прямого обов'язку зберігати ввірене майно. Коли контролюючий орган чи боржник намагається підмінити фактичні обставини записом у реєстрі або довільною арифметикою, суди повертають сторони до буквального змісту ст. 266 і ст. 297 ПКУ, п. 36.2 ст. 36 Закону про ОСЦПВ та ст. 1166 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Цього року у цій категорії спорів Верховний Суд ухвалив 6777 рішень, задовольнивши 29% вимог, тоді як торік із 26 613 рішень ВС було задоволено 30%.
Виробничі будівлі коду 125 та КВЕД 68.20: чому запис у реєстрі не скасовує пільгу за ст. 297 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Наявність у реєстраційних даних підприємця коду оренди перетворилася в очах інспектора на неспростовний доказ здачі майна в найм, хоча жодного договору чи платежу в природі не існувало.
Позиція суду щодо промислової нерухомості та безготівкових розрахунків
Фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, який використовує власну земельну ділянку та розташовані на ній виробничо-складські будівлі (код 125) у господарській діяльності без передачі в оренду іншим особам, звільняється від сплати земельного податку на підставі пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, а його промислова нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа № 600/274/25-а). Сама лише наявність у реєстраційних даних додаткового КВЕД 68.20 або відсутність РРО за умови безготівкових розрахунків не позбавляє платника права на передбачене законом звільнення (справа № 600/274/25-а).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (платник єдиного податку 2 групи) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень: від 07.06.2024 на суму 149 321,40 грн (земельний податок за попередній рік) та від 30.10.2024 на суму 29 569,78 грн (податок на нерухоме майно за позаминулий рік) (справа № 600/274/25-а). Позивач є власником земельної ділянки площею 1,5454 га (код цільового призначення 11.02) та розташованих на ній виробничих цехів, складів і адмінбудівлі, про які подано форму № 20-ОПП та які задіяні у виробництві будівельних дерев'яних конструкцій за КВЕД 16.23 (справа № 600/274/25-а). Контролюючий орган нарахував податки, обґрунтовуючи це наявністю у підприємця КВЕД 68.20 (оренда) та відсутністю зареєстрованих КОРО і РРО (справа № 600/274/25-а). Суд першої інстанції задовольнив позов про скасування обох ППР на загальну суму 178 891,18 грн повністю, а апеляційний суд залишив це рішення без змін за ст. 316 КАС Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа № 600/274/25-а).
Аргументація суду та помилки податкового органу
Суд встановив, що відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільнені від нарахування та сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження господарської діяльності (справа № 600/274/25-а). Контролюючий орган не надав доказів передачі майна позивача в оренду третім особам, а сама наявність серед зареєстрованих видів діяльності КВЕД 68.20 без реалізації таких операцій не є підставою для позбавлення податкового звільнення (справа № 600/274/25-а).
Доводи податкового органу щодо відсутності РРО та КОРО суд відхилив, оскільки позивач здійснює розрахунки у безготівковій формі згідно з п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відкриється на prozakony.com у новій вкладці, а платники єдиного податку 2 групи ведуть облік доходів у довільній формі відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа № 600/274/25-а). У розрахунку земельного податку контролюючий орган помилково вказав код цільового призначення 03.07 замість фактичного 11.02, що суперечить порядку визначення бази оподаткування за ст. 286 ПКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа № 600/274/25-а).
Об'єкти нерухомості позивача відносяться до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) та використовуються у переробній промисловості (секція С КВЕД), через що вони не є об'єктом оподаткування на підставі пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ (справа № 600/274/25-а). Податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно було винесено податковим органом 30.10.2024, тобто з порушенням граничного строку надсилання (до 1 липня року, що настає за звітним), встановленого п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ, що слугувало підставою для залишення скарги податківців без задоволення за ст. 316 КАС України (справа № 600/274/25-а).
Висновок суду у справі № 600/274/25-а та у справі № 600/5246/25-а захищає виробничих підприємців від необґрунтованого фіскального тиску та подвійного податкового навантаження в період дії воєнного стану, зокрема у спорах щодо своєчасності винесення рішень контролюючими органами за нормами податкового законодавства щодо строків давності та п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ. Питання звільнення платника єдиного податку від сплати земельного податку в разі фактичного використання ділянки у підприємницькій діяльності вирішено на користь ФОП 3 групи і в справі № 600/280/25-а на підставі пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ. За відсутності статусу використання майна у виробничій діяльності підприємця або через обґрунтованість даних реєстрів суди відмовляють у позові: у справі № 600/5424/23-а відмовлено у скасуванні податку на нерухомість за пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ, а у справі № 600/5246/25-а відмовлено у скасуванні земельного податку фізичній особі як платнику такого податку із застосуванням зупинення строків давності згідно з вимогами ПКУ.
