Чи поверне аграрій 2,65 млн грн за фіктивні послуги КЕВ? Касаційний господарський суд Верховного Суду постановою від 13.10.2026 у справі № 908/3671/25 залишив ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» без цих грошей. Аграрний бізнес заходив на державні землі оборони через договори про надання послуг із вирощування сільськогосподарської продукції. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя 12.06.2018 підписав із приватним товариством саме такий договір № 12з строком до 31.12.2025. За паперами військові надавали послуги з вирощування врожаю, а підприємство завозило власну техніку, насіння і забирало зібране зерно у власність.
Плата становила 456 000 грн на рік із чіткого розрахунку 2 850 грн за один гектар. Товариство перерахувало 2 655 176,15 грн, а із серпня 2024 року по листопад 2025 року платити припинило. КЕВ м. Запоріжжя пішов до суду стягувати 1 469 910,59 грн боргу та компенсації земельного податку. Орендар відповів зустрічним позовом про повернення всіх 2 655 176,15 грн як передоплати за ненадані послуги, бо сторони не підписали жодного акта приймання-передачі чи письмового завдання.
Договір № 12з із КЕВ: доведення удаваності за ст. 235 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Як позивачу або прокурору зламати таку договірну конструкцію в господарському процесі? Стандарт доказування за ст. 74 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 86 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці вимагає послідовного розкриття справжньої волі сторін поза межами тексту угоди, укладеної за правилами ст. 626 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 627 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 628 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Першим кроком у справі № 908/3671/25 став аналіз формули ціноутворення в самому контракті. Якщо вартість робіт прив'язана до площі ділянки у 2 850 грн за гектар і становить фіксовані 456 000 грн на рік незалежно від обсягу технологічних операцій, перед судом орендна плата. Другий крок полягає у зборі доказів фактичного виконання польових робіт силами самого замовника. Коли приватне товариство власним коштом закуповує ресурси, заганяє в поле свою техніку та одразу набуває право власності на врожай, державний виконавець послуг випадає з виробничого ланцюга.
Ця паперова ширма розсипається в суді від першого ж погляду на рух техніки і грошей, коли за фіктивним підрядом ховають передачу державного ресурсу за ст. 235 ЦК. Господарський суд Запорізької області рішенням від 02.04.2026 та Центральний апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2026 у справі № 908/3671/25 відмовили в задоволенні і первісного позову КЕВ на 1 469 910,59 грн, і зустрічного позову товариства на 2 655 176,15 грн. Обидві інстанції кваліфікували договір № 12з як удаваний правочин за ст. 235 ЦК, що приховував оренду земель оборони, на передачу яких КЕВ не мав законних повноважень. Спеціальний режим використання оборонних ділянок за загальними положеннями земельного законодавства забороняє подібну комерційну передачу землі без рішень уповноважених органів держави.
Верховний Суд постановою від 13.10.2026 за правилами ст. 300 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 308 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 309 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці залишив касаційну скаргу ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» без задоволення, відхиливши доводи за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Для сторони обвинувачення чи позивача в інтересах держави це готовий алгоритм блокування зустрічних фінансових претензій приватника. Відсутність актів приймання-передачі послуг не перетворює сплачені 2 655 176,15 грн на безпідставно утримуваний аванс. Оскільки аграрій використовував державну землю для власного агровиробництва та забирав урожай, перераховані кошти є платою за фактичне користування ділянкою. Військові чиновники роками збирають таку плату, а після втручання контролюючих органів інвестор втрачає і доступ до поля, і мільйони гривень сплачених платежів.
Повернення 1,02 млн грн авансу від ТОВ «Агростаниця»: межа ст. 534 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці
Позивачі у спорах про повернення попередньої оплати часто плутають удавані земельні схеми з реальними товарними операціями за ч. 1 ст. 712 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ч. 1 ст. 692 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Щоб стягнути аванс, позивач має довести реальність самого зобов'язання за ч. 1 ст. 509 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 525 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 526 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, факт перерахування грошей і порушення строку поставки товару за ч. 1 ст. 530 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 612 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці. Саме таку доказову базу сформувало ТОВ «Трайгон-Експорт» проти ТОВ «Агростаниця» та поручителя у справі № 922/181/26. Покупець перерахував за договором поставки сільськогосподарської продукції від 07.07.2025 аванс у сумі 2 000 000,00 грн, отримав зерно на 970 668,05 грн і вимагав повернути 1 029 331,95 грн непокритої передоплати разом із санкціями на загальну суму 1 871 723,87 грн солідарно та 284 807,64 грн із поручителя.
