Підсудність спору на 327 977 грн: чому відсутність договору не рятує орендаря

Компанія намагалася судитися за місцем своєї реєстрації, але відсутність договору оренди парадоксальним чином намертво прив'язала спір про стягнення 327 977,63 грн до фізичного місця розташування землі. У справі 903/236/26 ТОВ «Органік Ескарго» оскаржувало ухвалу про передачу матеріалів за виключною підсудністю з Волинської до Чернівецької області. Відповідач наполягав, що стягнення безпідставно збережених коштів за користування ділянкою без правочину має розглядатися за загальними правилами, оскільки договірні відносини відсутні. З висоти досвіду можу стверджувати, що спроба обґрунтувати зручну територіальну підсудність відсутністю підписаного паперу є юридично слабкою позицією. Північно-західний апеляційний господарський суд 04.05.2026 залишив ухвалу без змін, підтвердивши, що характер спору та його нерозривний зв'язок із нерухомістю є визначальними для вибору суду.

Об'єкт первинний, гроші вторинні

Процесуальний конфлікт у цій справі виникає через цілком зрозуміле бажання бізнесу мінімізувати витрати на відрядження юристів, протиставляючи це імперативним вимогам закону щодо місцезнаходження нерухомості. Суд апеляційної інстанції чітко вказав, що поняття спору з приводу нерухомого майна охоплює будь-які вимоги, пов'язані з правами та обов'язками щодо такого об'єкта, навіть опосередковано. Це логічний крок. Він запобігає розпорошенню доказової бази та дозволяє суду за місцем знаходження землі швидше перевірити технічну документацію.

«Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, зокрема, щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно відповідача».

Типова помилка відповідачів у таких категоріях проваджень полягає у зміщенні фокусу з об'єкта на виключно грошовий характер вимоги. Проте суди твердо стоять на позиції, що земля первинна щодо кондикційного зобов'язання. Правова природа боргу базується на нормативній грошовій оцінці конкретної ділянки у конкретному регіоні, тому розгляд справи відірвано від локації майна позбавлений процесуального сенсу.

Від підсудності до стягнення: реалії доказування

Виграна битва за правильний суд ще не гарантує позивачу автоматичного стягнення коштів. Скажу прямо: органи місцевого самоврядування часто зазнають невдачі через нездатність належним чином підтвердити статус об'єкта або точний період фактичного користування. Показовою є справа 725/1849/26, де міська рада вимагала стягнути 516 309,33 грн з власниці складських приміщень. Провадження було зупинено судом першої інстанції, оскільки відповідач ініціювала адміністративний спір щодо скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки. Апеляційний суд 05.05.2026 підтвердив наявність тісного матеріально-правового зв'язку між справами. Без вирішення питання про законність існування ділянки як об'єкта цивільних прав неможливо встановити правомірність нарахування плати за ст. 1212 ЦК.

Натомість успішні приклади показують чіткий механізм роботи кондикційних позовів, якщо доказова база зібрана бездоганно. У справі 926/3511/25 суд стягнув 154 607,62 грн з підприємства, яке продовжувало користуватися ділянкою після закінчення договору у 2018 році. Відповідач навіть не надав відзиву, і суд повністю поклався на розрахунок позивача, що базувався на офіційних витягах з технічної документації. Аналогічний підхід застосовано у справі 926/4492/25, де з товариства стягнуто 107 953,88 грн за період володіння нежитловими будівлями. Володіння нерухомістю автоматично створює обов'язок компенсувати власнику землі її використання, незалежно від наявності актуального договору.

Ця ж судова логіка безвідмовно працює і для фізичних осіб. У справі 727/14455/25 суд стягнув 14 364,47 грн з колишньої власниці магазину, яка не переоформила право користування після закінчення договору, але продовжувала експлуатувати об'єкт до моменту його дарування іншій особі. А у справі 725/9321/25 троє співвласників нерухомості отримали заочне рішення про стягнення загалом понад 167 тисяч гривень. Суди послідовно застосовують ст. 1212 ЦК, вказуючи, що відсутність оформленого права оренди призводить до безпідставного збереження майна за рахунок територіальної громади.

Процесуальні строки та дії

У моїй практиці правильне розуміння процесуальних таймінгів часто рятувало клієнтів від неприємних несподіванок на етапі примусового виконання. Для ефективного супроводу спорів щодо бездоговірного користування землею варто орієнтуватися на такі етапи:

1. Оскарження підсудності: 10 днів з дня проголошення ухвали (або отримання повного тексту) для подання апеляційної скарги.
2. Підготовче провадження: 60 днів з моменту відкриття справи судом, до якого передано матеріали за підсудністю.
3. Розгляд по суті: 30 днів після закриття підготовчого засідання.
4. Виконання рішення: 10-30 днів на добровільне виконання після набрання законної сили, далі — примусове стягнення через ДВС або приватного виконавця.

Ігноруючи імперативну прив'язку кондикційних вимог до місцезнаходження нерухомого майна, ви ризикуєте втратити місяці на безрезультатні процесуальні перекидання справи між регіонами замість підготовки якісної доказової бази по суті спору.