Суброгація АТ «СГ «ТАС» на 160 000 грн: від якої суми віднімати ПДВ за п. 36.2 ст. 36 Закону про ОСЦПВ
Коли реальний збиток від аварії значно перевищує страховий ліміт, спроба відняти податок на додану вартість від самого ліміту змушує потерпілого або його страховика двічі заплатити за чужу провину.
Спір між страховиками щодо бази вирахування ПДВ
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відкриється на prozakony.com у новій вкладці, у разі виплати коштів безпосередньо на рахунок потерпілої особи на суму ПДВ зменшується розмір оціненої шкоди, а не сума встановленого договором ліміту страхового відшкодування (справа №910/4873/26). Якщо розмір оцінених збитків за вирахуванням ПДВ все одно перевищує встановлений договором ліміт, виплаті та суброгаційному стягненню підлягає повна сума такого ліміту (справа №910/4873/26).
Внаслідок ДТП, яка сталася 17.11.2023 з вини водія автомобіля «ВАЗ 21070» (цивільно-правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Еталон» за полісом ОСЦПВ з лімітом 160 000,00 грн та нульовою франшизою), пошкоджено автомобіль «OPEL GRANDLAND X», застрахований у позивача АТ «СГ «ТАС» (справа №910/4873/26). Вартість матеріального збитку за ремонтною калькуляцією становила 202 633,15 грн, з яких АТ «СГ «ТАС» виплатило власному страхувальнику напряму 160 000,00 грн (у межах страхового ліміту) та заявило вимогу про їх стягнення з відповідача в порядку суброгації за ст. 993 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №910/4873/26). Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 позов було задоволено частково на суму 133 333,33 грн, оскільки суд відрахував 26 666,67 грн ПДВ (20%) безпосередньо від суми ліміту 160 000,00 грн через відсутність доказів проведення ремонту на СТО (справа №910/4873/26). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 вказане рішення в частині відмови у стягненні 26 666,67 грн скасовано та ухвалено нове рішення про повне задоволення позову АТ «СГ «ТАС» на всю суму страхового ліміту 160 000,00 грн (справа №910/4873/26).
Розрахунок апеляційної інстанції та суміжна практика
Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення матеріального права — п. 22.1 ст. 22, ст. 29, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №910/4873/26). Норма п. 36.2 ст. 36 цього Закону регламентує, що зменшенню на суму податку на додану вартість підлягає саме базовий розмір оціненої шкоди, а не встановлений полісом граничний ліміт страхової виплати (справа №910/4873/26).
Оцінена шкода згідно з калькуляцією склала 202 633,15 грн, де розмір ПДВ становить 33 772,19 грн (справа №910/4873/26). Розмір оціненої шкоди без ПДВ становить 168 860,96 грн (202 633,15 грн – 33 772,19 грн), що повністю покриває та перевищує встановлений ліміт у 160 000,00 грн, тому позивач мав усі законні підстави для виплати і подальшого стягнення саме 160 000,00 грн (справа №910/4873/26). На підставі ч. 14 ст. 129, ч. 1 ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 277 ГПК Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці судове рішення змінено на користь позивача зі стягненням сплаченого судового збору за розгляд у двох інстанціях (справа №910/4873/26).
Ігнорування правила визначення бази для вирахування ПДВ призводить до помилкового заниження позовних вимог або до протиправного зменшення судом суми страхового відшкодування (відмова у стягненні 20% від суми позову, як це сталося в суді першої інстанції у справі №910/4873/26), що тягне необхідність оскарження рішення та додаткові витрати часу й судового збору. Правомірність стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації за ст. 993 ЦКУ та ст. 27 Закону України «Про страхування»відкриється на prozakony.com у новій вкладці підтверджується справою №910/6777/26, а стягнення заборгованості за ст. 22, 29, 36 Закону про ОСЦПВ — справою №910/5345/26. Інша специфіка правовідносин — розподіл відповідальності за наявності двох чинних полісів ОСЦПВ на один транспортний засіб за п. 17.3 ст. 17 Закону про ОСЦПВ та ст. 540 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці — розглядалася у справі №910/9145/26.