Відповідач намагався зменшити борг на 543 734,62 грн через зарахування зустрічних вимог за іншим договором від 09.10.2025. Східний апеляційний господарський суд у постанові від 29.09.2026 у справі № 922/181/26 за ст. 269 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 275 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 277 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці відхилив цей аргумент: поставка за другим контрактом не відбулася в повному обсязі, тому договірна умова для зарахування не настала. Коли товар за контрактом реально не переданий і покупець не користувався майном продавця, суди стягують 1 029 331,95 грн неповернутого авансу. Юристи позивачів у гонитві за надприбутками ліплять до основного боргу одночасно пеню, штраф і проценти, даруючи боржнику залізний аргумент про подвійне стягнення. У цій же постанові від 29.09.2026 апеляційний суд зрізав штраф у сумі 257 472,00 грн за п. 6.11 договору, бо одночасне нарахування неустойки за п. 6.4 і штрафу за одне порушення строків поставки суперечить конституційній забороні подвійної відповідальності одного виду. Саму ж неустойку за п. 6.4 суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці зменшив на 50% — із 281 489,47 грн до 140 744,74 грн, врахувавши паралельне нарахування процентів за ст. 536 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та відсутність доведених збитків, змінивши загальне солідарне стягнення до 1 473 507,14 грн.
Доказування прострочення за рахунками та черговість платежів за ст. 534 ЦК
Збираючи докази для стягнення боргу та санкцій за ст. 549 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці і ч. 2 ст. 625 ЦКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, позивач мусить перевірити момент виникнення прострочення за кожною партією товару. У справі № 907/119/26 ТОВ «ЖД Сервіс» поставило ТОВ «Каскад Агро Трейд» брухт ливарного чавуну за трьома специфікаціями з умовою оплати протягом 5 банківських днів після отримання рахунку. Покупець борг у 1 836 556,48 грн визнав, але в апеляції оскаржив 523 202,97 грн пені, 141 406,87 грн інфляційних втрат і 50 652,01 грн 3% річних через нібито невручення рахунків. Позивач виграв спір щодо специфікацій № 3 та № 4 за допомогою платіжних інструкцій самого боржника: купуючи частину товару, бухгалтерія відповідача власноруч вписала номери й дати отриманих рахунків у призначення платежу.
За специфікацією № 5 у справі № 907/119/26 доказів відправлення рахунку № 8 у матеріалах не виявилося. Західний апеляційний господарський суд постановою від 29.07.2026 виключив нарахування санкцій за цією специфікацією, перерахував інфляційні втрати за квітень 2025 року через існування боргу в 4 130 000 грн менше 15 днів і стягнув 1 836 556,48 грн боргу, 259 507,75 грн пені (зменшеної на 50% за ч. 3 ст. 551 ЦК), 102 908,05 грн інфляційних та 50 246,53 грн 3% річних. Судді не шукатимуть за позивача первинні документи у матеріалах справи: немає доказу вручення рахунку — немає прострочення і санкцій.
Набагато жорсткішу позицію для кредитора дає механізм розподілу часткових оплат за ст. 534 ЦК, який застосувало ТОВ «Масло Трейд» проти ТОВ «НХТС» у справі № 910/1856/26. Поставивши мастильні матеріали за 13 видатковими накладними на 127 011,28 грн із відстрочкою 30 днів та отримавши з простроченням 69 138,48 грн, постачальник зарахував поточний платіж від 14.10.2025 у сумі 2 490,22 грн не в тіло боргу, а в погашення 20% штрафу за п. 7.6 договору, а переплату 1,83 грн — у рахунок пені. Це зберегло основний борг на рівні 60 364,85 грн замість 57 872,80 грн, на який далі нараховувалися 25% річних (6 370,99 грн), інфляційні (704,31 грн), пеня (7 880,02 грн) та штраф (14 335,65 грн). Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2026 за ст. 236 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці, ст. 276 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці та ст. 129 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці залишив у силі рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 про стягнення всіх 89 655,82 грн.
Помилки у формулюванні підстав касаційного оскарження за ст. 287 ГПК блокують перегляд таких рішень у Верховному Суді. У справі № 924/865/25 за позовом ФОП К. до ТОВ «Агрохолдинг 2012» про стягнення 3 629 202,43 грн Касаційний господарський суд постановою від 08.10.2026 закрив провадження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК на підставі ст. 296 ГПКвідкриється на prozakony.com у новій вкладці через непідтвердження нерелевантних постанов, залишивши стягнення в силі. За тією самою ст. 296 ГПК Верховний Суд 13.10.2026 у справі № 910/320/26 закрив касаційне провадження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК та відхилив скаргу ТОВ «Виробнича Компанія «Енергія» за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, зберігши стягнення 6 377 090,36 грн на користь ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Спроба боржника прикрити непоставку або фактичне користування державною землею формальними зачіпками без доведення реального руху активів завершується у касації відмовою. Компанія, яка перераховує 2 655 176,15 грн за договором послуг із вирощування сільгосппродукції на землях оборони замість легального оформлення землекористування, після визнання правочину удаваним за ст. 235 ЦК безповоротно втрачає сплачені кошти та право вимагати їх повернення навіть за повної відсутності актів виконаних робіт.