Три помилки місцевих рад при стягненні збитків за незаконну рубку

Болехівська міська рада втратила 1 183 163,69 грн через пні, які залишили невідомі браконьєри. У постанові від 12.06.2026 у справі № 909/88/26 Господарський суд Івано-Франківської області повністю задовольнив позов екоінспекції. У тексті рішення зазначено: «Справа демонструє практику притягнення органів місцевого самоврядування до відповідальності за екологічні правопорушення, допущені на підвідомчих їм територіях».

Чому суд покладає відповідальність на раду, а не на реальних лісорубів?

Мені спочатку здалося несправедливим, що міська рада має платити мільйонні штрафи за дії анонімних порушників. Проте логіка судів у подібних спорах зводиться до презумпції вини власника землі.

Позиція відповідача зазвичай будується на відсутності прямої дії. Рада стверджує, що дерева не рубала, а винних має шукати поліція. Контраргумент екоінспекції спирається на загальні норми природоохоронного законодавства. Орган місцевого самоврядування зобов'язаний охороняти зелені насадження.

Суд зважує ці доводи через призму деліктних зобов'язань за правилами цивільного законодавства. Вина у формі бездіяльності презюмується, поки рада не доведе протилежне. У справі 909/88/26 суд стягнув з міської ради всю заявлену суму збитків та 14 197,96 грн судового збору на підставі ст. 129 ГПК. Головна правова позиція полягає в тому, що органи місцевого самоврядування несуть повну матеріальну відповідальність за незаконну рубку, якщо не доведуть факт належної охорони лісу.

Як відсутність меж та реєстрації впливає на доказування?

У справі № 909/224/26 екоінспекція нарахувала 332 662,10 грн шкоди за 25 зрубаних дерев. Відповідач захищався тим, що ділянка є самозалісеною, не має кадастрового номера та не перебуває у власності ради.

Тут виникає питання щодо меж контролю, адже рада фізично не може поставити охоронця біля кожного дерева на нерозмежованих землях. Але суд відхилив цей аргумент. За правилами лісового законодавства, відповідний фонд включає всі ліси незалежно від категорії земель. Обов'язок відшкодування лягає на місцеву владу, якщо винних осіб не знайдено.

Схожа ситуація виникла у справі № 909/1419/25. Івано-Франківська міська рада отримала позов на 121 548 грн за 129 дерев. Рада стверджувала, що ділянки не сформовані в кадастрі. Суд визнав цей захист слабким. Місцева влада відповідає за комунальні землі в межах населених пунктів незалежно від їх реєстрації. Докази оцінювалися за правилами ст. 86 ГПК, і акт перевірки визнали належним підтвердженням шкоди.

Чи рятує кримінальне провадження від фінансових санкцій?

Спроба перекласти відповідальність на правоохоронні органи регулярно зазнає невдачі. Я перевіряла двічі, чи є шанси відбитися через закриття кримінальної справи щодо лісорубів.

У справі № 909/1334/25 селищна рада повідомила поліцію про незаконну рубку 17 дерев. Рада вважала, що це звільняє її від стягнення 27 113 грн. Суд постановив інакше. Звернення до поліції не дорівнює належній охороні насаджень.

Ще показовішою є справа № 909/216/26. Екоінспекція нарахувала 602 514,72 грн збитків за рубку в ландшафтному заказнику. Відповідач посилався на закриття кримінального провадження через відсутність складу злочину. Суд вказав, що закриття кримінальної справи не спростовує факту рубки та не звільняє від цивільної відповідальності за бездіяльність.

Навіть постійні лісокористувачі програють з такими аргументами. У справі № 909/510/25 з державного підприємства стягнули 485 929,95 грн. Лісгосп стверджував, що сам виявляв рубки і викликав поліцію. Суд вирішив, що наявність рубок невстановленими особами вже свідчить про неналежне виконання обов'язків з охорони.

У частині подібних справ суди підтримують жорстку позицію щодо екологічних збитків, задовольняючи більшість позовів повністю. Щоб уникнути стягнень, юристам варто звернути увагу на типові помилки під час захисту.

Типові помилки:

1. Відсутність доказів меж. Рада не надає документів за правилами ст. 74 ГПК, які підтверджують, що ділянка з пнями не належить до земель комунальної власності.
2. Пасивність у перевірках. Відсутність регулярних актів обстеження лісових насаджень, які б зафіксували спроби ради запобігти порушенням.
3. Ігнорування розрахунків. Відповідач не оскаржує методику нарахування збитків, приймаючи цифри екоінспекції як беззаперечний факт.
4. Аргумент про «невідомих осіб». Спроба виправдатися тим, що винних не знайшла поліція, що не звільняє власника землі від обов’язку відшкодування.

«Обов'язок щодо забезпечення охорони, захисту, відновлення та раціонального використання лісових ресурсів покладено на органи місцевого самоврядування».