Незаконна рубка у Холоневицькому лісництві: чому виклик поліції не рятує лісокористувача від ст. 1166 ЦКУ
Працівники лісництва самі викликали поліцію на місце вирубки восьми дерев і вважали себе потерпілою стороною, але в господарському процесі статус змінюється: той, хто не вберіг державний ліс, платить за невстановлених лісорубів із власної кишені.
Деліктна відповідальність за ст. 64 Лісового кодексувідкриється на prozakony.com у новій вкладці та роль кримінальної експертизи
Обов'язок із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок закон покладає на постійного лісокористувача, тому факт самовільної вирубки дерев невстановленими особами свідчить про його протиправну бездіяльність і тягне цивільно-правову відповідальність за ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України та ст. 1166 ЦКУ (справа №903/510/26). Триваюче досудове розслідування, повідомлення поліції самими працівниками лісництва та запровадження воєнного стану (за умови, що регіон не віднесено до зони бойових дій) не звільняють лісокористувача від відшкодування шкоди довкіллю, розмір якої правомірно доводиться експертизою з кримінального провадження (справа №903/510/26).
08.02.2023 на території Холоневицького лісництва у межах Колківської селищної ради було виявлено незаконну вирубку 8 сироростучих дерев (вільха, береза, осика), за фактом якої 09.02.2023 відкрито кримінальне провадження, однак винних осіб слідство не встановило (справа №903/510/26). На підставі проведених у кримінальній справі інженерно-екологічних експертиз завдану довкіллю шкоду оцінено у сумі 79 976,73 грн (справа №903/510/26). Колківська селищна рада листом від 23.02.2026 повідомила про невжиття заходів щодо примусового стягнення шкоди, через що прокурор в інтересах держави подав позов про стягнення 79 976,73 грн збитків до постійного лісокористувача — ДСГП «ІНФОРМАЦІЯ_1» як правонаступника ДП «Ківерцівське лісове господарство» (справа №903/510/26). Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.07.2026 позов задоволено повністю на суму 79 976,73 грн разом із судовим збором у розмірі 2 662,40 грн, а постановою апеляційного суду від 15.10.2026 це стягнення з лісокористувача залишено без змін (справа №903/510/26).
Презумпція вини за ст. 614 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та межі посилання на воєнний стан
Суд зазначив, що відповідно до ст. 19 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати комплексну охорону, захист і раціональне використання лісових ресурсів (справа №903/510/26). Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»відкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 1166 ЦКУ шкода, завдана лісу внаслідок порушення законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі (справа №903/510/26). У цивільних деліктних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди за ст. 614 та ст. 1166 ЦКУ, тобто обов'язок доведення невинуватості лежить на відповідачеві (справа №903/510/26).
Аргументи лісокористувача про відсутність вини через дії невідомих лісорубів та виклик поліції власними силами суд відхилив: сам факт незаконної рубки свідчить про неналежний нагляд і протиправну бездіяльність лісокористувача (справа №903/510/26). Суд також відкинув аргумент про ускладнення патрулювання через воєнний стан, оскільки спірна територія не є зоною бойових дій (справа №903/510/26). Висновок судової інженерно-екологічної експертизи, отриманий під час кримінального провадження, визнано судом належним і допустимим доказом розміру збитків відповідно до ст. 76, 77 та ч. 3 ст. 98 ГПК Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці, оскільки відповідач його не спростував іншими належними доказами (справа №903/510/26). Бездіяльність Колківської селищної ради надала прокурору достатні підстави для самостійного представництва інтересів держави згідно з ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»відкриється на prozakony.com у новій вкладці та ч. 3, 4 ст. 53 ГПК Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці (справа №903/510/26).
Раніше лісокористувачі намагалися захищатися від стягнення збитків посиланням на вчинення дій невідомими особами, відкриття кримінальних проваджень, самостійне звернення до правоохоронців та складнощі патрулювання у воєнний стан; тепер суди закріплюють, що сам факт рубки на закріпленій території за відсутності бойових дій розцінюється як протиправна бездіяльність лісокористувача (справа №903/510/26). Обов'язок відшкодування 577 284,15 грн шкоди за незаконну вирубку лісу покладено на постійного лісокористувача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 64, ст. 105 Лісового кодексу Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 1192 ЦКУвідкриється на prozakony.com у новій вкладці і у справі №914/2927/25. У справі №914/1503/26 задоволено позов прокурора про стягнення 181 933,63 грн збитків з ДСГП «Ліси України» незалежно від встановлення осіб винних рубачів на підставі ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦКУ та матеріалів експертизи кримінального провадження, а у справі №911/2194/26 стягнуто 328 370,69 грн шкоди з ДСГП «Ліси України» через незабезпечення охорони лісів та неспростування презумпції вини за ст. 19 Лісового кодексу Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»відкриється на prozakony.com у новій вкладці.
