З військової частини стягнуто 1453,44 грн судових витрат за безпідставне утримання позивача у списках особового складу.
Служба і мобілізація: скільки таких справ і як вони закінчуються
Межа між статусом призовника та військовослужбовця
У справі №120/11918/25 Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення від 21.09.2026, яким повністю задовольнив позов про скасування наказів органу комплектування та військової частини. Суд першої інстанції визнав незаконним призов від 01.08.2025 через наявність у чоловіка матері з інвалідністю, проте відмовився зобов'язувати частину звільнити його, посилаючись на відсутність такої підстави у профільному законі. Апеляція виправила цю логіку. Колегія застосувала принцип, за яким право не виникає з правопорушення, вказавши, що залишення чинним наказу про зарахування легалізує наслідки незаконної мобілізації. Суд прямо зобов'язав виключити особу зі списків та звільнити зі служби. Цей висновок формує новий стандарт ефективного захисту, де первинний протиправний акт руйнує весь ланцюг подальших рішень.
Для порівняння, судова практика знає протилежні підходи до вирішення цієї колізії. У справі №560/14868/25 той самий апеляційний суд 03.09.2026 скасував наказ про призов, але відмовив у звільненні, мотивуючи це тим, що набуття статусу військовослужбовця робить процедуру незворотною. Аналогічну позицію зайняв суд у справі №300/9223/25, де студент магістратури з відстрочкою до 25.09.2026 домігся скасування мобілізації, але апеляція відмовила у позові до військової частини через вичерпність законних підстав для звільнення. Різниця результатів полягає у готовності суду застосовувати норми ст. 245 КАС для повного відновлення прав. Правосуддя вимагає реального результату, а не паперової перемоги.
Процесуальна хронологія та фіксація доказів
Статистика розгляду 430 справ цієї категорії показує, що сукупний показник повністю та частково задоволених позовів становить 53 відсотки, тоді як у 193 справах суди відмовили у захисті. Успіх процесу залежить від бездоганної фіксації подій. Сторона захисту програє спір у той момент, коли не може підтвердити первинне звернення до дати видання наказу. У справі №380/4086/26 суд відмовив у позові саме через те, що військовозобов'язаний відправив заяву поштою 17.09.2025 — у день свого призову, через що орган комплектування об'єктивно не мав цих даних. Тому першочерговим завданням є надання суду поштового опису, штампа вхідної реєстрації або електронного підтвердження разом із повним пакетом документів про право на відстрочку. Далі необхідно довести порушення адміністративної процедури, наполягаючи, що суб'єкт владних повноважень не мав права завершувати мобілізацію до прийняття рішення комісією. Вимоги слід чітко розмежовувати: скасування призову адресується органу комплектування, а виключення зі списків — військовій частині.
Окремим бар'єром стає дотримання строків звернення за ст. 122 КАС. У справі №120/8493/26 суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу про повернення позову, оскільки особа проходила службу з червня 2025 року, а про незаконність наказів заявила лише після відповіді на адвокатський запит у лютому 2026 року. Суд визнав, що сам факт проходження служби дозволяє усвідомити порушення прав. Протилежний підхід застосовано у справі №560/20038/25, де апеляція скасувала ухвалу про залишення позову без розгляду. Позивач довів, що після призову 25.08.2025 перебував на казарменому положенні з вилученими засобами зв'язку, тому зміг укласти договір з адвокатом лише наприкінці жовтня. Суд кваліфікував суворе застосування строків до діючого військовослужбовця як надмірний формалізм.
Своєчасне ініціювання процедури відстрочки зупиняє законну можливість примусової мобілізації та створює підстави для скасування наказів. Судова практика підтверджує, що ефективне відновлення прав вимагає не лише визнання призову недійсним, а й прямого зобов'язання військової частини припинити службові правовідносини.