Порівняння підходів у трьох категоріях спорів: від формальних заперечень до суті правовідносин
| Справа та предмет спору | Стара позиція / підхід опонентів чи першої інстанції | Нова позиція апеляційних судів |
|---|---|---|
| Справа № 600/274/25-а — земельний податок (149 321,40 грн) та податок на нерухомість (29 569,78 грн) для ФОП 2 групи | Наявність у ЄДР коду КВЕД 68.20 (оренда) та відсутність РРО і КОРО трактувалися податковою як підстава для втрати пільг за ст. 266 і ст. 297 ПКУ навіть без доказів здачі майна в оренду. | Звільнення за пп. 4 п. 297.1 ст. 297 та пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ зберігається при фактичному використанні ділянки (код 11.02) і промислових будівель (код 125) у власному виробництві; безготівкові розрахунки не потребують РРО за п. 12 ст. 9 Закону про РРО, а пропуск строку надсилання ППР після 1 липня (п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ) є порушенням процедури. |
| Справа №910/4873/26 — суброгація АТ «СГ «ТАС» до ПрАТ «СК «Еталон» на 160 000,00 грн | Суд першої інстанції відрахував 20% ПДВ (26 666,67 грн) безпосередньо від страхового ліміту 160 000,00 грн, зменшивши стягнення до 133 333,33 грн через відсутність доказів ремонту на СТО. | За п. 36.2 ст. 36 Закону про ОСЦПВ на суму ПДВ (33 772,19 грн) зменшується оцінена шкода (202 633,15 грн), а не ліміт поліса; оскільки збиток без ПДВ (168 860,96 грн) перевищує ліміт 160 000,00 грн, стягненню підлягає повний ліміт. |
| Справа №903/510/26 — стягнення з лісокористувача 79 976,73 грн шкоди за вирубку 8 дерев | Лісокористувачі посилалися на відсутність вини через дії невстановлених осіб, власне звернення до поліції, незавершене кримінальне провадження та ускладнення патрулювання під час воєнного стану. | За ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64, ст. 107 ЛКУ та ст. 614, 1166 ЦКУ сам факт самовільної рубки поза зоною бойових дій доводить протиправну бездіяльність лісокористувача; розмір шкоди правомірно підтверджується інженерно-екологічною експертизою з кримінальної справи за ст. 76, 77відкриється на prozakony.com у новій вкладці, ч. 3 ст. 98 ГПК Українивідкриється на prozakony.com у новій вкладці. |
- У спорах із ДПС щодо земельного податку та податку на промислову нерухомість підприємця-спрощенця (справа № 600/274/25-а) долучіть до позову форму № 20-ОПП із квитанцією про прийняття, правовстановлюючі документи з кодом ділянки 11.02 та класом будівель 125, банківські виписки про безготівкові розрахунки за п. 12 ст. 9 Закону про РРО, регістри обліку доходів за п. 296.1 ст. 296 ПКУ за виробничим КВЕД (секція С) без надходжень за КВЕД 68.20, а також перевірте дату винесення ППР на предмет пропуску строку до 1 липня за п. 266.7.2 ст. 266 ПКУ.
- Під час розрахунку суброгаційної вимоги за полісом ОСЦПВ у разі виплати відшкодування на рахунок потерпілого (справа №910/4873/26) віднімайте суму ПДВ за п. 36.2 ст. 36 Закону про ОСЦПВ від загального розміру оціненої шкоди за калькуляцією, і якщо отриманий залишок перевищує договірний ліміт за п. 22.1 ст. 22 цього Закону — заявляйте до стягнення повну суму ліміту.
- У господарських справах за позовами прокурорів про відшкодування збитків за незаконні рубки лісу (справа №903/510/26) враховуйте, що для спростування презумпції вини за ст. 614 та ст. 1166 ЦКУ недостатньо довідок про відкриття кримінального провадження чи посилань на воєнний стан у тиловому регіоні, а для оспорювання суми збитків за висновком інженерно-екологічної експертизи з кримінальної справи необхідно подавати власні докази чи клопотати про судову експертизу за ст. 76, 77, ч. 3 ст. 98 ГПК України.
Первинний зміст господарської операції, точна база розрахунку шкоди та реальне виконання обов'язку з охорони ресурсів у всіх трьох справах переважили формальні посилання опонентів на коди реєстрів, ліміти полісів чи сам факт звернення до правоохоронців.